Методичні розробки

Оздоровчі ігри для дітей дошкільнят.

Автор: Силантьєва Ольга Миколаївна, вихователь першої кваліфікаційної категорії, Муніципальне дошкільний навчальний заклад Дитячий садок N 140, р. Перм.

Зміст:

ВВЕДЕННЯ

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Характеристика основних рухових якостей.

Характеристика психофізичного розвитку дітей дошкільного віку.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ІГРОВІ ВПРАВИ

РОБОТА З СІМ'ЄЮ

ДІАГНОСТИКА

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Характеристика основних рухових якостей.

Основними руховими якостями людини прийнято вважати спритність, швидкість, гнучкість, рівновагу, окомір, силу, витривалість.
Спритність - це здатність людини швидко опановувати нові рухи, а також перебудовувати їх відповідно до вимог раптово мінливої обстановки. Розвитку спритності сприяє виконання вправ в умовах, що змінюються, так, наприклад, у рухливих іграх дітям доводиться безперервно переходити від одних рухів до інших, заздалегідь не обумовленим; швидко, без всякого зволікання вирішувати складні рухові завдання, погодившись із діями своїх однолітків. Спритність розвивається при виконанні вправ, що проводяться в ускладнених умовах, що вимагають раптової зміни техніки руху (біг між предметами), з використанням різних предметів, фізкультурного інвентарю, обладнання, при колективному виконанні вправ з одним предметом (обруч, шнур).
Швидкість- здатність людини виконувати рухи у найліпший час. Швидкість розвивається у вправах, виконуваних з прискоренням (ходьба, біг), а також у рухливих іграх, коли діти змушені виконувати вправи з найвищою швидкістю (тікати від ведучого). Для розвитку швидкості доцільно використовувати добре освоєні вправи, при цьому враховувати фізичну підготовленість дітей, а також стан їх здоров'я.
Окомір - здатність людини визначати відстань за допомогою зору і м'язових відчуттів. Розвивати окомір можна при виконанні будь-яких вправ: при ходьбі діти повинні вміти правильно ставити ногу, дотримуватися напрямок; в стрибках - точно попадати ногою на дошку, щоб відштовхнувшись здійснити політ у потрібному напрямку, а потім приземлитися в певному місці; важливо при виконанні вправ вчити дітей вимірювати відстань на око, перевіряючи потім його кроками.
Гнучкість - здатність досягати найбільшої величини розмаху (амплітуди) рухів окремих частин тіла в певному напрямку. Гнучкість залежить від стану хребта, суглобів, зв'язок, а також еластичності м'язів. Гнучкість розвивається при виконанні фізичних вправ з великою амплітудою, зокрема загальнорозвиваючих.
Рівновага - це здатність людини зберігати стійке положення під час виконання різноманітних рухів і поз на зменшеній і піднесеною над рівнем землі площі опори.
Сила - ступінь напруги м'язів при їх скороченні. У дитячому садку слід використовувати різноманітні вправи для розвитку сили всіх груп м'язів, приділяючи переважну увагу м'язам - разгибателям.
Витривалість - здатність людини виконувати фізичні вправи допустимої інтенсивності можливо більш тривалий час.
Таким чином, на мій погляд, використання в дошкільному віці рухливих ігор як засоби і форми організації фізичного виховання, забезпечує єдність особистісного, фізичного і психічного розвитку дитини.
У загальноприйнятої класифікації рухливих ігор для дітей дошкільного віку виділяють прості (рухливі ігри з правилами) і складні (спрощені спортивні ігри). Ці ігри вимагають від дітей більшої самостійності, швидкості, спритності рухів, орієнтування в просторі.

