Методичні розробки.

«Музично-ритмічні рухи як засіб розвитку емоційно-образного сприйняття музики дітьми дошкільного віку»

(узагальнення досвіду)

Автор: Сулейманова Резеда Вахитовна, Музичний керівник I кваліфікаційної категорії, МДОУ «Дитячий сад N140», р. Перм.

Зміст:

Введення.

Теоретичний розмір.

Основні принципи навчання.

Практичний розділ.

Репертуар.

Форми організації.

Методи і прийоми.

Ускладнення завдань музичного розвитку дітей.

Етапи роботи з розвитку виразності рухів.

Друга молодша група (3-4 роки).

Середня група (4-5 років).

Старша група (5-6 років).

Підготовча група (6-7 років).

Діагностика.

Робота з батьками.

Робота з педагогами.

3аключение.

Друга молодша група (3-4 роки)

Для вирішення поставленої мети виділено наступні завдання:
1. Завдання щодо сприймання музики:

• формувати у дітей вміння слухати музику до кінця, впізнавати знайомі твори;
• емоційно відгукуватися на музику яскраво образотворчого характеру, на контрастні за настроєм музичні твори, бажання рухатися у відповідності з її характером;
• підводити до осмисленого сприйняття музики плясового, маршового характеру і колискової пісні;
• створювати запас музичних вражень;
• вчити дітей чути 2-приватну форму( 3-приватну контрастну), розрізняти звуки по висоті ( високі - низькі), за тривалістю (довгі - короткі), за динамікою (голосні - тихі), за тембром.

2. По руху:

• розвивати ритмічність, узгодженість рухів і музики
• вміння реагувати на початок і кінець музики, на зміну частин (чути 2-приватну, а на кінець року 3-приватну форму),
• реагувати зміною руху на зміну сили звучання,
• привчати рухатися у відповідності з маршовим, спокійним, плясовым характером музики,
• допомогти оволодіти певним запасом виразних рухів:

ритмічно ходити, бігати, легко стрибати, збиратися в коло, ходити по
колі, рухатися парами, виконувати прямий галоп, притопывать однією ногою, виконувати обережний м'який крок, виконувати образні руху: зайчики стрибають, пташки літають, йде ведмідь, машина їде.
У дітей цього віку формується поняття про те, що можна не тільки словами, але й звуками (музикою) розповісти про сумне, веселе. Вони усвідомлено сприймають контрастний характер музики, вміють сказати про що розповідає та чи інша пісня, п'єса.
У малюків формую емоційну чуйність на музику, бажання рухатися у відповідності з її характером. Так, слухаючи «Осінню пісеньку» А. Александрова, вони неквапом ходять і збирають листочки, а весела плясовая «Як у наших у ворот» (р. н. м.) спонукає дітей притопывать, виконувати «пружинку».
Головне на заняттях створити сприятливі умови, атмосферу радості для виховання любові до музики.
На заняттях використовую різні прийоми.
Коли діти не можуть самі виразно рухатися, висловлюватися про характер твору, їм потрібна допомога. Застосовую прийом словесного уподібнення характеру музики - тихо, по ходу звучання твору, полегшуючи його засвоєння не тільки інтонацією, а й мімікою, пояснюю: «Яка ніжна, лагідна музика». При цьому звучанню музики уподібнюється і міміка (мімічний уподібнення), і інтонація голосу (інтонаційна уподібнення). Можна ніжно доторкнутися до руки малюка (тактильне уподібнення). Спонукати його виразити характер звучання музично-ритмічними рухами (рухове, ритмопластическое уподібнення).
Малюки краще сприймають мелодію з голосу, можна тихенько підспівувати мелодію під час звучання твору «виводити її на голос» (вокальне уподібнення музики). Цей метод сприяє тому, що діти самі починають наспівувати улюблені їм мелодії.
Таким чином, завдяки поєднанню різних видів уподоблений (словесне, мімічний, інтонаційна, вокальне, тактильне), малята вчаться висловлюватися про характер музики, узгоджувати дії відповідно зміні частин музичного твору, виконувати образні руху за допомогою їх зображень зовнішніх дій. Іншими словами, розвивається їх емоційна чуйність, усвідомлене сприйняття музики.
Особливості музики і пов'язані з нею руху підкріплюються музично-руховим показом дорослого, а також в коротких словесних поясненнях.
Якщо діти недостатньо добре відображають характер музики в рухах того чи іншого персонажа, вправа не перериваю т. к. це знижує її емоційність. Після закінчення вправи проводжу повторний показ цього руху. Наприклад: якщо зайці важко і шумно підстрибують на місці, звертаю увагу дітей на музику, що супроводжує рух, кажу, що музика розповідає як легенько стрибають зайчики і повторно показую рух. Сама багато рухаюся разом з дітьми, намагаюся бути емоційною, пластично виразною, тим самим демонструючи найбільш повні можливості втілення образу (доступні малюкам).
    

