Методичні розробки

Навчання математиці у старшій групі дитячого садка

1. Організація роботи на заняттях. Методи і прийоми навчання. Виховання навичок навчальної діяльності

1.1. СТАРША ГРУПА

"Програмою виховання в дитячому саду" у старшій групі передбачається значне розширення, поглиблення і узагальнення у дітей елементарних математичних уявлень, подальший розвиток діяльності рахунку. Діти вчаться рахувати до 10, не тільки візуально сприймані предмети, але і звуки, предмети, що сприймаються на дотик, рухи. Уточнюється уявлення хлопців про те, що число предметів не залежить від їх розмірів, просторового розташування і від напрямку лічби. Крім того, вони переконуються в тому, що множини, що містять однакове число елементів, що відповідають одному-єдиному натуральному числу (5 білочок, 5 ялинок, 5 кінців у зірочки тощо).

На прикладах складання множин з різних предметів вони знайомляться з кількісним складом з одиниць чисел до 5. Порівнюючи суміжні числа в межах 10 з опорою на наочний матеріал, діти засвоюють, яке з двох суміжних чисел більше, яке менше, отримують елементарне уявлення про числової послідовності - про натуральному ряді.

У старшій групі починають формувати поняття про те, що деякі предмети можна розділити на кілька рівних частин. Діти ділять на 2 і 4 частини моделі геометричних фігур (квадрат, прямокутник, трикутник) , а також інші предмети, порівнюють ціле і частини.

Велику увагу приділяють формуванню просторових і тимчасових уявлень. Так, діти вчаться бачити зміну предметів за розмірами, оцінювати розміри предметів з точки зору 3 вимірювання: довжини, ширини, висоти; поглиблюються їх уявлення про властивості величин.

Дітей вчать розрізняти близькі за формою геометричні фігури: коло і фігуру овальної форми, послідовно аналізувати і описувати форму предметів.

У дітей закріплюють вміння визначати словом положення того чи іншого предмету по відношенню до себе ("зліва від мене вікно, попереду мене шафа"), по відношенню до іншого предмету ("праворуч від ляльки сидить заєць, зліва від ляльки варто конячка").

Розвивають вміння орієнтуватися в просторі: змінювати напрямок руху під час ходьби, бігу, гімнастичних вправ. Вчать визначати становище дитини серед навколишніх предметів (наприклад, "я стою за стільцем", "біля стільця" і т. п.). Діти запам'ятовують назви і послідовність днів тижня.

1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ НА ЗАНЯТТЯХ

Роботу починають з повторення пройденого, цього відводять 4-5 занять. Педагог виявляє у дітей рівень математичних уявлень, уточнює їх і закріплює. Особливу увагу він приділяє відстаючим, забезпечуючи вирівнювання знань, 4-5 занять буває недостатньо для повторення всієї програми середньої групи. На цих заняттях в основному закріплюють матеріал розділу "Кількість і рахунок", уявлення дітей про форму, величинах і ін.; продовжують закріплювати в ході навчання рахунку до 10.

У старшій групі тривалість заняття змінюється незначно в порівнянні з середньою (з 20 до 25 хв), але помітно збільшуються об'єм і темп роботи.

Вивчення нового починають з повторення матеріалу, який дозволяє ввести нові знання в систему раніше засвоєних. Повторення частіше організовується у формі ігрових вправ, вирішення завдань ("Знайдіть помилку " Незнайка", "Кого?") і займає від 1 до 5 хв. З ігрових вправ починають і заняття, присвячені закріпленню знань. Стимулюючи прояв кмітливості і кмітливості, ці вправи дозволяють зосередити увагу дітей, активізувати їх мислення, створити хороший емоційний настрій. Для закріплення знань в кінці заняття також проводять ігрові вправи та дидактичні ігри. Широко використовують комбіновані вправи, що дозволяють одночасно вирішувати 2-3 завдання. При цьому може йти робота над матеріалом різних розділів програми.

