Методичні розробки.

Розвиток мовлення дітей із ЗНМ в театралізованій діяльності

Автор: Колесник Лариса Олександрівна, вихователь МОУ СЗШ N 47(МДОУ N 32), р. Твер, п. Литвинка.

Зміст

Введення

Вихідна ситуація

Проблеми

Причини

Ключова проблема

Досвід вирішення подібних проблем

Актуальність

Концепція діяльності

Теоретична база

Психолого-педагогічна характеристика дітей з ОНР

Загальні основи формування зв'язного мовлення дітей із ЗНМ

Театралізована гра як один із видів ігор

Практична частина

Обстеження стану зв'язного мовлення дітей із ЗНМ

Цикл заходів, спрямованих на розвиток зв'язного мовлення

Висновок

Література

Психолого-педагогічна характеристика дітей з ОНР.

В теорії і практиці логопедії під загальним порушень мовлення(ЗНМ)(у дітей з нормальним слухом і первинно збереженим інтелектом) розуміється така форма мовної патології, при якій порушується формування кожного з компонентів мовленнєвої системи: словникового запасу, граматичного ладу, звуковимови. При цьому відзначається порушення формування як смисловий, так і произносительной сторін промови. В цілому для дітей із ЗНМ типово пізніше поява експресивної мови, різко обмежений словниковий запас, дефекти вимови і фонемообразования, специфічні порушення складової структури слів. Мовленнєвий недорозвинення дітей дошкільного віку може бути виражена в різному ступені: від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутої промови з проявами лексико-граммматических і фонетико-фонематических порушень. В залежності від ступеня тяжкості мовного дефекту розрізняються три рівні мовленнєвого розвитку( Н. Е. Левіна та ін), які виділяються на основі аналізу ступеня сформованості різних компонентів мовної системи.
1 рівень мовного розвитку характеризується повною або майже повною відсутністю засобів спілкування у дітей з ОНР в тому віці, коли у нормально розвивається дитини навички мовного спілкування в основному сформовані. Фразове мовлення у таких дітей майже повністю відсутня; при спробі розповісти про якомусь подію вони здатні назвати лише окремі слова або 1-2 сильно спотворених пропозиції.
Основний контингент дошкільнят у групах ЗНМ складають діти з 2 і 3 рівня мовленнєвого розвитку.
На 2 рівні мовного розвитку спілкування здійснюється не тільки за допомогою жестів і незв'язних слів, але і шляхом вживання досить постійних, хоча і дуже спотворених в фонетичному і граматичному відношенні мовних засобів. Діти починають користуватися фразовим мовленням і можуть відповісти на питання, розмовляти з дорослим по картинці про знайомих події навколишнього життя. Проте діти з цим рівнем мовленнєвого розвитку зв'язного промовою практично не володіють.
Найбільш поширений у дітей 5-6 річного віку з ОНР 3 рівень мовного розвитку. Діти вже користуються розгорнутої фразовим мовленням, але при цьому відзначаються фонетико-фонематические і лексико-граматичні недоліки. Найбільш виразно вони проявляються в різних видах монологічної мови - опис, переказ, оповідання за серією картин та ін.
Обмеженість словникового запасу, відставання в оволодінні граматичним строєм рідної мови ускладнюють процес розвитку зв'язного мовлення, перехід від діалогічної форми мовлення до контекстної.
Спеціально проведеними дослідженнями встановлено, що старші дошкільники із ЗНМ, які мають 3 рівень мовленнєвого розвитку, значно відстають від нормально розвиваються однолітків в оволодінні навичками зв'язного, насамперед монологічної мови. У дітей із ЗНМ відзначаються труднощі програмування змісту розгорнутих висловлювань та їх мовного оформлення. Для їх висловлювань( переказ, різні види оповідань) характерні: порушення зв'язності і послідовності викладу, смислові пропуски, низький рівень використовуваної фразового мовлення. У зв'язку з цим формування зв'язковою монологічною промови старших дошкільнят з ОНР набуває першорядного значення в загальному комплексі корекційних заходів. На повноцінне оволодіння дітьми монологічною промовою повинна бути спрямована і робота з розвитку у них лексичних і граматичних мовних навичок. Про необхідність спеціальної систематичної роботи з формування у дітей навичок зв'язних висловлювань свідчать і дані вивчення стану зв'язного мовлення учнів молодших класів корекційної школи для дітей з порушеннями мовлення. До початку шкільного навчання рівень сформованості лексико-граматичних засобів мови у них значно відстає від норми. Самостійна зв'язкова контекстна мова у молодших школярів довгий час залишається недосконалою. Це створює дітям додаткові труднощі в процесі навчання.
Найважливіший принцип вітчизняної логопедії - диференційований підхід до аналізу і подолання мовленнєвих порушень. При проведенні корекційної роботи з дітьми із ЗНМ цей принцип знаходить своє вираження у встановленні причин, що лежать в основі мовного недорозвинення, обліку специфіки мовленнєвої патології, встановлення взаємозв'язку між мовними порушеннями та особливостями психічного розвитку дитини. Диференційований підхід ґрунтується також на визначенні найбільш сформованих сфер мовленнєвої діяльності, з опорою на які будується корекційна робота. Цей принцип лежить в основі роботи з формування зв'язного мовлення.