Конспекти занять з дітьми.

ІГРИ І ЗАНЯТТЯ З ДІТЬМИ ТРЕТЬОГО РОКУ ЖИТТЯ

Автори: О. В. Єлецька, О. Ю. Варениця

1. ІГРИ НА РОЗВИТОК УВАГИ І ПАМ'ЯТІ

1.1. ІГРИ НА РОЗВИТОК УВАГИ І ПАМ'ЯТІ. Блок 1.

1.2. ІГРИ НА РОЗВИТОК УВАГИ І ПАМ'ЯТІ. Блок 2.

1.3. ІГРИ НА РОЗВИТОК УВАГИ І ПАМ'ЯТІ. Блок 3.

2. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ТА ОРІЄНТУВАННЯ НА ТРЕТЬОМУ РОЦІ ЖИТТЯ

2.1. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ТА ОРІЄНТУВАННЯ НА ТРЕТЬОМУ РОЦІ ЖИТТЯ. Ігри.

3. СКЛАДАННЯ РОЗПОВІДІ ПО КАРТИНКАХ

3.1. Оповідання та казки.

4. ВІРШІ

5. ІГРИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬ МИСЛЕННЯ

5.1. ІГРИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬ МИСЛЕННЯ. Продовження.

6. ВИСНОВОК

ІГРИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬ МИСЛЕННЯ

Продовження.

МІШЕЧОК, ВПУСТИ!

Ця гра спрямована на розширення та уточнення активного словника дитини і вправа в правильному проголошенні звуків, які багато малюки ще погано вимовляють.

Для гри знадобляться різноманітні мініатюрні іграшки, що зображують предмети побуту, транспорт і тварин. Це може бути іграшковий посуд: чайник, чашка, бокал, блюдце, тарілочка, піднос, мисочка, каструлька, сковорідка, ополоник, вилочка, ножик, гуртка. Можна використовувати і деякі предмети лялькового гардеробу: пальтечко, плаття, фартух, трусики, сорочку, куртку, кофточку, спідниця, сарафан, штани. З іграшкового транспорту можна взяти вантажівка, човник, автомобіль, кораблик, вагон.

При підборі іграшок потрібно враховувати і звукові особливості назви, щоб дати дитині можливість повправлятися у правильному звуковимові складних для нього слів.

Для гри потрібен гарний, просторий мішечок з непрозорої тканини, зібраний зверху на тугий гумці. Бажано мати також нову для дитини іграшку, наприклад зайчика, ведмедика, петрушку і т. д. Весь цей матеріал слід зберігати в спеціальній коробці з відділеннями для іграшок і мішечка.

Мама ставить на стіл коробку з ігровим матеріалом, відкриває її і виймає одну за одною іграшки, показує їх і розкладає на столі рядами на деякій відстані один від одного. Виймаючи з коробки мішечок, мама несподівано знаходить під ним іграшкового зайчика. "А ти як сюди потрапив?" - жартівливим тоном звертається вона до іграшки.

Розігрується сценка, ніби зайчик зізнається в тому, що йому дуже хотілося побувати в гостях у малюка, і, коли мама вийшла з кімнати, він стрибнув у коробку і сховався під мішечком. Він дуже просить пробачити його і прийняти в спільну гру. "Ну як, приймемо зайченятко в гру?" - звертається мама до дитини.

Викликавши розіграної сценкою живий інтерес та симпатію до зайчику, мама садовить його біля себе на краю стола і просить сидіти тихо. Мама бере в руки мішечок і знайомить і зайчика з його пристроєм і з правилами гри: "Дивіться, який гарний мішечок. Подобається? Він теж прийшов пограти з нами. Він вміє відкриватися і впускати іграшку, ось так". Мама показує, як розтягується зібраний на резинці вхід і як мішечок пропускає іграшку. Потім кличе дитину і пропонує йому взяти зі столу іграшку, яка лежить з самого краю, в першому ряду.

"Скажи, що ти взяв? - запитує мама. - Що це таке? Як ти вважаєш, для чого це потрібно (допомагає йому уточнити призначення предмета)? А тепер підійди до мішечку, скажи: "Мішечок-мішечок, будь ласка, впусти!" - і назви те, що у тебе в руках".

