Методичні розробки

СИСТЕМА РОБОТИ З ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Автор: Силантьєва Ольга Миколаївна, вихователь першої кваліфікаційної категорії, Муніципальне дошкільний навчальний заклад Дитячий садок N 140, р. Перм.

Зміст:

Введення

Теоретичний аналіз проблем

Практичний розділ

Висновок

Теоретична частина.

Людина - частина природи: він не може поза її, не може порушувати закони, за якими існує світ, що оточує його. Тільки навчившись жити в повній згоді з природою, ми можемо краще зрозуміти її таємниці, зберегти найдивовижніше творіння природи - життя на землі.
«Радянський енциклопедичний словник» (44) дає таке визначення:
« Екологія»- наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем.
А. А. Плєшков автор програми « Зелений дім» визначає екологію як науку про зв'язки між живими істотами і навколишнім їх середовищем, між людиною і середовищем»
А. П. Молодова вважає екологічне виховання дошкільників - це, насамперед, виховання людяності, тобто доброти, відповідального ставлення до природи, до людей, які живуть поруч, і до нащадків, яким потрібно залишити Землю придатною для повноцінного життя.
Л. В. Єгоренко дає визначення екологічного виховання дошкільнят - це набуття кожною людиною почуття природи, в умінні проникати в її світ, її нічим не заменимую цінність і красу, розумінні, що природа є основа життя і існування всього живого на землі, діалектичної нерозривності і взаимообусловности природи і людини.
А. М. Федотова екологічне виховання дошкільників - це формування на основі екологічних знань, дбайливого і дбайливого, усвідомлено правильного ставлення до природи, яке має проявлятися в поведінці дітей.
Н.А.Рижова екологічне виховання дошкільників - це формування цілісного погляду на природу і місце людини в ній.
Проаналізувавши понятійний апарат « Екологічного виховання» ряду авторів прийшла до висновку, що головною метою екологічного виховання є формування екологічної культури - сукупностей екологічної свідомості, екологічних почуттів і екологічної діяльності.
А екологічна культура - це частина загальної культури особистості. Тому ознайомлення з природою є одним із засобів всебічного розвитку й виховання.

У практиці були запропоновані різноманітні програми екологічного виховання. Для того щоб зробити вибір і взяти ту або іншу програму для роботи, мною були проаналізовані програми:
Програма « Юний еколог» С. Н.Миколаєва, мета програми: формування почав екологічної культури.
Програма Екологічного освіти дітей Н, Н.Кондратьєва « Ми»
Мета: формування екологічної вихованості дошкільнят, що є закономірним результатом його прилучення до екологічної культури в процесі екологічної освіти.
Програма « Семецветик» в. І. Ашиков і С. Р. Ашикова.
Девіз програми - виховання через культуру і красу.
Мета: сприяти становленню сучасної людини в моральному, світоглядному творчому плані.
Програма Н.А.Рижова « Наш дім-природа»
Мета: виховання з перших років життя гуманної, соціально-активної, творчої особистості, здатної розуміти і любити навколишній світ, природу і дбайливо ставитися до них.
Програма А. М. Федотова « Пермський край - мій рідний край»
Мета: виховання почав екологічної культури дітей дошкільного віку на основі знайомства з рідним краєм.
Федотова А. М. розробляючи зміст своєї регіональної програми екологічної освіти та виховання дітей, використовувала цю теорію Реймерса, який писав, що навколишнє середовище людини складається з чотирьох взаємопов'язаних компонентів - підсистем:
- власне природне середовище (ліси, луки, водойми)
- породжена агротехнікою середовище (поля, сади)
- штучна середовище (будинки, дороги, транспорт)
- соціальне середовище (суспільство).
Людина не живе в природі. Він живе в середовищі, перетвореної їм самим. Середовище - це навколишній світ, у якому люди, природний і соціальний світ нерозривно взаємопов'язані. Людина, використовуючи матеріали, створив багатство навколишнього світу: міста і села, сади і парки, транспорт, мистецтво, освіта та охорона здоров'я. Він розробив етичні норми і правила стосунки між людьми і світом природи. Зміст програми створює сприятливі передумови для освоєння дошкільниками таких загальнолюдських цінностей, як краса. Добро, любов, щастя, здоров'я-це сучасні філософсько-історичні концепції відносин людини і природи.
Висновок: вивчивши програми екологічного виховання декількох авторів, прийшла до висновку, що в їх складі можна виділити наступні елементи: цілі, зміст, методи, засоби, умови. Наявність цих компонентів дозволяє зробити висновок про те, що авторами створено науково-методичні системи - методики екологічного виховання.
В своїй роботі спираюсь на такі програми: С. Н. Миколаєва «Юний еколог», регіональна програма А. М. Федотова « Пермський край - мій рідний край».
Дошкільне дитинство - відповідальний період життя людини: закладаються основи правильного ставлення до навколишнього світу (природи, речей, людей), ціннісної орієнтації в ньому.
« Потрібно, щоб дитина, починаючи з раннього віку, звик оцінювати свої вчинки не тільки з безпосереднього ефекту, але і за їх наслідків, тобто оцінювати сьогодення у світлі майбутнього. Тільки при такому вихованні підростаючого покоління, майбутнє людства опиниться в серйозних руках»- писав професор М. М. Камшилов.
Логіка природи доступна дитині. Йому легше виявити зв'язки і відносини у світі природи, ніж в інших областях дійсності. Природа постійно оточує дитину, дуже рано входить в його життя. Малюк починає знайомитися з нею ще до того, як вимовляє перші слова. Під час прогулянок у природу можна всебічно розвивати дитину, виховувати у нього багато позитивні якості, які будуть потрібні йому в житті. Малюк повинен не бездумно дивитися на природу, а бачити і розуміти природні явища і зв'язок між ними, причинну залежність. У спілкуванні з рідною природою виховується любов до Батьківщини, бажання працювати.
З раннього дитинства формуються переконання людини, і ми повинні в цьому віці закладати фундамент соціальної переконаності, а воно формується і зміцнюється в праці. Відомо, що розуміння природи народжується вперше як почуття, перш за все - як естетичне почуття, оскільки природа є основою краси, джерелом музики, поезії та живопису. Тому людина, по-справжньому відчув і зрозумів серцем красу природи, буде оберігати і охороняти її як джерело радості і щастя. Таким чином, захоплення красою природи, охорона її та раціональне природокористування - нерозривні ланки в ланцюзі екологічного виховання.