Конспекти занять з дітьми

Розповідь про те, як дітлахи джерельце рятували.

Автор: Данилова Лариса Володимирівна, вихователь, Муніципальне бюджетне дошкільний навчальний заклад «Дитячий садок обшеразвивающего виду N 63» р. Знахідка Приморський край.

Поблизу Сонячного Міста розкинула свої мальовничі околиці Райдужна Село.
Все в ній було по серцю: і затишні різьблені будиночки, і зелені доглянуті вулиці. З раннього ранку і до пізнього вечора весело співали птахи, літали метелики, чулися голоси домашніх птахів і тварин.
Люди в селі жили добрі і привітні, любили працювати, допомагати один одному, вміли весело разом відпочивати. І дітлахів у селі було чимало. Вони росли здоровими, допитливими. Діти поважали дорослих, у всьому їм допомагали.
І дуже вже любили діти влітку і восени ходити в ліс по гриби і ягоди та горіхи.
А цього багатства в лісі було видимо-невидимо. Вистачало всім: і людям та лісовим жителям.
От одного разу зібралися діти зі старшими братами і сестрами в ліс по ягоди.
Прийшли вони на узлісся і не впізнали його Ліс стояв молчаливыйЛисточки на деревах пожовкло,поникла трава, зів'яли квіти, ягідки зморщилися і засохли .Не було чути веселих пташиних голосів,навіть муравьишки сховалися в свої будиночки. Злякалися дітлахи, стали питати один у одного, що сталося, чому став таким ліс.
Довго вони шепотілися між собою, але не знаходили відповіді на свої питання.
Раптом з гущавини лісу прилетіла Сорока-Білобока ,яка перша дізнається новини розносить їх.
Вона розповіла дітям історію про те , що сталося.
Виявляється, кілька днів тому , великий самоскид з Сонячного Міста привіз повний кузов будівельного сміття.Він звалив його як раз на лісовій галявині, де з-під валуна бив джерельце «Лісовий Говорун».
Тамувати спрагу до нього приходили звірі, прилітали птахи. Вода в джерелі була кристальночистая,дуже смачна і корисна.Вода швидко відновлювала сили і у людей і у тварин.
Джерельце впадав у невелике озерце,на березі якого любили відпочивати жителі Сонячного Міста.
-Біда, біда прийшла ліс!- продовжувала Сорока . Лісовий Говорун був обурений ,він обурювався, пручався, намагався зрушити купу будівельного сміття. Але марно, сили були не рівні.
Джерельце згасав: дзюрчання його стало ледве чутно, вода помутніла і перетворилася в несмачну рідина. Через кілька днів Джерельце згас зовсім. І відразу став сохнути і вмирати ліс.
Озеро теж змінилося. Воно обміліло і вкрилося тіною. Озеро швидко перетворювалося в болото.А це велике нещастя для всього лісового братства.
Розповідь Сорокки-Белобоки засмутив хлопців. Стали вони думати та гадати, як допомогти Родничку.Думали дітлахи , думали і придумали...
Повернулися вони додому, зібрали всіх сильних і вправних людей в селі, взяли лопати і граблі, замовили вантажівка з міста.За кілька годин наполегливої праці поляна та джерело були очищені від будівельного сміття.Вантажівка відвіз його на полігон утилізації.
І в той же самий час над лісом пройшла гроза , виглянуло сонечко і заясніла всіма кольорами Веселки.
На наступний день ліс було не впізнати. Весело щебетали птахи, скрекотали коники, пурхали метелики, розпускалися квіти надзвичайної краси.
Ліс зазеленів і ожив.
Побачили цю красу дітлахи, зраділи, стали пісні співати, та хороводи водити:
-Вийшли наші дітки на узлісся,
Стали нахилятися, ягідки шукати.
Ось і суниця от їм і малина,
Десь на ліщині сховався горіх .
Всі ці багатства лісу всім рідного
Добрий і веселий Джерельце зберіг!

Урожайний видався той рік. Багато вродило ягід, грибів та горіхів. І жителі Райдужної Села запаслися, так і лісовим мешканцям вистачило на всю сувору й сніжну зиму.
З тих пір дітлахи щодня проведовали свій улюблений ліс і стежили, щоб ніхто більше не засмічував його.
А ліс платив жителям Райдужної Села своєю вдячністю: смачним ягодами, корисними грибами, та стиглими горіхами. Але найбільше старався джерельце «Лісовий Говорун».
Він пролунав і вшир і вглиб. Вода в ньому стала ще смачніше і корисніше.
А сільський умілець ,різьбяр по каменю, дідусь Пахом вибив такі слова на валуні в честь Тім'ячка:
-Наш добрий друг-Джерело лісовий,
Ми шлемо тобі уклін земний!
Живи-дзюрчи ти багато років,
Не знай зневіри, не знай і бід!