Якщо дитина правильно називає предмет, мішечок в руках мами розтягує гумку, а зайчик схвально киває головою і хвалить малюка: "Молодець! Правильно назвав і добре сказав". Якщо дитина помиляється в назві іграшки або невиразно вимовляє слова, надто тихо, мішечок стискається і не впускає іграшку, а мама пропонує дитині повторити слова або виправити свою помилку і назвати предмет правильно, голосно і виразно. У випадках, коли дитина не знає, як називається предмет, йому може допомогти зайчик. Керуючи мішечком, мама оцінює дії дитини від особи зайчика.

При називанні іграшок особливу увагу потрібно звернути не тільки на правильну вимову слів і уточнення назв предметів, але і на інтонацію, з якою дитина звертається до мішечку. Це допоможе усунути недолік мови, який спостерігається в багатьох дітей, - її монотонність і невиразність.

Використання в якості ігрового персонажа образної іграшки (зайчика) сприятиме активізації уяви дітей, викликати емоційну розрядку.

В ході гри потрібно обов'язково заохочувати дитину за організоване поведінка і правильне називання іграшок.

ЗАЙЧИК І ВЕДМЕДИК

Мета цієї гри полягає в тому, щоб привчати дитину розрізняти і правильно позначати прислівниками і приводами просторові відносини між предметами. Граючи, діти набувають і тут же застосовують нові знання та уявлення. Це має велике значення як для збагачення словника, так і для розвитку просторової уяви і мислення.

Навчальна завдання полягає в тому, що дитина повинна позначити словом різні варіанти просторових відносин, які наочно відтворюються з допомогою дій з іграшками. Гра носить характер кумедного видовища (вистави). Дорослий, використовуючи іграшки, демонструє різні варіанти просторового розташування двох персонажів (зайчика і ведмедика). Вони стають один навпроти одного, то розходяться, то сходяться, то переганяють один одного і ін. За допомогою дорослого діти дізнаються значення прислівників і прийменників (навпроти, поруч, вгорі, внизу, попереду, позаду, далеко, близько).

Питання спонукають дитину осмислити ці положення і спробувати передати їх словом. Малюк активно і з задоволенням засвоює кожне нове слово, яке вимовляє дорослий. Відповідаючи на питання, він використовує на практиці набуті уявлення і нове слово. Таким чином, процес засвоєння слів спирається на активний інтерес дитини до змісту вистави. Емоційна включеність малюка в забавне видовище є важливою умовою набуття знань.

Для гри знадобляться дві образні іграшки (бажано зайчик і ведмедик), приблизно однакових розмірів і привабливі для дітей; невеликий стіл, покритий тканиною, і відкрита ширма. При повторенні гри можуть вноситися додаткові предмети декорації (кущ, дерево, паркан тощо).

Гра починається з короткого оповідання: "Жили-були два нерозлучних друга-зайчик-незнайко і ведмедик-шалунішка. Вони любили разом гратися і забавлятися. Хочеш з ними познайомитися? Давай покличемо їх разом: "Зайчик! Мишко! Ідіть до нас!" Малюк разом з мамою кличе друзів, які тут же з'являються з протилежних боків столу (в руках мами) і одночасно наближаються один до одного - зайчик стрибками, мишко перевальцем. Вони зупиняються на невеликій відстані один від одного, кланяються і вітаються. "Здрастуй, ведмедик".- "Здрастуй, зайка",- різними голосами вимовляє мама. "Ось вони і зустрілися, - каже вона. - Подивися уважно і скажи, як вони стоять - один навпроти одного чи поруч?" Дитина відповідає, вибираючи потрібне слово. "Правильно, вони стоять навпроти і дивляться один на одного, - говорить мама і продовжує голосом мишка: - Зайка, йди до мене ближче, давай посидимо разом". Зайчик наближається, іграшки повертаються обличчям до дитини, сідають, мишко обіймає зайчика. "Тепер вони сидять? Подумай і скажи - навпроти чи поруч? - запитує мама. - Правильно, звичайно, поруч, дуже близько один до одного". Раптом зайчик схоплюється і стрибками тікає від ведмедика. "Доганяй мене!" - каже зайчик. Мишко незграбно намагається його наздогнати, але ніяк не може. Він каже: "Ой, втомився, відпочинемо трошки!" Іграшки зупиняються, а мама знову задає питання: "Тільки що вони були близько, а тепер - близько чи далеко?" Малюк відповідає, а мама підтверджує правильність його відповіді. "А хто з них попереду і хто позаду? Подумай і скажи". Дитина відповідає, а мама оцінює його відповідь.

