Методичні розробки.

Подорож по байкалу.

Навчально-методичний посібник. Хрестоматія для читання дітям дошкільного віку за творами сибірських письменників і поетів.

Зміст.

Розробник навчально-методичного посібника: Муратова Тетяна Миколаївна, вихователь, Муніципальне бюджетне освітня установа дитячий сад загальнорозвиваючого виду N166 р. Іркутська.

Побут, традиції, культура народів Прибайкалля

Бурятські казки

ЧОМУ ВОВКИ ВИЮТЬ

Було це в давні часи. Поїхав молодець до тестя в гості. За третім перевалом побачив він сімох людей похилого віку. Сидять вони чинно біля багаття, довгими трубками попыхивают, чекають, коли м'ясо звариться.
Під'їхав молодець до вогнища, мовчки з коня зліз, мовчки трубку прикурив, в стремено вставив ногу - зібрався їхати далі. Тоді каже йому один з людей похилого віку:
- Не велика честь молодому батору, який не привітавшись зі старшими, прикурив трубку від їх вогню і заспішив в шлях, забувши наше прислів'я: зварене з'їж, старих послухай.
Смиренно вислухав молодець старого і каже:
- Правда ваша - я допустив велику помилку, але не від гордості і зарозумілості, а по недосвідченості своєї і безпечності, за що прошу у вас вибачення.
Юнак присів до вогнища, покуштував звареного м'яса, вислухав старечі поради і відправився далі.
І так легко на душі стало, що захотілося пісню заспівати. Але тільки затягнув він раздольную пісню підхопили мотив і очі, і вуха, і ніздрі!
Злякався молодець, примолк і до самого кінця шляху рота не відкривав.
Доїхавши до юрти свого тестя, молодець мовчки переступив поріг, мовчки напився чаю і - на превеликий подив тестя - мовчки рушив з двору.
Хати вийшла його зустрічати молода дружина. Але ні слова не сказав їй молодець, змінив коня і зарысил в степ - пасти свій табун.
Пасе день, пасе інший, тиждень пасе, додому носа не показує. Пригорюнилась дружина. "Що б це значило? - думає. - Мій чоловік ніколи не був мовчуном, а тут приїхав з гостей - не привітався, виїхав череду пасти - не попрощався і, схоже, не думає повертатися додому".
Звеліла вона осідлати собі коня і відправилася розшукувати чоловіка. А як знайшла - нарікати стала:
- Хіба так справжні чоловіки поступають? Повернувся з гостей і ласкавого слова не промовив, відправився череду пасти і вісточку про себе не подав!
Довше терпіти у молодця сил не вистачило. Відкрив він рот і негайно ж заговорив не тільки мовою, але й ніздрями та очима, і вухами.
Дізнавшись, у чому справа, дружина побранила молодця за скритність і каже:
- Завтра на світанку, коли наш, нагнется і прийметься роздувати жар, ти перешагни через нього.
Так і зробив молодець. Перекинулася напасти на пастушонка. Кинувся той з переляку на вулицю, перестрибнув через чорного барана. Заблеял баран не своїм голосом. Почули його семеро вовків, прийшли і з'їли, навіть шкури не залишили. Перекинулася напасти на сімох волков. З тих пір вони і виють на сім голосів.

СНІГ І ЗАЄЦЬ

Сніг говорить зайцеві:
- Щось у мене голова заболіла.
- Напевно, ти таешь, тому у тебе й голова заболіла, - відповів заєць. Сів на пеньок і гірко заплакав:
- Шкода, шкода мені тебе, сніг... Від лисиці, від вовка. Від мисливця я в тебе заривався, ховався. Як тепер жити буду? Будь-яка ворона, будь сова мене побачить. Заклюет. Піду до господаря лісу, проситиму його. Хай він тебе, сніг, збереже для мене.
А сонце вже високо ходить, жарко припікає, сніг тане. Струмками біжить з гір.
Затужив заєць, ще голосніше заплакав. Почув зайця господар лісу, прохання його вислухав і сказав:
- З сонцем сперечатися не беруся. Сніг зберегти не можу. Шубу твій білий зміню на сіреньку, будеш ти влітку легко ховатись серед сухого листя, кущів і трави. Ніхто тебе не помітить.
Зрадів заєць.
З тих пір він завжди змінює білу шубу зимову на річну - сіру.

