Методичні розробки.

Оздоровчі ігри для дітей дошкільнят.

Автор: Силантьєва Ольга Миколаївна, вихователь першої кваліфікаційної категорії, Муніципальне дошкільний навчальний заклад Дитячий садок N 140, р. Перм.

Зміст:

ВВЕДЕННЯ

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Характеристика основних рухових якостей.

Характеристика психофізичного розвитку дітей дошкільного віку.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ІГРОВІ ВПРАВИ

РОБОТА З СІМ'ЄЮ

ДІАГНОСТИКА

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

З давніх часів вчені різних країн шукали шляхи гармонійного розвитку людини. Ця проблема займала уми мислителів Стародавньої Греції, Єгипту, Китаю, Індії та ін., які відзначали зв'язок між рухами і станом психіки, думками, вчинками і почуттями людини, ще Аристотель писав, що гнів, радість, сум виражаються в рухах, міміці, жестах, і навпаки, руху по асоціації викликають певний психічний стан.
Пошуками способів гармонійного розвитку дітей займалися також багато вчених Росії. Так, у створеній П. Ф. Лесгафтом системі фізичного виховання основним був принцип гармонійного розвитку. А фізичні і духовні сили людини розглядалися як якісно різні сторони єдиного життєвого процесу, що дозволяє формувати людей « ідеально-нормального типу». На думку П. Ф. Лесгафта, гармонійний розвиток можливо тільки при науково обґрунтованій системі фізичної освіти та виховання, в якій превалює принцип усвідомленості. Усвідомленість рухів забезпечує можливість раціонально і економічно користуватися ними, виконувати їх з найменшою затратою сил і з найбільшим ефектом, а також сприяє духовному розвитку людини.
Наукові обґрунтування взаємодії психіки і м'язової діяльності містять роботи В. М. Сєченова та В. П. Павлова про відбивної ролі мозку: зв'язок функціонального стану центральної нервової системи з тонусом поперечно і гладкої мускулатури свідчить, що рух є кінцевим виразом психічного акту.
В роботах В. М. Бехтерева і його колег була підтверджена зворотна залежність рухових і психічних функцій.
Завдяки системному підходу психології до пізнання дитини в комплексі всіх її здібностей стає можливим обґрунтувати роль руху в інтелектуальному, моральному, емоційному розвитку. Доведено, що характер, думки, почуття людини відображаються у вигляді м'язового панцира на тілі (М. Олександр Райх, М. Фельденкрайз). Тому для реалізації завдань гармонійного розвитку дітей, педагогам важливо зрозуміти, як «діє» наше тіло, навчити дітей рухатися природно, граціозно, згідно з конституцією свого тіла та індивідуальними здібностями.
Таким чином, гармонійний розвиток відбувається при цілісної, комплексної, збалансованої реалізації всіх потенційних можливостей людини, а одностороннє розвиток згубно для особистості, нерідко межує з психологічної або фізичної хворобою
Отже, ідеальним є гармонійний розвиток усіх здібностей людини, однак це стає можливим при повній свободі дій.

Свободу дій дошкільник реалізує в рухливих іграх, які є провідним методом формуванні фізичної культури.
Модернізація освіти на всіх рівнях вимагає нового підходу до педагогічної діяльності. Сьогодні основною метою фізичної освіти є забезпечення гармонійного розвитку особистості з високою розумової, фізичної і соціальної активності. Особливе місце займає зміцнення здоров'я дошкільника.
Здоров'я - безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. Добре здоров'я, що розумно зберігається і укрепляемое самою людиною, забезпечує їй довге й активне життя.
Пристосованість - це несприйнятливість і стійкість до патологічним (хвороботворним) і екстремальним (виходять за межі звичайного) фактами. Становлення особистості дитини, його здоровий розвиток пов'язано з пошуком рівноваги і починається з самого народження.
Культура має множинний смисл: «обробіток», виховання, освіта, розвиток». Виходячи з цих уявлень, випливає, що саме за допомогою виховання формується людина як культурна істота.
Створювати культуру може тільки здорова людина. Значить культура здоров'я - найважливіша складова загальної системи культури. Не залишається сумніву в тому, що культура здоров'я забезпечується через освіту і виховання, і в цьому особлива роль відводиться батькам, педагогам і суспільству в цілому.