Несподівано зайчик підбігає до мишка, стрибає йому на спину і сідає верхи. Мишка стає на карачки і возить зайчика по сцені. Під час зупинки мама задає питання: "Хто з персонажів знаходиться внизу, а хто нагорі?"

Після цього починаються веселі витівки іграшок: ведмедик і зайчик наздоганяють одне одного, зайчик ховається за спиною ведмедики і поглядає на малюка, мишко піднімає зайчика, вони стрибають, перекидаються, прощаються з малюком і тікають зі сцени. Так закінчується цей веселий спектакль.

Правила гри

• Уважно дивитися на сцену і слухати.
• Під час вистави не заважати артистам.
• Відповідати на питання.

Гра вимагає спеціальної підготовки. Потрібно ретельно відпрацювати всі ігрові дії, навчитися управляти іграшками (освоїти техніку вистави), говорити голосом ведмедика і зайчика, приготувати необхідний матеріал.

Цей веселий спектакль слід обов'язково повторити найближчим часом. При цьому варто доповнити обстановку декораціями: поставити намальовані і вирізані з картону ялинки, зробити город, де росте морква, барильце з медом. Усе це допоможе урізноманітнити дії персонажів і, відповідно, їх просторові відношення.

Перед тим як повторювати спектакль, спеціально нагадати дитині правила гри, сказати про те, що їх порушення може зірвати спектакль - іграшки-артисти втечуть і не будуть нічого показувати. Дотримання правил гри є не менш важливою стороною виховних впливів, ніж її пізнавальне зміст. Правила дисциплінують, вчать зосередженості уваги і цілеспрямованого сприйняття, обдумування одержуваних вражень. Крім того, в них міститься важливий морально-вольовий компонент: діти привчаються вважатися не тільки зі своїми, але і з чужими бажаннями.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЛЯЛЬКИ ОЛЕНКИ

Основна навчальна завдання цієї гри - розвиток у дітей зв'язного мовлення. Малюки вчаться передавати свої подання про призначення предметів, з якими вони постійно зустрічаються в повсякденному житті. Цьому сприяє сюжетний характер ігрової ситуації.

Гості, запрошені лялькою Оленка на день її народження, приносять їй подарунки, розповідають і показують в русі, як діяти з даними предметами. При цьому дитина в ролі кожного гостя не тільки виробляє умовні ігрові дії, але і вчиться підбирати потрібні слова, пов'язані за змістом і взаємно доповнюють один одного. З допомогою дорослого він привчається передавати в розгорнутій і зв'язковий мовної формі свої враження та уявлення про оточуючих предметах, їх призначення та дії з ними. Все це дуже важливо для розвитку активного уяви і для підготовки більш складних форм розумової діяльності, а також для більш ясного усвідомлення дитиною свого особистого життєвого і практичного досвіду.

У грі малюк набуває новий необхідний моральний досвід доброзичливого спілкування і добрих вчинків.

Для гри знадобляться образні іграшки, що зображують добре знайомі дитині предмети побутового оточення (у разі необхідності їх можна замінити предметними картинками). Бажано, щоб це були предмети, якими вчаться діяти самі діти або якими діють оточуючі дорослі. Можна використовувати частину іграшок, що застосовувалися в попередніх іграх (див. гру "Мішечок, впусти!").

Перерахуємо деякі групи таких іграшок.

Предмети домашнього начиння і посуду: чашка, блюдце, тарілка, ложка, каструля, сковорідка, відерце, лійка.

Предмети особистої гігієни: зубна щітка, мило з мильницею, тазик, віник, ванночка, склянку для полоскання рота, гребінець, шевська щітка.

Предмети одягу: фартух, в'язана кофта, косинка, пальто, панамка, рукавиці, тапочки, шарф, шапка.

Подарунки для ляльки: коляска, пупсик, м'ячик, гармошка.