У дітей 5 років підвищується стійкість уваги. Однак тривало виконувати одноманітну роботу, зберігати одну і ту ж позу п'ятирічні непосиди не можуть і потребують частої зміни діяльності, в руховій розрядці.

Роботу, що вимагає довільної уваги, педагог чергує з елементами гри. Кількість однорідних вправ обмежують до 3-4. Включаються завдання, пов'язані з виконанням рухів. Якщо такі завдання відсутні, то на 12-14 хв проводиться фізкультурна хвилинка. Зміст її по можливості пов'язують з роботою на занятті. Проводячи опит, педагог намагається викликати якомога більше дітей.

1.3. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ

Наочні, словесні і практичні методи і прийоми навчання на заняттях з математики в старшій групі в основному використовуються в комплексі. П'ятирічні діти здатні зрозуміти пізнавальну задачу, поставлену педагогом, і діяти згідно з його вказівкою. Постановка задачі дозволяє порушити їх пізнавальну активність. Створюються такі ситуації, коли наявних знань виявляється недостатньо для того, щоб знайти відповідь на поставлене питання, і виникає потреба дізнатися щось нове, навчитися новому. Наприклад, педагог запитує: "Як дізнатися, на скільки довжина столу більше його ширини?" Відомий дітям прийом додатки застосувати не можна. Педагог показує ним новий спосіб порівняння довжин з допомогою мірки.

Спонукальним мотивом до пошуку є пропозиції вирішити якусь ігрову або практичну задачу (підібрати пару, виготовити прямокутник, рівний даному, з'ясувати, яких предметів більше, та ін).

Організовуючи самостійну роботу дітей з роздатковим матеріалом, педагог ставить перед ними завдання (перевірити, навчитися, дізнатися нове і тощо).

Закріплення і уточнення знань, способів дій у ряді випадків здійснюється пропозицією дітям завдань, у змісті яких відображаються близькі, зрозумілі їм ситуації. Так, вони з'ясовують, якої довжини шнурки у черевик і напівчеревиків, підбирають ремінець до годинників тощо Зацікавленість дітей у вирішенні таких завдань забезпечує активну роботу думки, міцне засвоєння знань. Математичні вистави "дорівнює", "не дорівнює", "більше - менше", "ціле і частина" та ін. формуються на основі порівняння. Діти 5 років вже можуть під керівництвом педагога послідовно розглядати предмети, виділяти і зіставляти їх однорідні ознаки. На основі порівняння вони виявляють істотні відносини, наприклад відносини рівності і нерівності, послідовності, цілого і частини та ін., роблять найпростіші умовиводи.

Розвитку операцій розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) у старшій групі приділяють велику увагу. Всі ці операції діти виконують з опорою на наочність.

Якщо в молодших групах при первинному виділенні тієї чи іншої властивості порівнювалися предмети, що відрізняються лише одним з даними властивістю (смужки відрізнялися лише довжиною, при з'ясуванні понять "довше - коротше"), то тепер пред'являються предмети, що мають вже 2-3 ознаки відмінності (наприклад, беруть смужки не тільки різної довжини і ширини, але й різних кольорів тощо).

Дітей спочатку вчать проводити порівняння предметів попарно, а потім зіставляти відразу кілька предметів. Одні і ті ж предмети вони розташовують у ряд або групують то по одному, то іншому ознакою. Нарешті, вони здійснюють порівняння в конфліктній ситуації, коли істотні ознаки для вирішення даної задачі маскуються іншими, зовні більш яскраво вираженими. Наприклад, з'ясовується, яких предметів більше (менше) за умови, що менша кількість предметів займає велику площу. Порівняння проводиться на основі безпосередніх і опосередкованих способів зіставлення і протиставлення (накладення, додатки, рахунки, "моделювання вимірювання"). В результаті цих дій діти зрівнюють кількості об'єктів або порушують їх рівність, тобто виконують елементарні дії математичного характеру.

