Консультації для вихователів.

СИСТЕМА РОБОТИ З ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ З УЧАСТЮ КАЗКОВОГО ПЕРСОНАЖА.

(з досвіду роботи)

Автор: Сибірська Наталія Анатоліївна, вихователь МДОУ дитячий сад N 125 р. Твер

Спостерігаючи день у день, як спілкуються діти в дитячому саду, аналізуючи високу емоційну напруженість і конфліктність у їх відносинах, я прийшла до висновку, що підвищена агресивність є однією з найбільш часто зустрічаються проблем в дитячому колективі, і хвилює це не тільки вихователів, а й батьків. Агресивний дитина створює масу проблем не тільки оточуючим, а й собі. У результаті знижується продуктивний потенціал, звужуються можливості спілкування, деформується особистісний розвиток.
Тому проблема міжособистісних відносин старших дошкільників є однією з актуальних у сучасній педагогіці. Адже для повноцінного розвитку дітей дошкільного віку велике значення має їхнє спілкування з однолітками. Можна сказати, що вона є школою соціальних відносин. Крім того, в спілкуванні з однолітками збагачуються образи себе та іншої людини, розвивається самосвідомість дитини, формується його самооцінка.
Для формування у дітей позитивного ставлення до всіх людей, розвитку соціального почуття, взаємодопомоги я спочатку використовувала традиційні підходи:

• читання художньої літератури, бесіда про прочитане;
• дидактичні ігри;
• лялькові спектаклі за сюжетами художніх творів;
• ігри-бесіди дітей з персонажами казок;
• групові традиції;
• ігри-драматизації.

Я вважала, що на матеріалі казок, оповідань або драматизаций дорослі повинні вчити дітей оцінювати характери героїв, їхні вчинки, розуміти, "що таке добре і що таке погано", а дитина буде прагнути до вдосконалення. Проте все не так просто. Більшість дітей вже в 3-4 роки відрізняють хороші і погані вчинки: знають, що з товаришами треба ділитися, поступатися і допомагати слабким. У реальному житті вчинки здебільшого далекі від цих правил поведінки. Нерідко спільні заняття дітей закінчувалися сварками, невдоволенням тим, як діє одноліток. Справа в тому, що, якщо дитина неуважна до сверстнику, він не стане погоджувати з ним свої дії.
Я прийшла до висновку, що у дітей потрібно формувати не тільки уявлення про належному поведінці або комунікативні навички, а насамперед моральні почуття, формувати почуття спільності, бажання бачити в сверстнике друга і партнера. Тому за основу я взяла методики морального виховання Ц. Р. Якобсон, що систематизувала і адаптувала для дітей своєї групи. Склала перспективний план спільної діяльності з дітьми, де враховані сучасні і традиційні методики.
Особливу увагу я приділила методикою роботи з персонажем. У роботі з дітьми ми епізодично використовуємо цей прийом: створення ігрового або казкового персонажа, який бере різну участь у житті групи. Наприклад, лялька, Незнайко, замовник, фантастичний персонаж і т. п. У дітей вони користуються великою повагою і симпатією. Все це дуже добре, але, як правило, в такій роботі немає системи, не виявлено функції персонажів, не розроблена методика їх використання.
С. Р. Якобсон запропонувала ввести один персонаж і покласти на нього моральні функції. Так у нас в групі з'явився домовичок Кузя.
Яка мета приходу персонажа (Кузі)?
Найважливішою складовою моральної поведінки є здатність побачити свої недоліки, усвідомити свої помилки. Це здатність наодинці з собою сказати собі: "Я вчинив погано", "Я повинен був вчинити інакше" і т. п. Першим кроком у цьому напрямку є розповідь іншим про ті вчинки, які дитина вважає неправильним. Але говорити про свої помилки малоприємно, тому люди не люблять визнавати їх. Тому потрібно максимально позбавити дітей від неприємних переживань, пов'язаних з такими зізнаннями. Такі визнання повинні робитися дитиною в інтимній обстановці, одній - єдиній людині.
Кому ж дитина може розповісти про свій вчинок? Того, хто не розкаже і не змінить свого доброго ставлення. Для дитини це вкрай необхідно.
Проте не всі батьки володіють достатнім тактом і чуйністю, щоб виконати ці вимоги. Ще складніше йде справа з вихователем. Необхідність підтримувати дисципліну, ділити дисципліну, ділити свою увагу між багатьма дітьми, іноді вдаватися до строгостей призводить до того, що справді близькі душевні відносини з дітьми виникають досить рідко.
Тому і з'являється "хтось" (у нас домовичок Кузя), хто буде любити і розуміти дитину, вважати його винятково гарним і проявляти турботу про його моральних якостях.