В якості подарунків для ляльки можна використовувати також саморобні ліпні іграшки, виготовлені з суміші глини з дрібно порізаної газетним папером. Це можуть бути різні фрукти, торти, цукерки та інші солодощі, красиво розмальовані фарбою і для фортеці вкриті білком.

Неодмінною умовою підбору предметів є знайомство дитини з кожним із них.

Мама дістає ляльку Оленку і вмощується з нею навпроти дитини. Вона звертає увагу малюка на те, яка Оленка ошатна. "Це тому, - пояснює мама, - що сьогодні у Оленки день народження. Їй сьогодні виповнилося рівно чотири роки".

Оленка запрошує малюка до себе в гості відсвяткувати день народження. "Що треба сказати, коли тебе запрошують на день народження? - запитує мама, і, вислухавши відповідь, разом з ним говорить: - Спасибі, Оленко, неодмінно прийдемо до тебе в гості і принесемо багато-багато подарунків".

Посадивши ляльку на стіл (на ньому гості будуть складати свої подарунки), мама "по секрету від ляльки" каже: "Давайте вирішимо, як ми будемо святкувати день народження. Ось там, на великих столах лежать іграшки. Нехай це буде магазин. Ти підеш спочатку в магазин, купуєш для Оленки подарунок (можна вибрати що-небудь одне), а потім підійдеш до Оленку і скажеш: "Оленко, вітаю тебе з днем народження! Ось тобі мій подарунок". Хлопчик скаже: "Я приніс тобі подарунок". А як скаже дівчинка? Правильно: "Принесла подарунок" - і назве те, що принесла. Якщо Оленка попросить розповісти і показати їй, що роблять з цим подарунком і для чого потрібен цей предмет, треба пояснити і показати, а ми допоможемо це зробити. Коли всі гості принесуть Оленку свої подарунки і привітають її з днем народження, ми пограємо з ними, а як пограємо, дізнаєшся потім. Згоден так грати?"

Мама присуває стіл з Оленка, вмощується з нею перед малюком і починає розповідь: "Сидить наша Оленка і чекає гостей. Приходить Миша до Оленку в гості і каже: "Оленко, вітаю тебе з днем народження! Я приніс тобі подарунок ось що". (Показує і називає предмет.) Під ці слова дитина виробляє відповідні ігрові дії.

"Спасибі тобі, Міша! - говорить від імені ляльки мама. - Скажи, будь ласка, а що з цим робити?" Дитина пояснює призначення подарованого предмета. Наприклад, якщо він подарував зубну щітку, показує, як чистять зуби, якщо ложку - як їдять, якщо віник - як підмітають підлогу і т. п. Попутно він називає дію з цим предметом. Якщо дитина не може у складанні фрази і у зв'язному поясненні, мама допомагає йому. Оленка дякує за пояснення, приймає подарунок, пропонує гостеві сісти.

Правила гри

• Слова привітання та поздоровлення потрібно говорити голосно, виразно, щоб їх було приємно слухати і іменинниці, і гостям.
• Вибирати в якості подарунка можна будь-яку іграшку, яка сподобалася, але тільки одну.
• Слід правильно називати подарунок і пояснювати ляльці, яке його призначення, супроводжуючи пояснення діями з предметом.

Ця сюжетна гра, її успіх залежить від того, чи зумієте ви ввести дитини в ігрову ситуацію, допомогти йому увійти в роль.

Гра проводиться під подібний розповідь, в процесі якого дитина виконує відповідні ігрові дії. Говорить і діє за ляльку на початку гри дорослий; надалі ця роль може передаватися дитині, але розповідь при цьому продовжує вести дорослий. У випадках, коли дитина соромиться, може у самостійних діях, потрібно, щоб дорослий прийшов йому на допомогу.

ПАРНЬЕ КАРТИНКИ

Особливості гри та її виховне значення. Мета гри полягає в тому, щоб вчити малюків порівнювати навколишні предмети за сукупністю характерних ознак, а також за їх призначенням. Для цього йому пропонується спеціальний набір барвистих парних картинок з привабливим і різноманітним змістом. Зміст картинок відповідає природної потреби дітей долучитися до навколишньої дійсності - предметного, природного і суспільного.