Поділ на компоненти досить умовно, так як вони тісно пов'язані один з одним. Здоров'я дитини визначається станом організму і характеризується врівноваженістю з навколишнім середовищем. Дитина буде здоровий, якщо він найкращим чином пристосований до умов мінливого середовища.
Духовно - моральний компонент здоров'я.
Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку полягає у створенні базової культури особистості, основ гуманізму та гуманних стосунків, вихованні любові до рідної землі, повагу до інших культурних традицій.
Відомий російський філософ Ст. Соловйов розглядав три основоположних почуття, що характеризують моральне начало особистості: сором, жалість, благоговіння перед святинею. Ці якості російської людини виражаються у звичаях, побуті і святах.
Духовно-моральний компонент здоров'я дошкільника виражається в умінні творчо реалізувати себе в різних видах діяльності, особливо в грі як провідній діяльності дитини, в усвідомленні моральних норм та дотримання культурних традицій народу.
Соматичний компонент здоров'я дошкільника.
Особистість дитини виступає в конкретній тілесної організації: фігурі, ході, індивідуальної зовнішності. Серед показників соматичного здоров'я людини можна виділити:

• Відповідний прийнятим нормам соматичного стану;
• Достатня рухова активність
• Ритмічність життєво важливих процесів
• Виконання правил гігієни.