Персонаж, на якого покладено моральні функції, повинен бути реальним і відчутним, володіти певною зовнішністю, задовольняти ряду вимог:

• Зовнішній вигляд: виразне і привабливе обличчя (або мордочка), а також обов'язково руки (або ноги), щоб діти могли вітатися і прощатися з ним не тільки словесно.
• Персонаж не живе в групі, а приходить приблизно 2-3 рази в місяць на 25-35 хвилин.
• Він володіє чарівною здатністю: він знає про все, що відбувається в групі (може мати чарівне скло, труби тощо).
• Він любить всіх дітей групи, радіє їхнім добрим справам і гарних вчинків.
• Зміст спілкування з дітьми не обмежується лише моральною сферою. Він проявляє інтерес до всіх сторін їх життя. Час від часу, але не занадто часто приносить скромне частування, пластинку або касету з пісенькою, дидактичну гру, іграшки, спортивний інвентар.

Як працювати з персонажем.
Спочатку я розповіла дітям, що нещодавно була в іншому дитячому саду і дізналася, що у дітей там є один з чарівної країни. Він любить всіх дітей, часто приходить до них у гості і допомагає кожному.
Запитала про те, чи хочуть вони мати такого чарівного одного? З'ясувала, яку допомогу діти хотіли від нього отримати, обіцяла, що чарівний друг обов'язково прийде до них в гості.
Заздалегідь (за один - два години) повідомила дітям про те, що сьогодні до них приходить чарівний друг. Коли гість з'являється, то вітається з усіма дітьми і, бажаючи краще познайомитися з ними, запитує, хто що любить грати, у кого є вдома тварини, хто що любить їсти, літав чи хто-небудь на літаку, плавав хто на пароплаві, хто з ким дружить. На запитання відповідають всі бажаючі. Такий хоровий відповідь в даній ситуації, на відміну від традиційних занять, необхідний, щоб бесіда була жвавою і діти не втрачав до неї інтересу. На прощання персонаж залишив скромне частування (можна залишити касету з піснями, гру та ін).
При наступній зустрічі персонаж приносить паперових ляльок для площинного театру і показує моральну п'єску (моральні п'єски можна показувати раз в місяць).
В інший раз «домовичок Кузя» тішиться добрим вчинкам дітей. Прийшовши в групу, персонаж говорить, що спостерігав за дітьми зі своєї чарівної країни і дуже радів, бачачи, що Аня і Єгор дружно грали, Альоша допоміг товаришеві, Настя і Ваня поділилися солодощами і т. п. Він називає всіх дітей, які за минулий період дійсно вчинили нехай маленький, але морально цінний вчинок. Пропонує дітям розповісти про тих вчинках, які він не бачив, і про те, що хорошого сталося в групі за час його відсутності.
В один з парафій персонаж повідомляє, що діти йому так сподобалися, що він вирішив написати про них розповідь, як в книжці і зачитує розповідь про одного з дітей. Образ дитини в цих оповіданнях відрізняється від того, який він насправді, і від того, яким він представляється собі самому, але в оповіданні лон краще, тобто дитині показують зразок, при цьому зразок не інша дитина і не літературний персонаж, а він сам. Таким він може стати, якщо захоче. Так у дитини формується позитивний образ себе.
Характер персонажа легко допускає наявність у нього чарівних предметів, у тому числі «чарівної труби», в яку видно тільки позитивні вчинки того, на кого в неї дивляться. Персонаж показує дітям, як працює труба, дивиться в неї на двох-трьох дітей з різним поведінкою і бачить у них тільки хороші риси. Потім у трубу дивляться діти по своєму вибору, потім по вибору персонажа.
Здатність наодинці з собою сказати: «Я зробив погано», «Я повинен вчинити інакше», - не з'являється раптом. Дитина повинна набути досвід такого ставлення до себе й до своїх дій. У цьому допоможе персонаж, з яким дитина може поділитися своїми переживаннями з приводу проступку. Вихователь у цьому випадку вислуховує та записує визнання дитини, ніяк не коментуючи його, кладе записку в сумочку, щоб передати її персонажу, і нікому не розповідає про її зміст. На своєму досвіді я переконалася, що половина дітей групи скористалася цією можливістю «полегшити душу».
Залучення до роботи чарівного одного дітей надає методикою загальний сенс: персонаж виявляє гарне ставлення до дітей і прагне допомогти їм стати ще краще. Одночасно гра дозволяє більш переконливо для дітей поставити відповідні виховні завдання і забезпечити інтерес до них.

Перспективний план роботи з дітьми по формуванню
міжособистісних відносин старших дошкільників.

Слід зазначити, що з допомогою даних методик вдалося підійти до вирішення лише деяких завдань морального виховання дошкільнят, що це лише частина великої і складної роботи.
Запропоновані методи не тільки сприяють формуванню міжособистісних відносин старших дошкільників, але і самі по собі цікаві дітям і доставляли їм радість. Тому я прагнула до максимального включення ігрових моментів, живого, неназидательного спілкування з дітьми, до прояву симпатії і поваги до кожної дитини.

Додаток 2
Перспективний план ігрових вправ