Буде краще, якщо в грі беруть участь кілька дітей. У цьому випадку вони отримають можливість активно обмінюватися враженнями і, вирішуючи навчальну завдання, розуміти та усвідомлювати свій поки ще невеликий і несистематизований життєвий досвід. Виконання правил гри та запитання дорослого, напрямні розглядання картинок, порівняння їх, створюють сприятливі умови для систематизації і збагачення уявлень про навколишній світ. Порівнюючи малюнки, діти вчаться виділяти відомі їм якості предметів (колір, форму, величину), їх призначення, а також знайомляться з діями живих об'єктів. Таким чином, вирішуючи задачу - підібрати до кожної картинці точно таку ж, дитина привчається проводити елементарний аналіз і синтез відмітних особливостей об'єктів, встановлювати їх тотожність або відмінність і визначати, у чому воно полягає. Одночасно малюк вчиться передавати в зв'язного мовлення сукупність ознак і якість зображених об'єктів і таким чином робить важливий крок на шляху до їх опису.

Для гри знадобляться парні картинки, спеціально підібрані за змістом та художнього оформлення. Скласти різноманітний набір предметних парних картинок можна, використовуючи настільно-друковані ігри "Лото малюкам", "Предметне лото", "Лото на чотирьох мовах", "Ботанічний лото" та ін Дуже важливо, щоб зміст і художнє оформлення парних картинок зачіпало дитину емоційно, нагадувало йому те, що він спостерігає в житті. Картинки бажано підбирати серіями, наприклад: предмети одягу, іграшки, знайомі рослини (квіти, дерева, овочі, фрукти), тварини (птахи, домашні тварини, дикі звірі тощо), а також люди (діти і дорослі, різні члени сім'ї). Картинки членів сім'ї є в "Лото на чотирьох мовах".

Для отримання парних картинок з одного лото можна використовувати не тільки маленькі картинки, але і великі карти, розрізавши їх на окремі предметні картинки.

Враховуючи особливості навчальної завдання гри, необхідно до однакових парних картинок підібрати для порівняння додатковий комплект картинок з подібними зображеннями, що мають деякі відмінні ознаки. Наприклад, для порівняння до парі картинок, де намальована лялька в червоній сукні з чорними косами, можна додати картинку, де намальована лялька в блакитній сукні зі світлими кучерями. До парі картинок з новорічною нарядженою ялинкою слід підібрати картинку з ботанічного лото, де намальована ялинка, що росте в лісі; картинку з іграшковою машинкою можна порівнювати з зображенням справжньої машини.

Малюк сідає за стіл. Мама, яка є безпосереднім учасником гри, теж сідає за стіл і в ході гри подає приклад виконання ігрових правил та вирішення пізнавальної задачі.

Починається гра з самого простого варіанту підбору парних картинок з однаковими зображеннями. Мама відкриває коробку з картинками і дістає дванадцять пар картинок. Вона показує малюкові вибірково кілька картинок, разом з ним милується ними, викликаючи інтерес до зображених предметів, заохочує висловлювання дитини, його спроби поділитися своїми враженнями. Потім дорослий попереджає, що в коробці є ще багато цікавих картинок, з якими вони зараз пограють.

Ретельно перемішавши всі парні картинки, мама роздає їх собі і дитині. Кожен отримує по чотири картинки, на яких зображені різні предмети. Інші картинки, приготовані для порівняння, поки залишаються в коробці.

Покінчивши з роздачею картинок, мама пропонує дитині розкласти свої картинки на столі, уважно розглянути зображені на них предмети, а потім перевернути їх зображенням вниз. Вона вимовляє разом з дитиною такі знайомі йому слова: "Різнокольорові картинки показали свої спинки і поховалися від нас. Ми пошукаємо їх зараз!" З цими словами мама відкриває одну із своїх картинок (пара від якої є у дитини). "Подивимося, що тут у мене ховається", - каже мама, вводячи малюка в ігрову ситуацію. Вона називає зображений на картинці предмет і коротко описує його відмінні ознаки, наприклад: "Ось яка лялька у мене сховалася. Дивись, у неї кіски з червоними стрічками, на ніжках - білі шкарпеточки і коричневі черевички, а червоне плаття. Де ж ховається така ж лялька? Пошукай її, знайди і покажи!" Мама кладе картинку на середину столу, щоб було видно, а дитина шукає таку ж серед своїх картинок. Коли він знайде у себе таку ж картинку, кладе її поруч для порівняння. Потім разом з мамою порівнює дві однакові картинки.

