Консультації для вихователів.

Диференційований підхід при формуванні фізичної готовності старших дошкільників.

Автор: Вербицька Ніна Володимирівна, інструктор з фізичного виховання, муніципальне дошкільний навчальний заклад дитячий сад комбінованого виду N9 «Колобок»

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки реалізація диференційованого підходу вважається необхідною умовою вирішення багатьох педагогічних завдань, в тому числі старших дошкільників до навчання в школі.
Диференційований підхід - це цілеспрямований педагогічний вплив на групи учнів, які існують у співтовариствах дітей як його структурні або неформальні об'єднання або виділяються педагогом за доступними індивідуальним якостям учнів. Такий підхід дозволяє розробляти методи виховання не для кожної дитини окремо, а для певних категорій.
Вважається, що у фізичному вихованні дошкільнят критеріями створення груп можуть виступати наступні показники: стан здоров'я, рівень фізичної підготовленості, характер рухової активності.
М. А. Рунова в основу поділу дітей на підгрупи поклала рівень їх рухової активності.
М. Д. Маханева представила зразок реалізації індивідуально - диференційованого підходу на прикладі фізкультурно - оздоровчої роботи. Основою даної роботи є діагностика. На кожну дитину складається індивідуальна карта, в яку заносяться результати діагностики стану здоров'я і рівня фізичної підготовленості.
Для реалізації диференційованого підходу до займаються необхідно розподілити їх на три основні підгрупи в залежності від рівня розвитку-підгрупи з високим, середнім та низьким рівнем. Однак розподіл дітей за трьома підгрупами незручно для практики, тому в умовах групового виховання раціонально розподіляти дітей на дві підгрупи, враховуючи при цьому три основних критерії: стан здоров'я, рівень фізичної підготовленості та рухової активності.
У першу підгрупу входять діти першої групи здоров'я, які мають середній і високий рівні і хорошу фізичну підготовленість.
Другу підгрупу складають діти другої та третьої груп здоров'я (часто хворіючі діти, що мають деякі функціональні і морфологічні відхилення), з низьким рівнем рухової активності і слабкої фізичної підготовленості.
Встановлення двох підгруп дає можливість викладачу здійснювати диференційований підхід і проводити заняття, що розрізняються по змісту, методів і прийомів у залежності від підгрупи, не забуваючи при цьому індивідуальному підході до кожної дитини.

Для зручності забезпечення диференційованого підходу у процесі занять, на першому етапі, доцільно зазначити дітей різних підгруп, яким - небудь відмітним знаком або емблемою. Для дітей з різних підгруп пропонуються різні варіанти однотипних вправ.
Необхідність застосування диференційованого підходу диктується станом здоров'я дітей їх медичними діагнозами. Особливо яскраво це проявляється на дітей логопедичних груп. Напевно, багато практикуючих інструкторів зазначили, що у дітей логопедичних груп мають I або II групи здоров'я, рівень фізичного розвитку значно нижче, що спостерігаються за різними параметрами:

• Нижчий рівень рухової активності.
• З розвитку фізичних якостей - знижений рівень спритності і швидкості.
• За ступенем сформованості рухових навичок - знижений рівень автоматизації і навченості - отже, для цих дітей необхідно докладний і послідовний виклад техніки виконання з демонстрацією кожного елемента.

Автоматизацію рухів рекомендується проводити з мовним або музичним супроводом, так як музичний ритм допомагає підпорядковувати рухи тіла певного темпу, визначає амплітуду рухів та їх виразність. Крім того, музичний супровід сприяє розвитку фонематичного слуху і, що дуже важливо в загальному контакті фізкультурного заняття, мажорна, ритмічна музика сприяє позитивному настрою, що в свою чергу посилює тренує ефект фізкультурного заняття.
При роботі з дітьми з порушеннями мовлення особливу увагу слід приділяти дихальним вправам, виробленню правильного дихання, якому дітей необхідно вчити цілеспрямовано. Почавши займатися цим питанням, вивчивши теоретичний матеріал, ми зіткнулися з низкою проблем (питань) практичного характеру:
- як розділити дітей на підгрупи: за групами здоров'я або за діагнозами (тоді підгруп може бути 3-4 у кожній групі). При роботі над даним питанням, при аналізі медичних карт дітей старшого дошкільного віку чітко виділяються 6 груп медичних діагнозів: серед яких 40 -50% складає група порушень опорно-рухового апарату, зокрема плосковальгусные стопи.
- як пояснити дітям важливість і потрібність виконання рухів у певній підгрупі.
- в яку підгрупу включати гіперактивних дітей, дітей із складною поведінкою.
- і найголовніше: який з цих команд буде приділяти увагу інструктор, а який вихователь; як ефективно розділити простір залу.
- і останнє питання - як відобразити все в документації інструктора з фізичної культури.
Тема диференційованого підходу так само стосується (піднімається) при роботі в змішаних групах, так як у кожного віку свої нормативи навантаження.