      Фрагмент заняття.
     Програмне зміст.

• Знайомити з «закритим» і «відкритим» положеннями корпусу, передають фізичні стану персонажа: «холодно - гаряче»; орієнтувати на виразне виконання, на рух «всім тілом».
• Розвивати здатність розуміти мову рухів, пропонуючи дітям «пластичні загадки».
• Спонукати дітей до пошуку виразних рухів, передавальних значення дій зайчика: бігає, стрибає, ховається, гріється.
• Розвивати орієнтування в просторі з опорою на образні асоціації: за кущами, на полянці.

                  
         Упр. 1«Холодно-гаряче».
а). Показую пластичну загадку «Холодно»: напружено съеживаюсь, зсутулившись, втягнувши голову в плечі, диханням зігріває руки, постукиваю ногою об ногу. Діти словом визначають смисл виразних рухів, потім виконують їх за замовленням дорослого.
б). Питаю: «А як показати, що - жарко?» (Розслаблене «розкриття» корпусу у поза, обмахивание руками). Діти намагаються знайти виразні рухи, потім виконують їх разом з педагогом.
в). За показом і словом: «Холодно-жарко...» - діти то зіщулюються,
зігріваючись, то «розкриваються», обмахуючись руками.
         Упр. 2 «Зайка замерз».
Я загадую пластичну загадку («Який звіринка. замерз?»):
напружилась, скуто підстрибує на двох ногах, притиснувши «лапки» до корпусу. (Зайчик.) Потім діти виконують рухи під речитатив - за показом дорослого:
«жив-був зайчик, довгі вушка. - стрибають на двох ногах
Відморозив зайчик носик на узліссі. - «потирають лапками носи» Відморозив носик, відморозив хвостик..» - «протирають хвостики»
Далі - по можливості самостійно - діти показують, як зайчик
гріється ще: потирає вуха, лапки, щічки і т. п.
         Упр. 3 «Зайчик».
Кажу: «Зайчик зігрівся і радіє». Діти рухаються, як зайчики:
стрибають на двох ногах, «лапки» напівзігнуті перед грудьми - «чешуть вушко» або вмиваються - знову стрибають. Рухи виконуються спочатку без музики, потім з музикою (Варіації феї Срібла).
Перед повтором пропоную придумувати різні стрибки (на одній нозі, викидаючи ноги вперед на стрибку, в сторони разом», «вперед - назад»). Якщо потрібно, показую руху, діти з показу їх виконують.

В результаті наприкінці року діти здатні показати невеликий танець мініатюру «Балет пташенят пташенят» М. Мусоргський. Але в більшості випадків малюки лише «позначають» образ, відтворюючи характерні для нього руху ненаполненно, схематично, не «всім тілом»(коли « сумне» або «сердите» рух рук, корпусу поєднуються з радісною, задоволеною мімікою). Невелика і різноманітність самостійно відібраних дітьми рухів через наслідування малюків один одному.
У цьому віці використовую такі дидактичні ігри:

• «Що роблять діти?» (сприйняття плясового, маршового колискової пісні;
• «Подумай і відгадай» (картки: ведмідь, заєць, лисиця);
• «Чудесний мішечок»;
• «Птах і птенчики».