"Ця лялька коштує, - каже мама. - А що робить? У моєї ляльки червоне плаття, а у цієї яке? У моєї ляльки кіски з червоними стрічками, а у цієї?"

Відповідаючи на запитання, дитина називає відмітні ознаки предмета, зображеного на картинці, і порівнює предмети один з одним. Він перераховує сукупність ознак зображеного предмета і цим обґрунтовує тотожність двох картинок. Отыгранная пара картинок забирається в коробку, а мама пропонує відкрити ще одну із своїх картинок, назвати зображений предмет і описати його ознаки. Опорними питаннями дорослий допомагає дитині описувати предмет. Потім нагадує малюкові вже звучить питання і пропонує повторити слова: "Де ховається така ж картинка? Пошукай її, знайди і покажи!" Підібрану картинку кладуть для порівняння на середину столу. Разом з мамою дитина з її опорним питань описує зображені на картинках предмети, встановлюючи, що вони теж однакові. Картинки прибирають в коробку, і ігрові дії тривають.

Потім мама вводить в гру одну із спеціально підготовлених картинок з предметами однакового призначення, але з різними відмітними ознаками. Наприклад, коли на столі з'являється пара картинок з зображеннями двох однакових іграшкових відерець, мама присуває до дитині свою картинку, на якій зображено велике біле відро з кришкою. Дитина легко впізнає знайому йому відро, яке він бачив.

"А у мене теж є відро на картинці! - говорить мама. - Подивися на нього і на ці два відерця. Ці відерця великі чи маленькі? Вірно, вони обидва маленькі. А на моїй картинці відро теж маленьке? Правильно, воно велике. Як ти думаєш, для чого потрібне таке велике відро? А для чого потрібні такі маленькі відерця з квіточками?" І т. п.

Так, з питань мами малюк порівнює між собою три картинки, виділяє відмінності у зовнішніх ознаках предметів і уточнює їх призначення. У результаті такого порівняння мама підводить дитину до висновку, що розглянуті картинки, хоча і схожі один на одного, не є однаковими, разом з малюком уточнює відмінності і подібності.

При першому відтворенні мама три рази використовує прийом підкладання схожих картинок, чергуючи таким чином, порівняння однакових і подібних картинок. Крім картинки з відерцем можна використовувати картинки з квітами і машинами (іграшковою і справжньої).

Так відтворюється ця гра в перший раз. При її повторенні використовуються і інші картинки з додаткового комплекту. Правила гри

• Спочатку слід розглянути отримані картинки, а потім перевернути їх зображенням вниз.
• При пошуку відповідної картинки потрібно перевертати кожну картку і повертати її у вихідне положення.

Дуже важливо, щоб гра проходила жваво, емоційно і не перетворювалася на формальне і обтяжливе для малюка вправу. Граючи, дитина вчиться аналізувати і передавати словами особливості зображених предметів. З вирішенням такого завдання він може впоратися тільки при активній допомозі дорослого, який направляє питаннями його увагу і спонукає малюка розмірковувати. Ось чому потрібна продумана формулювання кожного питання. У них повинні бути чітко та однозначно виділені конкретні ознаки предмета, і вони покликані сприяти створенню цілісного уявлення. В той же час не можна забувати, що дитина грає з картинками - шукає їх, знаходить, милується ними і діє ними в уяві. Тому питання не повинні носити формальний, прямолінійно-навчальний характер - у них можуть бути і жарт, і підказка уявних дій, тощо

Особливу увагу слід звернути також на підготовку дидактичного матеріалу. Складіть заздалегідь з різних посібників потрібний набір картинок, розкладіть їх по порядку. При роздачі картинок подбайте про те, щоб дитині дісталися різні картинки, а не однакові. По ходу гри слідкуйте за тим, щоб дитина перевертав отримані картинки зображенням донизу, так як в противному випадку він захопиться розгляданням зображень і забуде про те, що йому треба робити.

Слід враховувати також підвищену стомлюваність малюків. Ця гра представляє для них деяку складність, тому не допускайте, щоб діти, граючи, втомлювалися; тривалість гри не повинна перевищувати 10-15 хвилин.