ЩАСТЯ І ГОРЕ

У давні часи тримав багач у працівниках бідної людини. Дев'ять років гнув бідняк спину на багача, а з боргів не вилазив. Не було в нього ні хліба, щоб прогодувати свою сім'ю; ні скотинки, яка б пройшлася по двору; ні собаки, яка б тявкнула у вовчу ніч.
Одного разу молотив бідняк при місячному світлі хазяйський хліб і побачив у полі двох маленьких хлопчиків. Вони збирали загублені колоски і встромляли їх у снопи. Дуже здивувався бідняк, зачаївся у солом'яному копиці і, коли хлопці наблизилися до нього, схопив їх за руки.
- Хто ви такі? - питає. - Чому ходите по ночах, збирати колосся і встромляєте їх у снопи?
- Ми Щастя багатого людини, - відповідають хлопці. - Ми підбираємо все, що він втратить або може втратити.
- А моє Щастя ви не бачили? Немає у мене таких помічників, як ви? - запитує бідняк.
- Немає в тебе таких помічників, - відповідають хлопці. - Гірше того: ось вже дев'ять років живе у твоєму домі Горі бідолашна, і поки від нього не позбудешся, не бачити тобі Щастя, як своїх вух.
- Як же мені звільнитися від Горя бідолашного?
- Кінчай молотьбу і їдь від багача - наставляють бідняка хлопчики. - Коли почнеш збиратись, вилізе з-за печі Горі бідолашна й попросить взяти його з собою. не поспішай відмовляти, посади Горі в бочку, діжу законопать і зарою в пустельному місці. А потім забирай дружину і дітей та подавайся в місто. Там доведеться тобі рити колодязь у знатного сановника. Дивися в обоє - і на дні колодязя побачиш дорогоцінний камінь. Він і принесе у твою хату Щастя.
Обмолотив бідняк хазяйський хліб і став у місто збиратися. Взяв у добрих людей коня з возом, посадив на воза жінку та чотирьох своїх діточок і хотів було будинок зачинити, як раптом почув плач на остиглої печі.
Повернувся бідняк і бачить - сидить на печі дитя не дитя, дідок не дідок, а мужичок з ліктик, і гірко плаче.
- Ви мене забули з собою захопити, - каже.
- Якщо я посаджу тебе на віз і у всіх на виду повезу в місто, люди стануть наді мною сміятися: мовляв, бідняк з Горем бідолашним розлучитися не може, всюди за собою тягає. Сідай-но ти в бочку, там тебе ніхто не побачить.
Погодилося Горі, забралось в бочку, а бідняк закрив її міцно-міцно, відвіз на пустир і закопав біля підніжжя великої гори.
Ось приїхав бідняк в місто. Тільки з'явився він на базар, як зустрів багатого сановника і підрядився йому викопати колодязь.
Копає бідняк тиждень, копає іншу, а води все нема і нема.
- Що за чортівня? - каже він дружині. - Скоро вже землю наскрізь пройду, а водою і не пахне. Не заплатить мені сановник ні гроша за таку роботу. Чому ж я дітей годувати стану?
На інший день наткнулося вістрі лопати на щось тверде. Блиснула сліпуча іскра і не згасла. Глянув бідняк, а це - дорогоцінний камінь переливається всіма кольорами веселки.
Загорнув бідняк знахідку в ганчірку і відніс самому вченому в місті людині. Вчений покрутив камінь в руках і повів бідняка до правителя міста. Сторопів бідняк, переступивши поріг ханського палацу. але правитель, почувши про рідкісну знахідку, наказав на місці колодязя побудувати копальня, а наглядати за прииском поставив бідняка, завітавши його сановники.
Почув про це багач, який жив зі Щастям, і чимало здивувався. Поїхав він у місто, розшукав свого колишнього працівника, почав розпитувати:
- Скажи на милість, як тобі вдалося розбагатіти так швидко?
- Молотив я твій хліб, - став розповідати колишній бідняк, - і побачив двох маленьких хлопчиків. Вони збирали загублені колоски і встромляли їх у снопи. Зловив я хлопчиків, і вони навчили мене, як позбавитися від Горя. Посадив я своє Горе бідолашна в порожню бочку, законопатил її і зарив на пустирі біля підніжжя високої гори. А про Щастя моє - це вже інша розмова. У кожного своє Щастя, і ти не обійдено їм.
«Може бути, і своє, але твоє Щастя краще», - позаздрив багач, повертаючись додому. побачив він пустир біля підніжжя великої гори, відрив закопанную бочку і випустив Горі на волю.
- Повертайся, - каже, - до свого господаря.
- Не піду, - заупрямилось Горі. - Він знову посадить мене в бочку і зариє в землю. Краще я в тебе залишуся.
З цими словами вчепилася Горі бідолашна у віз багача і приїхало разом з ним на подвір'ї. Зайшов багач в будинок, і Горе слідом за ним.
З тих пір скільки б богачево Щастя добра принесло, всі пускало за вітром Горі бідолашна.

Назад | Вперед