Виділення і засвоєння математичних властивостей, зв'язків, відносин досягається виконанням різноманітних дій. Велике значення в навчанні дітей 5 років, як і раніше має активне включення в роботу різних аналізаторів.

Розгляд, аналіз та порівняння об'єктів при вирішенні завдань одного типу виробляються у певній послідовності. Наприклад, дітей вчать послідовного аналізу і опису візерунку, складеного з моделей геометричних фігур, та ін. Поступово вони оволодівають загальним способом вирішення завдань даної категорії і свідомо їм користуються. Так як усвідомлення змісту задачі і способів її рішення дітьми цього віку здійснюється в ході практичних дій, помилки, що допускаються дітьми, завжди виправляються через дії з дидактичним матеріалом.

У старшій групі розширюють види наочних посібників і дещо змінюють їх характер. В якості ілюстративного матеріалу продовжують використовувати іграшки, речі. Але тепер велике місце займає робота з картинками, кольоровими і силуетними зображеннями предметів, причому малюнки предметів можуть бути схематичними. З середини навчального року вводяться найпростіші схеми, наприклад "числові фігури", "числова драбинка", "схема шляху" (картинки, на яких у певній послідовності розміщені зображення предметів).

Наочною опорою починають служити "заступники" реальних предметів. Відсутні в даний момент предмети педагог представляє моделями геометричних фігур. Наприклад, діти вгадують, кого в трамваї було більше: хлопчиків або дівчаток, якщо хлопчики позначені великими трикутниками, а дівчатка - маленькими. Досвід показує, що діти легко приймають таку абстрактну наочність. Наочність активізує дітей і служить опорою довільної пам'яті, тому в окремих випадках моделюються явища, що не мають наочної форми. Наприклад, дні тижня умовно позначають різнокольоровими фішками. Це допомагає дітям встановити порядкові відносини між днями тижня і запам'ятати їх послідовність.

У роботі з дітьми 5-6 років підвищується роль словесних прийомів навчання. Вказівки і пояснення педагога направляють і планують діяльність дітей. Даючи інструкцію, він враховує, що діти знають і вміють робити, і показує тільки нові прийоми роботи. Питання педагога в ході пояснення стимулюють прояв дітьми самостійності і кмітливості, спонукаючи їх шукати різні способи вирішення однієї і тієї ж задачі: "Як ще можна зробити? Перевірити? Сказати?"

Дітей вчать знаходити різні формулювання для характеристики одних і тих же математичних зв'язків і відносин. Істотне значення має відпрацювання в мові нових способів дії. Тому в ході роботи з роздатковим матеріалом педагог запитує то одного, то іншого дитини, що, як і чому він робить; одна дитина може виконувати в цей час завдання біля дошки і пояснювати свої дії. Супровід дії промовою дозволяє дітям осмислити. Після виконання будь-якого завдання слід опитування. Діти звітують, що і як вони робили і що вийшло в результаті.

По мірі накопичення вміння виконувати ті чи інші дії дитині можна запропонувати спочатку висловити припущення, що і як треба зробити (побудувати ряд предметів, згрупувати їх і ін), а потім виконати практичне дію. Так вчать дітей планувати способи і порядок виконання завдання. Засвоєння правильних оборотів промови забезпечується багаторазовим їх повторенням у зв'язку з виконанням різних варіантів завдань одного типу.

У старшій групі починають використовувати словесні ігри та ігрові вправи, в основі яких лежать дії за поданням: "Скажи навпаки!", "Хто швидше назве?", "Що довше (коротше)?" та ін

Ускладнення і варіантність прийомів роботи, зміна посібників і ситуацій стимулюють прояв дітьми самостійності, активізують їхнє мислення. Для підтримки інтересу до занять педагог постійно вносить в них елементи гри (пошук, вгадування) і змагання: "Хто швидше знайде (принесе, назве)?" і т. д.

Далі