Методичні розробки.

Подорож по байкалу.

Навчально-методичний посібник. Хрестоматія для читання дітям дошкільного віку за творами сибірських письменників і поетів.

Зміст.

Розробник навчально-методичного посібника: Муратова Тетяна Миколаївна, вихователь, Муніципальне бюджетне освітня установа дитячий сад загальнорозвиваючого виду N166 р. Іркутська.

Побут, традиції, культура народів Прибайкалля

Эвенкийские казки

Асаткан

Жила в горах красива дівчина, Асаткан. Було у неї багато оленів. Ось став її в дружини кликати чорт - авахи.
Дівчина відповідає:
- Пригони, не сходячи з місця, всіх моїх оленів. Тоді я до тебе прийду.
Став авахи кричати, свистати. Піднявся вітер. Олені злякалися бурі.
Прибігли в стійбище. Авахи каже:
- Асаткан, Асаткан, я оленів пригнав. Кочуй ти до мене.
Асаткан села на найбільшого, найкращого оленя. Відповідає:
- Їду, їду до тебе.
А сама на оленя повз чума авахи промчалсь. Точно пташка пролетіла. Авахи кличе з чума:
- Асаткан, Асаткан, іди швидше. Обід охолоне. А замість Асаткан верхової олень відповідає:
- Ставлю, ставлю чум поруч з твоїм. Зараз до тебе прийду.
Авахи чекати не хоче. Квапить Асаткан:
- Чекаю тебе. Йди швидше-швидше! Знову олень замість Асаткан відповідає:
- Поставлю чум - прийду.
Почекав трохи авахи. Знову запитує:
- Асаткан, Асаткан, ти, напевно, чум вже поставила?
- Поставила чум, поставила, - відповідає олень.
- Асаткан, Асаткан, чому ж ти не йдеш? - запитує авахи.
- Дрова рубаю. Порубаю дров - прийду, - відповідає олень.
Розсердився авахи, каже:
- Асаткан, Асаткан, піду сам тебе приведу, а то не дочекаюся.
Вийшов він із чума - немає нікого. Бачить тільки, далеко попереду олень біжить. Схопив авахи лопату, що тут лежала. Вдарив об землю лопатою. Сів на неї верхи. Помчав наздоганяти Асаткан.
Скаче на лопаті авахи. Побачив Асаткан, кричить:
- Асаткан, Асаткан, нехай у твого оленя нога відніметься.
Справді, одна нога у оленя оніміла.
- Авахи, авахи, - відповідає дівчина, - нехай чверть твоєї лопати відпаде.
Відламалася чверть лопати. Розсердився авахи.
- Асаткан, Асаткан, нехай у твого оленя друга нога пограбовано, - кричить.
Оніміла друга нога в оленя. Але не зупиняється олень. Біжить на двох ногах.
- Авахи, авахи, - каже дівчина, - нехай твоя лопата навпіл розламається.
Тільки сказала Асаткан - лопата розламалася навпіл.
- Асаткан, Асаткан, - каже злий авахи, нехай третя нога у твого оленя відніметься.
Оніміла у оленя третя нога. Олень скаче на одній.
Асаткан кричить:
- Авахи, авахи, нехай від твоєї лопати чверть залишиться. Зламалася лопата. Одна чверть від неї залишилася.
Зовсім розсердився авахи, каже:
- Асаткан, Асаткан, нехай твій олень зовсім без ніг залишиться.
- Нехай твоя лопата, авахи, зовсім зламається, - відповідає Асаткан.
Поки вони так говорили, доїхали до річки. Зістрибнула Асаткан з оленя. Вдарилася об землю - піною зробилася. Скотилася в річці, поплила. Авахи за нею кинувся в річку.
Несе піну вниз по річці. Авахи за нею по річці женеться, зловити хоче.
Принесло піну туди, де лебеді плавають. Просить дівчина лебедів:
- Лебеді, лебеді, сховайте мене від авахи.
Сховали лебеді піну під крила. Підплив авахи до лебедів. Ті злякалися, злетіли. Піна з-під крил випала. Схопив авахи піну в рот, тримає.
Прилетіла тут звідкись пташка. Стала навколо авахи кружляти. На голову авахи сяде, то в довгий ніс клюне. Пливе авахи по річці, руки зайняті. Нічим йому пташку відігнати. Вирішив він схопити її ротом. Відкрив авахи рот. Пташка вихопила піну, полетіла. Злетіла на дерево. Звідти разом з піною каменем вдарилася об землю. Сильний гул по річці та по тайзі пішов.
Авахи зі страху у воду пірнув так і захлинувся. Піна знову в Асаткан перетворилася. Пташка красивим хлопцем зробилася.
Подивилася Асаткан на стрункого юнака, засміялася. Вклонився тут юнак низько дівчині і засватав її за себе.