Метою гігієнічного виховання є прищеплення дітям гігієнічних навичок, які на рівні фізичного організму відповідають навичок психогігієни. Корисні навички стають звичкою. Соматичний стан тісно пов'язане з психікою. Зовнішній порядок впливає і на внутрішній стан, формує ясність мислення, душевний спокій і впевненість.
Сучасній людині властиві малорухливий спосіб життя, гіподинамія і хвороби ожиріння. Тривогу викликає недолік руху у дітей. Психолог Ж. Піаже бачить у русі основу психічного і соціального розвитку. Хто не розвиває відчуття рівноваги в русі, той втрачає і душевний баланс.
Важливе оздоровче значення має гра. Під час гри у дитини є можливість багато і вільно рухатися, задовольняючи тим самим природну потребу в русі. Обмеження руху руйнує здоров'я дитини, що підтверджено дослідниками фізіологів, гігієністів, педагогів. Добова рухова активність дітей дошкільного віку дуже велика. Здоровий шестирічний дитина здійснює в день приблизно 12000 - 15000 рухів у просторі.
Для досягнення активного довголіття, фундамент якого закладається в дитинстві, людині необхідні регулярні посильні фізичні навантаження. Важливо виконати ряд умов при організації рухового режиму дітей, таких як позитивний емоційний настрій, правильно організований простір, повторюваність і циклічність рухів. При організації оздоровчого рухового режиму необхідно враховувати біологічні ритми (частота пульсу, температура, ритм сну, неспання) особи та індивідуальні особливості їх протікання.
Соматичний компонент культури здоров'я дошкільника включає в себе гарне самопочуття дитини, його рухову активність, стійкість до хвороб, сформованість гігієнічних навичок.
Психічний компонент здоров'я.
Під психічним здоров'ям, перш за все, розуміється стійкість до стресів, гармонія інтелектуальної, емоційної і вольової сфер діяльності людини. Сучасна психосоматична медицина досліджує взаємозв'язок фізичного і психічного компонентів здоров'я. Академік К. М. Биков зазначає: «Тепер ми всі розуміємо, що емоційні впливи можуть часто надавати у багато разів більше впливу, ніж будь-який фізичний чинник, що слово може наносити глибокі зміни у всьому організмі».
У дитини дошкільного віку можна виділити емоційний і когнітивно-образний компоненти в структурі психічного здоров'я. Особливістю дошкільного періоду дитинства є наявність предметно-образного мислення у дітей. Саме цей факт визначає сутність дитини як творчу особистість, для формування якої величезне значення має ігрова діяльність. Гра має важливе оздоровче значення. Під час гри виникають позитивні і негативні емоції, і вони можуть розглядатися як надійний антистресовий фактор. Відбувається психічне «загартовування організму, попередження порушення нервової, серцево-судинної та інших систем організму дитини. Діяльність - емоції - здоров'я - містить глибоку зв'язок, впливає на роботу мозку, що робить його регулюючий вплив на діяльність всіх органів і систем, проходження біохімічних процесів, підвищує працездатність, покращує настрій, повільніше настає стомлення. Звідси можна зробити висновок, що і педагоги, і батьки повинні брати участь у грі з дітьми.
Соціальні та особистісні компоненти здоров'я.
Соціальний аспект здоров'я включає усвідомлення себе як особи чоловічої або жіночої статі, пізнання себе і навички взаємодії з оточуючими. Статистика показує, що спілкування дітей з однолітками і з дорослими змінилося, вони стали більш неуважними один одного, менш комунікабельними. Батьки і діти живуть більш інтенсивним життям, але вона проходить паралельно. Діти відчувають дефіцит спілкування, стає замкнутими і неоткрытыми. Зростає проблема самотності й емоційної депривації. Потрібно вчити дитину спілкуватися, співпереживати, допомагати іншим, що можливо лише при безпосередньому спілкуванні дитини з батьками. Метою соціального розвитку дитини є формування особистості, яка живе в соціумі. Дитина вчиться співчувати і допомагати людям, виявляти терпіння і співпереживати.
Особистісний компонент здоров'я обумовлений тим, що для підтримки свого здоров'я та здоров'я оточуючих людині необхідна зрілість особистісних рис, вміння зосередитися, досягати кінцевої мети, керувати часом, володіти самодисципліною, виховувати волю і характер. Особистісні риси людини закладаються в дитинстві.
Таким чином, можна зробити висновок: в педагогічній науці рухливі ігри розглядаються як найважливіший засіб всебічного розвитку дитини. Глибокий зміст рухливих ігор в їхній повноцінній ролі фізичного і духовного життя, яка існує в історії та культурі кожного народу. Рухливу гру можна назвати найважливішим виховним інститутом, що сприяє як розвитку фізичних і розумових здібностей, так і освоєння моральних норм, правил поведінки, етичних цінностей суспільства. Рухливі ігри є одним з умов розвитку культури дитини. У грі дитина осмислює і пізнає навколишній світ, розвиває інтелект, фантазію, уяву, формує соціальні якості. Рухлива гра завжди є творчою діяльністю. У грі проявляється природна потреба дитини в русі, необхідність знайти рішення рухової задачі. Граючи, дитина не тільки пізнає навколишній світ, але й перетворює його.
Рівень культури суспільства все більшою мірою визначається ступенем розкриття та ефективністю використання індивідуальних людських особливостей, у тому числі й фізичних. В системі загальнолюдських культурних цінностей високий рівень здоров'я і рухового розвитку в чому обумовлює можливість освоєння всіх інших цінностей, і в контексті розвитку особистості є основою, без якої процес становлення особистості мало ефективний. Високий рівень рухового розвитку представляє самостійну цінність для будь-якої людини, так як є фундаментом для його життєдіяльності. А також для збереження здоров'я і позитивного психо-емоційного стану.
У сучасних дослідженнях розвиток розглядається як об'єктивний процес внутрішнього послідовного кількісного і якісного зміни фізичних і духовних сил людини. Навчання і виховання є форми розвитку (М. А. Іваненко, Л. В. Моїсеєва, 2002). Розвиток людини проявляється як прогресивне ускладнення, поглиблення, розширення, яке складається з тріади: тіло, психіка, свідомість, як перехід людини від нижчих форм діяльності до вищим. Воно включає в себе фізичну, психічну, соціальну і духовну еволюцію людини. В процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку необхідно розв'язувати освітні завдання: формування рухових навичок і умінь, розвиток рухових якостей, прищеплення навичок правильної постави, навичок гігієни, освоєння спеціальних знань.
Завдяки пластичності нервової системи рухові навички та вміння формуються у дітей порівняно легко. Більшість рухів (повзання, ходьба, біг) використовуються дітьми в звичайному житті для пересування, що полегшує зв'язок з навколишнім середовищем і сприяє її пізнання.
Правильне виконання фізичних вправ позитивно впливає на розвиток м'язів, зв'язок, суглобів, кісткового апарату. Сформовані рухові навички і вміння дозволяють економити фізичні сили. Якщо дитина робить вправи легко, без напруги, то він витрачає менше нервово-м'язової енергії на його виконання. Завдяки цьому створюється можливість повторювати вправу більшу кількість разів і більш ефективно впливає на серцево-судинну і дихальну систему, а також розвивати рухові якості. Використання міцно сформованих навичок і вмінь дозволяє осмислювати завдання, що виникають в непередбачених ситуаціях у процесі рухової, особливо ігрової діяльності. Так, дитина, навчившись правильно стрибати у довжину з розбігу, вже думає не про те, як треба стрибати через рів у грі «Вовк у рові», а про те, як краще врятуватися від вовка.
Рухові навички та вміння у дітей до 7 років, складають фундамент для подальшого вдосконалення їх у школі, полегшують оволодіння більш складними рухами і дозволяють надалі досягати високих результатів у спорті. У дітей дошкільного віку необхідно навчити дітей грати в спортивні ігри (теніс, бадмінтон, городки), виконувати елементи спортивних ігор (волейбол, баскетбол, хокей, футбол). У дітей з раннього віку необхідно розвивати рухові якості (спритність, швидкість, рівновага, окомір, гнучкість, силу, витривалість).