Консультації для вихователів
«НАРОДНІ ІГРИ, ЯК ФАКТОР ПОЛІПШЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ»
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
Автор: Халиулина А,А., вихователь, Муніципальне автономне дошкільна освітнє установа дитсадок комбінованого виду N381 «Ластівка», р. Казані.
Рухлива гра - природний супутник життя дитини, джерело радісних емоцій, що володіють великою виховною силою.
Народні рухливі ігри є традиційним засобом педагогіки. Споконвіку в них яскраво відбивався образ життя людей, їх побут, їх праця, національні звичаї, уявлення про честь, мужність, бажання володіти силою, спритністю, витривалістю, швидкістю, і красою рухів, проявляти кмітливість, витримку, творчу вигадку, винахідливість, волю і прагнення до перемоги.
Народні ігри є невід'ємною частиною художнього та фізичного виховання. Радість руху поєднується з духовним збагаченням дітей. У них формується стійке, зацікавлена, шанобливе ставлення до культури рідної сраны, створюється емоційно - позитивна основа для розвитку патріотичних почуттів: любові та відданості Батьківщині.
За змістом усі народні ігри класично лаконічні, виразні і доступні дитині. Вони викликають активну роботу думки, сприяють розширенню кругозору, уточненню уявлень про навколишній світ, удосконалення всіх психічних процесів, стимулює перехід дитячого організму до більш високого ступеня розвитку. Саме тому гра визнана - провідною діяльністю дитини - дошкільника.
Всі свої життєві враження і переживання малюки відображають в умовно - ігровій формі, що сприяє конкретному перевтілення в образ («Гуси - лебеді», «Шуліка і квочка», «У ведмедя у бору», «Олені і пастух» і т. д.). Ігрова ситуація захоплює та виховує дитину, а зустрічаються в деяких іграх зачини, діалоги, що безпосередньо характеризують персонажів і їх дія, яку треба вміло підкреслити в образі, що вимагає від дітей активної розумової діяльності.
В іграх, які не мають сюжету і побудованих лише на певних ігрових завданнях, також багато пізнавального матеріалу, яке сприяє розширенню сенсорної сфери дитини, розвитку його мислення і самодіяльності дій. Так, наприклад, у зв'язку з рухом ведучого і зміною ігровій ситуації дитина має проявити більш складну, тобто миттєву і правильну реакцію, оскільки лише швидкість дій призводить до сприятливого результату («Паличка - виручалочка», «П'ятнашки» та ін).
Велике виховне значення закладено в правилах гри. Вони визначають весь хід гри, регулюють дію і поведінку дітей, їх взаємини, сприяють формуванню волі, тобто вони забезпечують умова, в рамках яких дитина не може не проявити виховує у нього почуття. Наприклад, у грі «Шуліка і квочка» коршун повинен ловити лише одного курчати, що стоїть в кінці всієї вервечки курчат, і тільки після слів квочки: «Не дам своїх дітей ловити». Гра вимагає уваги, витримки, кмітливості та спритності, уміння орієнтуватися в просторі, прояви почуття колективізму, складності дій, взаємодопомоги, відповідальності, сміливості, винахідливості.
У народних іграх багато гумору, жартів, змагального запалу; рухи точні і образні, часто супроводжуються веселими моментами, привабливими і улюбленими дітьми лічилками, жеребьевками, потешками. Вони зберігають свою художню принадність, естетичне значення і становлять найцінніший, неповторний ігровий фольклор. Наприклад,
Хто засміється,
Губа задерется.
Раз, два, три, чотири, п'ять,
З цих пір мовчати!
Усі намагаються не зронити ні слова і не засміятися. Самий витриманий із дітей стає ведучим.
Основною умовою успішного впровадження народних ігор в життя дошкільнят завжди було і залишається глибоке і вільне володіння великим ігровим репертуаром, а також методикою педагогічного керівництва. Вихователь, творчо використовуючи гру як емоційно - образний засіб впливу на дітей, пробуджує у них інтерес, уяву, домагаючись активного виконання ігрових дій.
В ході гри педагог привертає увагу хлопців до її змісту, стежить за її точністю рухів, які повинні відповідати правилам, за дозуванням фізичного навантаження, робить короткі вказівки, підтримує і регулює емоційно - позитивний настрій і взаємовідносини грають, привчає їх спритно і швидко діяти в ситуації, надавати товариську підтримку, домагатися досягнення спільної мети і при цьому відчувати радість. Одним словом завдання педагога полягає в тому, щоб навчити дітей самостійно і з задоволенням грати.
Пояснюючи нову народну гру, в якій є зачин (лічилка, певалка або жеребкування) дорослому не слід попередньо розучувати з дітьми текст, його бажано ввести в хід несподівано. Такий прийом доставить дітям задоволення та позбавить їх від нудного трафаретного знайомства з ігровим елементом. Хлопці, вслухаючись у ритмічне поєднання слів, при повторенні гри легко запам'ятовують зачин.
Пояснення нової гри може проходити по - різному, в залежності від виду та змісту. Так, несюжетная гра пояснюється коротко, лаконічно, емоційно - виразно. Вихователь дає уявлення про її зміст, послідовність ігрових дій. Наприкінці гри слід позитивно оцінити вчинки хлопців, хто виявив певні якості: сміливість, спритність, витримку, товариську взаємодопомогу.
Сюжетну народну гру можна пояснити образно, але коротко розповісти про сюжет гри, пояснити роль ведучого, дати прослухати діалог, якщо він є («Гуси-лебеді» і т. д.) і перейти до розподілу ролей, які, крім застосування лічилок, проходять шляхом призначення ведучого у відповідності з педагогічними завданнями (заохотити і активізувати сором'язливого дитини або, навпаки, показати на прикладі активного, як важливо бути сміливим і спритним, відхилити прохання самовпевненого дитини).
Педагогу слід пам'ятати, що головне його завдання полягає в тому, щоб навчити дітей грати активно і самостійно. Тільки в цьому випадку вони привчаються самі в будь-якій ігровій ситуації регулювати ступінь уваги і м'язового напруги, пристосовуватися до мінливих умов навколишнього середовища, знаходити виходи із критичного становища, швидко приймати рішення і привести його у виконання, проявляти ініціативу, тобто дошкільнята набувають важливі якості, необхідні їм у майбутньому житті.
Отже, народні ігри з іншими виховними засобами являють собою основу початкового етапу формування гармонійно розвиненої активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.