Консультації для вихователів

«Роль екологічного виховання в соціально-моральному вихованні дошкільнят»

Автор: Донцова Зіля Октябриновна, вихователь, Муніципальне бюджетне дошкільна освітнє установа дитсадок Комбінованого Виду N38 «Домовичок» р. Нижневартовск, ХМАО-Югра.

Людина і природа... Філософи, поети, художники всіх часів і народів віддали данину цій вічній і актуальної теми. Але, мабуть, ніколи вона не стояла так гостро, як у наші дні, коли загроза екологічної кризи, а може бути, і катастрофа нависла над людством і проблема екологізації матеріальної і духовної діяльності людини стала життєвою необхідністю, однією з умов збереження загальної для всіх нас вдома - Землі.
Екологічне виховання дітей дошкільного віку, з нашої точки зору, передбачає:

1. виховання гуманного ставлення до природи (моральне виховання)
2. формування системи екологічних знань та уявлень (інтелектуальний розвиток)
3. розвиток естетичних почуттів (вміння бачити і відчувати красу природи, захоплюватися нею, бажання зберегти її)
4. участь дітей у посильній для них діяльності по догляду за рослинами і тваринами, з охорони і захисту природи
5. соціальний розвиток (освоєння норм поведінки).

Екологічне виховання дошкільнят слід розглядати, насамперед, як моральне виховання, бо в основі ставлення людини до навколишнього світу природи повинні лежати гуманні почуття, тобто усвідомлення цінності будь-якого прояву життя, прагнення захистити і зберегти природу і т. д.
Критеріями сформованості усвідомленого та активного гуманного ставлення до природи є такі:

1. розуміння необхідності дбайливого і дбайливого ставлення до природи, засноване на її морально-естетичному та практичному значенні для людини;
2. освоєння норм поведінки в природному оточенні і дотримання їх у практичній діяльності і в побуті;
3. прояв активного ставлення до об'єктів природи (дієвої турботи, вміння оцінити дії інших людей по відношенню до природи).

Формуючи гуманне ставлення до природи, необхідно виходити з наступного: головне, щоб дитина зрозуміла, що людина і природа взаємопов'язані, тому турбота про природу є турбота про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі, завдає шкоди людині, отже, дії, в результаті яких руйнується загальний для всіх нас Будинок, аморальні.
Як же сформувати у дітей гуманне ставлення до природи? Враховуючи вікові особливості дошкільнят, до яких відносяться вразливість і емоційна чуйність, через співчуття, співпереживання, які допомагають дитині ввійти в життя іншої живої істоти зсередини» (В. Сухомлинський), відчути чужий біль як свою власну. Почуття співчуття, співпереживання визначають дієве ставлення дітей до природи, що виражається в готовності проявити турботу про тих, хто цього потребує, захистити тих, кого ображають, допомогти потрапившим в біду (зрозуміло, мова йде про тварин, рослинах і т. д.), а активна позиція, як правило, сприяє оволодінню уміннями і навичками з догляду за кімнатними рослинами, домашніми тваринами, зимуючими птахами і т. д. крім того, вміння співпереживати, співчувати поступово виробляє емоційне табу на дії, що заподіюють страждання і біль всьому живому.
Дуже важливо показати дітям, що по відношенню до природи вони займають позиції більш сильної сторони і тому повинні їй протегувати, повинні її берегти і турбуватися про неї, а також вміти помічати дії інших людей, однолітків і дорослих, давати їм відповідну моральну оцінку й у міру своїх сил і можливостей протистояти діям антигуманним і аморальним.
Необхідно пам'ятати про те, що найчастіше недбале, а часом і жорстоке ставлення дітей до природи пояснюється відсутністю у них необхідних знань. Ось чому виховання співпереживання і співчуття відбувається в нерозривній єдності з формуванням системи доступних дошкільникам екологічних знань, яка включає:

1. уявлення про рослини і тварин як унікальних і неповторних живих істот, про їх потреб і способів задоволення цих потреб;
2. розуміння взаємозв'язку між живими істотами і середовищем їх проживання, пристосованості рослин і тварин до умов існування;
3. усвідомлення того, що всі живі істоти на Землі пов'язані один з одним складною системою зв'язків (всі один одному потрібні, всі один від одного залежать, зникнення будь-якої ланки порушує ланцюжок, тобто біологічне рівновагу) і в той же час кожне з них має свою екологічну нішу, і всі вони можуть існувати одночасно.

Зрозуміло, одних знань не достатньо для формування у дітей гуманного ставлення до природи - необхідно включати їх у посильну для їх віку практичну діяльність - створити умови для постійного і повноцінного спілкування дітей з живою природою. А створення і підтримання позитивного емоційного стану дітей (радість від виконаної роботи, удостоєний похвали вихователя, розквітлий квітка, видужалий цуценя...) сприяє подальшому розвитку почуттів співчуття і співпереживання.

Активне гуманне ставлення до природи підтримується і зміцнюється і при формуванні у дітей усвідомлення естетичної цінності об'єктів природи, їх неминущу і нев'янучої краси, ось чому виховання естетичних почуттів є однією з необхідних умов екологічного виховання, що включає в себе любов до природи.
Але ні одне лише постійне спілкування з природою здатне пробудити і розвинути естетичне до неї ставлення. Необхідно звертати увагу дітей на красу природи, вчити спостерігати за станом рослин і поведінкою тварин, отримуючи від цього задоволення і помічаючи красу життя, усвідомлювати, що краса ніяк не визначається утилітарним підходом (багато дітей вважають, те, що шкідливо, то негарно). Головне, завжди пам'ятати: перш ніж навчити дітей бачити красу і розуміти суть прекрасного як естетичної категорії, треба розвивати їх емоційну сферу, бо почуття дошкільників ще недостатньо стійкі і глибокі, носять вибірковий і суб'єктивний характер.

Завдання вихователів і батьків - підвести дітей до розуміння того, що всі ми разом, і кожен з нас окремо у відповіді за Землю, і кожен може зберігати і примножувати її красу.