В ігровій діяльності дітей об'єктивно поєднуються два дуже важливих фактори: з одного боку, діти включаються в практичну діяльність, розвиваються фізично, звикають самостійно діяти; з іншого боку - отримують моральне і етичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють пізнання навколишнього середовища. Все це в кінцевому підсумку сприяє вихованню особистості в цілому. Отже, можна зробити висновок, що гра - один з комплексних засобів виховання: вона спрямована на всебічну фізичну підготовленість (через безпосереднє оволодіння основами руху і складних дій в змінних умовах колективної діяльності), вдосконалення функцій організму, рис характеру грають. Соціальні зміни, що відбулися в нашому суспільстві в останнє десятиліття, створили передумови для широких експериментів в дошкільних установах. «Положення про дошкільному установі» надає можливість вибору програми виховання і навчання дошкільників, застосовувати різноманітні форми і методи навчально-виховної роботи.
Більшу частину потенціалу російського суспільства першої половини двадцять першого століття складатимуть сьогоднішні діти дошкільного віку. Саме їм належить вирішувати складні соціально - економічні, морально-етичні, національні та інші проблеми, які в даний час хвилюють громадськість Російської Федерації.
Зміни, що відбулися в політичному устрої країни, зажадали серйозних реформ в системі і змісті діяльності освітніх інститутів, зокрема, а може бути і в першу чергу, для дітей дошкільного віку. Сформована в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку ситуація викликала гостру потребу в її вдосконаленні, що дозволяє зменшити або повністю нейтралізувати зазначені негативні тенденції.
Доктор педагогічних наук, професор К. Ю. Чернишенко і кандидати педагогічних наук, доценти Ст. А. Баландін, Б. Ф. Курдюков, В. З. Яцик, Т. А. Баннікова розробили культурологічні аспекти фізичного виховання дошкільнят. При їх обґрунтуванні зважилися дві основні науково-методичні завдання:

• Розробка методики освоєння дітьми фізкультурних знань і пов'язаних з ними умінь та навичок, що складають основу інтелектуальних цінностей фізичної культури;
• Формування певного світогляду, усвідомленого у межах вікових можливостей ставлення дитини до освоєння фізкультурних цінностей його мотиваційно-потреб сфери, що традиційно ідентифікується з соціально-психологічними завданнями виховання фізичної культури людини.

Результати педагогічних експериментів підтвердили здатність дітей 3-6 років освоїти фізкультурні знання й пов'язані з ними вміння та навички.
Переваги дітей за змістом інтересів, як у хлопчиків, так і у дівчаток до рухової активності, починаються вже з 3-річного віку. Однак у міру дорослішання дітей відбувається поступова диференціація в динаміці інтересів. Причому для хлопчиків заняття фізичними вправами набувають все більшого значення, а у дівчаток спостерігається зворотна картина: до 5-річного віку фізкультурні заняття відсуваються на другий план.
Вивчивши і проаналізувавши програми виховання і навчання дітей, можна зробити аналіз змісту фізкультурно-оздоровчої роботи. У програмах «Веселка», «Витоки», «Розвиток» і в «Програмі виховання і навчання в дитячому садку» під ред. М. Васильєвої 1985 р. простежується їх наступність. Однак поряд з подібними положеннями сучасних програм є відмінні особливості в підходах до організації і проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, які доцільно враховувати при виборі.
У своїй роботі з фізичного виховання дітей спираюся на наступні програми: комплексну програму «Дитинство» (Т. В. Бабаєва, М. В. Крулехт) і на оздоровчо-розвиваючу програму « СА-ФІ - Дансе» (під редакцією Ж. О. Фирилевой і Е. Р. Сайкиной)
Програма «Дитинство» розроблена авторським колективом кафедри дошкільної педагогіки РГПУ їм. А. В. Герцена. Це програма багатогранного розвитку і виховання особистості дитини. Головна мета фізичного виховання в програмі: зміцнення фізичного і психічного здоров'я дитини, формування основ рухової та гігієнічної культури. Програма передбачає валеологическое просвіта дошкільнят: розвиток уявлень про здоровий спосіб життя. Весь зміст програми «Дитинство» акцентовано на дитину, створення йому емоційно-комфортного стану і сприятливих умов для розвитку індивідуальності, позитивних особистісних якостей.
Оздоровчо-розвиваюча програма з танцювально - ігрової гімнастики «Са-Фі-Дансе» спрямована на всебічний гармонійний розвиток дитини від 3-7 років. Зміст програми взаємопов'язане з програмами з фізичного та музичного виховання в дошкільному закладі. Структурна основа програми « Са-ФІ-Дансе» представлена різними розділами, де основним є танцювально-ритмічна гімнастика. Всі розділи програми об'єднує ігровий метод проведення занять.
Игротанцы - спрямовані на формування у вихованців танцювальних рухів, що сприяє підвищенню загальної культури дитини.
Ігровий самомасаж - є основою загартування та оздоровлення дитячого організму.
Таким чином, одним з інноваційних напрямів, доповнюють існуючу систему фізичного виховання дітей дошкільного віку є реалізація інтелектуальних і соціально-психологічних завдань, що в сукупності становлять культурологічний вектор цього процесу, тобто, програми навчання і виховання в дошкільних установах повинні бути з конкретними рекомендаціями і розвивати у дітей інтелектуальні цінності фізичної культури, формувати стійкий стимул у дітей до занять і фізичним вправам.