Методичні розробки.

Подорож по байкалу.

Навчально-методичний посібник. Хрестоматія для читання дітям дошкільного віку за творами сибірських письменників і поетів.

Зміст.

Розробник навчально-методичного посібника: Муратова Тетяна Миколаївна, вихователь, Муніципальне бюджетне освітня установа дитячий сад загальнорозвиваючого виду N166 р. Іркутська.

Побут, традиції, культура народів Прибайкалля

Тофаларские казки

Вічні люди і жива вода

В колишнє час по краю нашій землі ходив один чоловік. Побачив велике болото, через яке звір не переходив, птах не перелітала.
Людині цікаво знати, яка земля за болотом, які звірі та птахи водяться. Розбігся він і перескочив через болото.
За тим великим болотом наш чоловік побачив - стоять засідлані зайці. Тут же з-під землі з'явилися маленькі вічні люди, які їздили на цих зайців. Вічні люди нашому людині розповіли:
- З'явився на нашій землі хижий звір - соболь, зловив одного з вічних людей і перегриз йому горло. - Ти мисливець? Убий нам того соболя.
Наш чоловік пішов на полювання, вбив хижого соболя і вічним приніс людям. Вічні люди зраділи.
- Ти для нас зробив добру справу. Ми тебе віддячимо - привеземо тобі живої води. Іди в свою землю і чекай нас.
Наш мисливець повернувся в свою долину і розповів усім родичам, що скоро до них приїдуть в гості вічні люди і привезуть всім для пиття води живої. Всі люди будуть вічними.
Стали чекати гостей. Наші жінки пішли рубати дрова для багать. Бачать - їдуть маленькі вічні люди на осідланих зайців. Нашим жінкам стало смішно, і вони засміялися:
- Дивіться, дивіться, який у них худобу! Які вони самі малюсінькі!..
Вічні люди образилися і вирішили не давати нам живої води. Вони виплеснули її на дерева - на кедр, ялина та сосна. А самі поїхали за велике болото, в свою землю.
З тих пір кедр, ялина та сосна весь час стоять зелені. Це від вічного - живої води.

Чому образилися косуля і изюбрь

Було це давним-давно. У однієї людини жили косуля і изюбрь. Насамперед вони були домашніми тваринами. Тихі і мирні, вони паслися разом з вівцями та коровами навколо стійбища, в долинах і біля підніжжя гір.
Людина доїв корів, і було в нього багато молока. А козуля дуже любила молоко. Приходила до чуму, нюхала і відразу ж прямувала до торхо - дерев'яній посуді, куди зливалося свіже молоко. Господар ніяк не міг відігнати косулю. Потім він розсердився, взяв з торхо черпалку і вдарив нею по хвосту козулі. Задня її частина стала білою.
Козуля пішла скаржитися до изюбрю.
- Подивись, - каже вона, - що в мене ззаду? Изюбрь побачив білу пляму. Радить їй:
- Більше не ходи до людини, не надоедай. Изюбрь і косуля пішли разом гуляти по лісі,щипали траву, потім повернулися до чуму. Изюбрь ще здалеку почув приємний запах: господар місив тісто, щоб спекти хліб. Изюбрь не витримав, потягнувся - вже дуже любив борошняне. Чоловік взяв вінчик і вдарив нею тічка ззаду. У того навколо хвоста з'явилося широке жовта пляма. Тварини образилися.
- Господар не любить нас, - сказали вони. - Тепер ми ніколи до людини не підійдемо. Підемо і будемо жити в тайзі.
Так вони знову стали дикими тваринами.

Назад | Вперед