Консультації для вихователів

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ ПРОМОВИ СКЛАДАННЯ ОПИСОВИХ РОЗПОВІДЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ СХЕМ.

Автор: Черемушкина О. В., Муніципальне бюджетне освітня установа дитячий сад комбінованого виду N5 «Джерельце», р. Лохвиця.

До числа найважливіших завдань логопедичної роботи з дошкільниками, що мають загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ), відноситься формування у них зв'язковою монологічною промови. Це необхідно для найбільш повного подолання системного мовного недорозвинення, так і для підготовки дітей до майбутнього шкільного навчання.
Монологічне мовлення (монолог) розуміється як зв'язкова мова однієї особи, комунікативна мета якої - повідомлення про будь-які факти, явища реальної дійсності. Монолог являє собою найбільш складну форму мови, яка служить для цілеспрямованої передачі інформації. Особливість цієї форми мовлення полягає в тому, що її зміст, як правило, заздалегідь задано і попередньо планується.
Будучи особливим видом мовленнєвої діяльності, монологічне мовлення відрізняється специфікою виконання мовних функцій. В ній використовуються і узагальнюються такі компоненти мовної системи, як лексика, способи вираження граматичних відносин, формо - і словообразующие, а також синтаксичні засоби. Реалізація розгорнутого зв'язного висловлювання передбачає утримування в пам'яті складеної програми на весь період мовного повідомлення, задіяння всіх видів контролю за процесом мовленнєвої діяльності з опорою на слухове, так і на зорове сприйняття.
В дошкільному віці основними видами, в яких здійснюється монологічна мова, є опис, розповідь і елементарні міркування. Для оволодіння цими видами мовлення потрібно мати спеціальне розвиток у дітей навичок складання зв'язних висловлювань.
Обмеженість словникового запасу дітей із ЗНМ, відставання в оволодінні граматичним строєм рідної мови ускладнюють процес розвитку зв'язного мовлення, перехід від діалогічної форми мовлення до контекстної. У цих дітей відзначаються труднощі програмування змісту розгорнутих висловлювань та їх мовного оформлення. Для їх висловлювань характерні: порушення зв'язності і послідовності викладу, смислові пропуски, явно виражена «невмотивована» ситуативність і фрагментарність, низький рівень використовуваної фразового мовлення. Тому формування зв'язковою монологічною промови дошкільнят з ОНР набуває першорядного значення в загальному комплексі корекційних заходів.
Перспективним напрямком процесу корекційно-розвивального навчання в групі дітей дошкільного віку із ЗНМ є використання наочного моделювання. Застосування наочних моделей, що істотно збільшує ефективність процесу формування зв'язного висловлювання. Одним з факторів, що полегшують складання описових розповідей, є схеми. Використання їх робить розповіді дітей чіткими, зв'язковими і послідовними.
На початку навчання складання описового оповідання дітям пропонується ряд схем, нацеливающих їх на назви основних ознак описуваного предмета. При цьому вихованці навчаються дій заміщення (виділяється ознака обстежуваного предмета позначався яким-небудь символом). При розгляданні предметів використовується схема, що відображає сенсорні канали отримання інформації про ознаки предметів (зоровий, нюховий, тактильний, смакової) і самі ознаки. Ці схеми допомагають визначати способи сенсорного обстеження предмета і закріплювати результати обстеження в наочному вигляді.

Що це?		Якого кольору?		Яка величина?
Яка форма?		Який на смак?		Який видає звук?

На наступних заняттях діти вчаться описувати об'єкт, спираючись на моделі, що включають ряд наочних опор, що нагадують кожній дитині послідовність і характер частин, з яких повинен складатися розповідь.
Схема опису іграшок.

Що це?	Якого кольору?	Яка величина?
Яка форма?	Який звук видає?	Які дії з іграшкою?

Навчання складання описового оповідання відбувається за такими етапами:

• логопед розкладає схеми і дає зразок розповіді, а діти повторюють його;
• логопед описує предмет, дитина одночасно розкладає схеми, потім повторює розповідь;
• на дошці прикріплені всі схеми, крім першої, логопед описує предмет за планом-схемою, а діти вгадують, що це, потім повторюють опис;
• логопед починає опис, використовуючи кілька перших схем, а діти продовжують його за рештою схемами;
• діти самостійно придумують розповідь за даними логопедом схемами;
• дитина сам розкладає схеми і придумує розповідь.

При складанні більш складних описових розповідей необхідно проводити попередню роботу з накопичення словника, що включає в себе обігрування або розмови про кожного зображення з ряду схем.
При вивченні різних лексичних тем, можна використовувати різні схеми і варіювати кількість складових їх елементів залежно від віку і підготовки дитини.
Схема опису тварини.

При роботі зі схемами рекомендується залучати дитину в ігрову діяльність.
На групових заняттях у дітей викликає інтерес гра «Письменник», коли дитині пропонується зобразити знаменитого письменника, який придумав «розповідь», «казку» (в залежності від досліджуваного матеріалу).
Гра «найголовніший» також добре сприймається дошкільниками. Логопед роздає дітям іграшки або предметні картинки і розповідає казку про те, як сперечалися ці предмети, хто з них найголовніший. Діти описують предмет, за схемою від першої особи і закінчують свою розповідь словами: «Я самий головний». В кінці гри логопед робить висновок про те, що всі учасники спору потрібні і корисні.
Інший варіант роботи з опорними схемами - гра «Забудькуватий покупець». Дітям пропонується скласти розповідь про предмет, не називаючи його. Потім з групи дітей вибирають «покупця» і «продавця». Перед «продавцем» на столі розкладені іграшки. «Покупець» каже, що він забув назву предмета, який хоче придбати. «Продавець» просить описати цей предмет.
Можна запропонувати гру «Загадки». В даному випадку одна дитина загадує предмет і описує його, а інші діти відгадують, про що він говорить. Дитина, який вгадав назва предмета, становить наступний описовий розповідь.
Таким чином, поступово діти вчаться складати план свого висловлювання і згодом описують предмети без допомоги наочних опор.