Як богатир багатого старого переміг

Жив-був один богатир. Захотів він якось собі сили додати. Сів на оленя і поїхав силу шукати. Були три дороги: одна на північ, інша-на схід, а третя на захід. "Дай, - думає, - поїду по дорозі, яка на північ йде". І поїхав. Їхав рік, їхав два, а на третій зустрів людину-велетня, зростанням з лісу. Підняв велетень богатиря разом з оленем на руки, нахилився і каже:
- Хто це? По цій дорозі тільки богатирі ходять... Напевно, богатир?!
- Так. В думках я богатир...- відповідає той.
- Хочеш сили додати?
- Хочу, хочу! - каже богатир.
- Тоді їдь по цій дорозі далі. Там два чума стоять. В одному багатий старий сидить. Сам він сліпий, але у всіх людей чинності відняв, у себе тримає в турсуках. Треба ту силу назад узяти і людям роздати. Ти поїдь до нього, але не заходь. Коли доїдеш, увійди спочатку в чум поменше. Там його кузня. В ній чарівні щипці. Вони змушують старого силою ділитися. В горні раскали щипці червоного і до старого йди. Старий протягне руку вітатися. Привітайся. Тільки замість руки щипці ті сунь. Руку даси-розчавить. А щипці видюжат і змусять тобі сили додати. Потім старий тобі сам скаже, що робити. Як тільки сила прибуде-іди далі. Старого не чекай. Вбити може. Останню силу відбере. На дорозі олень його білий ходить оседланным. З боків у нього по одному турсуку прив'язане. А в тих турсуках вся людська сила зібрана. Ти на оленя сідай і назад по тій дорозі їдь. Того старого зустрінеш, - не бійся. Він без оленя слабкіше тебе буде. З оленя не злазь, силу втратиш. Турсуки, ніби ненавмисно, впусти, підняти багатія попроси. Дізнаєшся тоді, що з ним буде...
Чи довго, чи скоро йде богатир, але тільки він бачить широку галявину. На галявині два чума стоять. Один чум вище лісу, а інший трохи нижче. З оленя сліз, в тайгу його відпустив. Зайшов у маленький чум. Горн міхом роздув, щипці червоного розпалив, ледве підняв їх і в чум до старого пішов. Приходить і каже:
- Драстуйте, дідусю!
- Ой, хто такий?
- Так людина невеликий...
- Молодий, має? Ну, добре... - і йому руку простягає, а борець замість руки розжарені щипці йому суєт. Старий щипці рукою схопив і затиснув так, що між його пальцями залізо червоне від щипців виступило і дим від руки пішов. Потім щипці відпустив і каже:
- Силенна-то у тебе сердита... Хочеш, додам?
- Хочу, хочу!
- Тоді йди по дорозі, яка на схід йде. Там знайдеш озеро з чистою водою. Пройди повз. Потім буде озеро з червоною водою. Тут зупинись. Пальці в тій воді помочи і мовою їх оближи. Далі не ходи. Мене почекай. Я через три дні до тебе прийду.
Попрощався богатир і на вулицю вийшов. Дивиться, доріжка від чума прямо на схід тягнеться. За нею пішов. Бачить, попереду озеро велике. Вода в ньому чиста, як небо. По всьому озеру лебеді плавають. Повз пройшов. Чи довго, чи скоро йшов, тільки бачить попереду знову озеро. Вода в ньому-що брусниця червона. До берега підійшов. Пальці у воду вмочив і облизав їх. Як тільки облизав їх, так відразу відчув силу.
Земля під його ногами почала осідати. Де шагне, там ноги до колін у землю провалюються. Зрадів. Бачить, від озера дорога на захід йде. За нею пішов. Відійшов трохи, дивиться-олень білий на дорозі стоїть. На спині у нього бісерне сідло і два турсука червоних з боків прив'язані. Підійшов до нього, сів на оленя і поїхав назад. Бачить, назустріч старий іде, палицею попереду себе водить й пісню співає:
Якщо б у землі ручка була,
Я б землю перевернув!
А богатир до нього під'їхав, турсуки на землю впустив і каже:
- Дідусь, підніми. З оленя злазити ніяково. Старий здогадався, сердиться, що той всю силу до себе взяв. А робити нічого. Богатир тепер був сильніше його. Став піднімати ті турсуки, а підняти не може. "Що,-думає,- таке? Натисну". Натиснув упівсили. До пояса в землю пішов, а турсуки з місця не зрушили. "Що за диво? - думає. - Натисну з усієї сили". До плечей в землю пішов, а турсуки раніше не рушили. Богатир каже:
- А ще хвалився землю перевернути! Соромно стало старому. Нічого не відповів. Богатир з оленя нахилився, турсуки підняв і далі поїхав, а багач в землі так і залишився. Не міг вилізти. Каменем повернувся. Якщо камінь в лісі знайдеш-той самий і буде.
А богатир до людей приїхав і всім їм ту силу з турсуков роздав. Стали з тих пір люди сильніше за всіх на світі.
А велетень той, кажуть, за море-океан пішов, туди, де такі ж багатії-старі силу людську тримають у себе.

Як олень эвенку дістався

Кажуть, давним-давно, коли добрий дух Хэвэки заселяв Землю, то в цих краях він поселив двох людей - російської та эвенка.
І створив для них тільки одного оленя.
Коли Хэвэки починав ліпити оленя, він не знав, кому його віддасть.
Подумав-подумав, але нічого не міг вирішити. Потім ще подумав і розсудив так:
- Створю тільки одного оленя. Даю вам його колінну чашечку. Хто у кого відбере її, тому й дістанеться олень.
Російська та эвенк погодилися.
- Правильно. Будемо колінну чашечку відбирати один у одного.
Російська та эвенк пальцями взялися за маленьку чашечку, стали тягнути її кожен до себе, відбирати один у одного.
Російська людина був дуже сильний. Він не розрахував свою силу і так притиснув пальцями, що розтягнув чашечку і відірвав від неї кісточку. Велика частина чашечки залишилася в пальцях эвенка.
Хэвэки скаазал:
- Олень нехай дістанеться эвенку. Він має менше сили, але міцно тримав чашку і не відривав кісточку. Російській людині я створю інших тварин - великих і високих, тільки йому буде під силу з ними впоратися.
Хэвэки зліпив і другу чашечку такий же розтягнутої і з відірваною кісточкою, наліпив чашечки на коліна задніх ніг оленя і вдихнув у нього живий дух.
Після цього віддав оленя эвенку.
Обидва людини були дуже задоволені, що Хэвэки нікого не образив.
З тих пір евенки мають оленів.
У росіян оленів не буває - у них домашні тварини інші.

Назад | Вперед