Методичні розробки
  
  Автор: Ісмагілова Альфія Ризвановна, вихователь I кваліфікаційна категорія, Муніципальне автономне дошкільний навчальний заклад "Дитячий садок N 358 комбінованого виду з вихованням і навчанням татарською мовою" Приволзького району р. Казані Республіки Татарстан.
   
  Зміст:
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   
  1.1. Проблеми формування здорового способу життя у працях вчених
    і зміст поняття "здоровий спосіб життя"
   
   Сучасне суспільство відрізняється різноманіттям прикладів способу життя людини, з якими постійно стикається кожна дитина. Це різноманіття не завжди є зразком для дитини, в результаті створюється хаотичність в уявленнях дитини про здоровий спосіб життя і руйнуються вже сформовані уявлення. Крім того, в даний час існує тенденція зниження здоров'я підростаючого покоління, тому потреба у формуванні в дітей уявлень про здоровий спосіб життя зростає і вимагає пошуку нових шляхів в освіті, вихованні і розвитку дошкільнят. 
 В даний час проблемою формування здорового способу життя займаються вчені з різних областей знань: медицини і фізіології (Ст. Н. Дубровський, Ю. П. Лісіцин, Б. Н. Чумаков), психології (О. С. Осадчук), екології (З. В. Тюмасева, А. Ф. Аменд) і педагогіки (В. Р. Алямовская, Г. К. Зайцев, Ю. Ф. Змановский, М. Лазарєв, О. В. Морозова, Т. В. Поштарева, Л. Р. Татарникова, О. Ю. Толстова, О. С. Шнейдер та ін). 
 Інтерес вчених до поставленої проблеми не випадковий. Спрямованість особистості на здоровий спосіб життя - процес досить складний і суперечливий, на нього впливають особливості розвитку держави і громадську думку, екологічна обстановка, технологія виховно-освітнього процесу, особистість педагогів, а також стан і орієнтація сімейного виховання. 
 Велике значення у створенні сприятливих умов для формування у дошкільнят уявлень про здоровий спосіб життя відіграє система дошкільної освіти, оскільки турбота про зміцнення здоров'я дитини, як відзначає ряд авторів (А. Ф. Аменд, С. Ф. Васильєв, М. Л. Лазарєв, О. В. Морозова, Т. В. Поштарева, О. Ю. Толстова, З. В. Тюмасева та ін), - проблема не тільки медична, але і педагогічна, так як правильно організована виховно-освітня робота з дітьми нерідко більшою мірою, ніж всі медико-гігієнічні заходи, забезпечує формування здоров'я та здорового способу життя. На освіту, як соціальний спосіб забезпечення успадкування культури, соціалізації і розвитку особистості, покладена надія державної політики щодо формування індивідуальної культури здорового способу життя підростаючого покоління, як однієї з основних складових національної культури здорового способу життя. Основними напрямками діяльності системи освіти в даній області стали: 
 - уточнення понятійного апарату: здоровий спосіб життя, культура здорового способу життя; 
 - дослідження стану здоров'я дітей дошкільного віку та визначення основних груп факторів, що впливають на формування здоров'я дитини; 
 - виявлення і дослідження проблем формування культури здорового способу життя; 
 - створення теорії та практики розробки і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих на збереження, зміцнення здоров'я дітей.
  
    
  
  Здоровий спосіб життя - категорія экобиосоциальная, інтегруюча біологічні, соціальні та екологічні уявлення про здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності, оскільки фізичне благополуччя залежить не тільки від спадковості і кількості уваги до здоров'я дитини з боку батьків і лікарів, але й від впливу екологічних факторів, від ступеня гармонізації взаємин дитини з зовнішньої соціальної та екологічної середовищем. 
 Формування здорового способу життя багато в чому обумовлене процесом соціалізації індивіда. Розвиток і соціалізація дитини відбувається в певному соціальному середовищі, яка є важливим чинником регуляції його поведінки. У дослідженнях Н.В. Бордовской, В. П. Озерова, СЮ. Толстовой, О. Л. Трещевой, С. О. Філіпової підкреслюється роль соціуму як середовища формування у дітей певного способу життя. Соціальний напрямок у вирішенні проблеми формування здорового способу життя також простежується в роботах В. П. Петленко та Н.Р.Веселова. Проблеми формування здоров'єзбережувальної культури працівників ДНЗ, педагогічного процесу присвячені праці С. В. Васильєва, Г. К. Зайцева, Н.Б. Захаревич, Е. Е. Луніної. 
 Теоретичні основи здоровьесберегающего супроводу виховного процесу в ДНЗ висвітлювалися О. Ю. Толстовой, де досягнення результату ґрунтується на гігієнічному вихованні та навчанні дітей. Питання екологічного виховання, що сприяє усвідомленню взаємодії людини і природи, залежності людини від навколишнього середовища, розглядалися А. Ф. Аменд, Е. Р. Кушниной, К. І. Пономарьової, З. В. Тюмасевой, В. Р. Фокіної. Основою формування здорового способу життя, як зазначає З. В. Тюмасева, є екологічне виховання та освіта, оскільки здоров'я, на її думку, є критерієм взаємовідносин людини і природи. Екологічний аспект, на думку ряду авторів (Е. Р. Кушнина, О. А. Овсяннікова, Т. В. Поштарева), сприяє розкриттю взаємозв'язку середовища і організму людини та закріпленню у свідомості дитини відчуття своєї нерозривності з природою. 
 Формування у дошкільнят уявлень про здоровий спосіб життя буде найбільш успішним, якщо: 
 -визначено зміст поняття "здоровий спосіб життя", що включає як біологічні і соціальні уявлення, так і екологічні і розкриває залежність здорового способу життя від стану навколишнього екологічного середовища; 
 -спроектована педагогічна технологія, що включає форми, методи, умови, принципи, етапи формування уявлень про здоровий спосіб життя: "здоров'я" і "спосіб життя людини", "залежність здоров'я і способу життя від стану навколишнього соціального і екологічного середовища", "здоровий спосіб життя - основа збереження і зміцнення здоров'я" - і діагностику визначення рівня сформованості уявлень про здоровий спосіб життя;
 - розроблена модель взаємодії суб'єктів виховно-освітнього процесу, що передбачає підготовку педагогів до вирішення завдань формування у дітей здорового способу життя, до методичний кабінет-просвітницькій роботі з батьками, і безпосередній вплив педагогів і батьків на дітей .