Конспекти занять з дітьми

«Заюшкина хатинка»

Настільний театр з екології в середній групі.

Автор: Хамидуллина Конвалія Галимзановна, вихователь, Муніципальне бюджетне дошкільна освітня установа «Дитячий сад комбінованого виду N7» «Непосида» Чистопільської муніципального району Республіки Татарстан.

Програмне зміст: дати знання дітям про одному з агрегатних станів води - крига, виявити і розширити уявлення про властивості - льоду, розвивати у дітей інтерес до театралізованої діяльності, вчити розігрувати виставу за літературним сюжетом «Заюшкина хатинка», використовуючи виразні засоби (інтонацію, жест). Привчати дітей використання у театралізованих виставах іграшки з паперопластики, виготовлені своїми руками, залучати дітей до творчої діяльності. Розвивати мовлення, мислення, творчу уяву, фантазію, дрібну моторику. Виховувати любов до художньої літератури.

Попередня робота: читання російської народної казки «Заюшкина хатинка», виготовлення персонажів для казки використовуючи техніку - паперопластики, відгадування загадок про лід, сніг, проведення дослідів зі снігом, з водою.
Обладнання: ширма оформлена за мотивами казки, персонажі з паперу, хатинка з льоду, свічка.
Словникова робота: «лід», «паперопластика», «весняне сонце».
Хід заняття:
Вихователь: Пам'ятаєте ми з вами на заняттях з конструювання виготовили лісових і домашніх тварин (відп.дітей). А з чого вони зроблені?
Діти: З паперу.
Вихователь: Так, з допомогою техніки, паперопластика. Ви знаєте казку «Заюшкина хатинка» (відп.дітей). Зараз ми з вами розповімо і покажемо нашу казку.
Вихователь: «Жили-були лисиця і заєць. У лисиці була хатинка крижана, а в зайця - луб'яний. Прийшла весна-красна - у лисиці хатинка розтанула, а у зайця варто по-старому»
Вихователь: А як ви думаєте, чому у лисиці хатинка розтанула?
Діти: Тому, що настала весна, сонце світить яскравіше, стало тепло.
Вихователь: Скажіть, а що з побутового обладнання може гріти і висвітлювати як сонце?
Діти: Лампа, батарея, плита.
Вихователь: А свічка схоже з сонцем? (відп.дітей). Давайте проведемо експеримент з льодом з допомогою свічки. Свічка буде замінником сонця. Якщо ми поднесем руки до свічці, що ми відчуємо? (відп.дітей) Ніж свічка схоже на сонце?
Діти: Свічка також як і сонце гріє і висвітлює.
Вихователь: Правильно. А тепер поднесем свічку до крижаній хатинці і подивимося. Що відбувається з льодом?
Діти: Лід почав танути і перетворюватися у воду.
Вихователь: Вірно. Якою ми зробимо підсумок?
Діти: Що лід боїться тепла.
Вихователь: Тому у лисиці хатинка розтанула з настанням весни, тобто тепла. Молодці!
Вихователь: А тепер продовжимо нашу казку.
«...Ось лисиця і попросилася у нього переночувати, так його з хатинки і вигнала. Йде зайчик, плаче. Йому назустріч собака:
Собака: Дзяв, дзяв, дзяв! Що, зайчик, плачеш?
Зайчик: Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці крижана, прийшла весна у лисиці хатинка розтанула, попросилася вона до мене ночувати, так і вигнала.
Собака: Не плач, зайчику! Я твоєму горю допоможу.
Підійшли вони до хатинки. Забрехала Собака:
Собака: Дзяв, дзяв, дзяв! Мабуть, лисиця, геть!
А лисиця їм з печі:
Лисиця: Як вискочу, як выпрыгну, підуть клаптики по закутках!
Собака злякалася і втекла.
Зайчик знову іде, плаче. Йому назустріч ведмідь:
Ведмідь: Про що, зайчик, плачеш?
Зайчик: Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці крижана, прийшла весна у лисиці хатинка розтанула, попросилася вона до мене ночувати, так і вигнала.
Ведмідь: Не плач, зайчику! Я твоєму горю допоможу.
Підійшли вони до хатинки. Ведмідь як заричить:
Ведмідь: Піди, лисиця, геть!
А лисиця їм з печі:
Лисиця: Як вискочу, як выпрыгну, підуть клаптики по закутках!
Ведмідь злякався і втік.
Йде знову зайчик, плаче дужче. Йому назустріч півень:
Півень: Ку-ка-ре-ку! Про що, зайчик, плачеш?
Зайчик: Як мені не плакати? Була у мене хатинка лубкова, а у лисиці крижана, прийшла весна у лисиці хатинка розтанула, попросилася вона до мене ночувати, так і вигнала.
Півень: Підемо, я твоєму горю допоможу.
Зайчик: Ні, півень, не допоможеш. Собака гнала - не вигнала, ведмідь гнав - не вигнав, і тобі не вигнати.
Півень: Ні, вижену!
Підійшли вони до хатинки. Півень чобітьми затопал, заплескав крилами:
Півень: Ку-ка-ре-ку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посечи. Іди , лисиця, геть!
Злякалася лисиця і каже: Обуваюсь...
Півень знову: Ку-ка-ре-ку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посечи. Іди , лисиця, геть!
Лисиця знову каже: Одягаюся...
Півень в третій раз: Ку-ка-ре-ку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посечи. Іди , лисиця, геть!
Лисиця вискочила з хати й утекла в ліс. І став зайчик знову жити поживати в луб'яних хатинці».
Ось і казці кінець, а хто слухав МОЛОДЕЦЬ!