Консультації для вихователів.

Поетапність і послідовність відмінкових конструкцій у дітей з загальним недорозвитком мовлення.

Автор: Рудик Фаїна Семенівна, вчитель - логопед, Муніципальне дошкільний навчальний заклад-Центр розвитку дитини - дитячий садок N 47 «Казка», Московська обл., р. Павловський Посад.

Граматична система української мови складна. Дитині із загальним недорозвиненням промови самостійно з нею не впоратися.
Порушення граматичного ладу мовлення - аграмматизмы - нерідко займають провідне місце, роблячи мова дитини малозрозумілою. Одним з провідних аграмматизмов у дітей із загальним недорозвиненням промови є порушення відмінкових закінчень іменників, тобто відмінкових конструкцій. Проблемою формування відмінкових конструкцій займалися такі відомі логопеди, як кандидат педагогічних наук Шаховська С. Н., Ефименкова Л. Н., Серебрякова Н.В. Таким чином, одним із головних завдань для роботи з дітьми з загальним недорозвитком мовлення є формування відмінкових конструкцій. Починати формувати їх потрібно якомога раніше.
Багаторічний досвід роботи підказує, що роботу правильніше починати з знахідного відмінка іменників 1 відміни однини, так як іменники 2 відміни вживаються в називному і знахідному відмінках однаково.
Формувати будь-які відмінкові закінчення доцільно на простих і легко вимовних слів для дитини словах. Наприклад:
а) Бачу кого?
- маму, тітку, ляльку, качку, Петю і т. д.
б) Дай, на, беру:
- зайчика, лялю, кісу, кашу і т. д.
Саме основне - це систематичність, т. к. засвоєння будь-якої граматичної форми у дітей із загальним недорозвиненням мовлення викликає величезні труднощі.
Після засвоєння знахідного відмінка іменників 1 відміни переходжу до диференціації знахідного і називного відмінків, але закінчення «у» у знахідного відмінка вимовляю раніше перебільшено, тобто виділяю закінчення «у». Наприклад:
- це коза - дай козу;
- це ляля - дай лялю;
- це киця - дай кісу.
Дитина повинна самостійно вимовляти слова в називному і знахідному відмінках.
Далі відпрацьовую давальний відмінок іменників 1 відміни. Робота проводиться аналогічно. Виконуються педагогічні принципи: доступність, систематичність, послідовність. Лексичний матеріал підбирається з урахуванням мовних можливостей дитини. Закінчення іменників «е» вимовляю перебільшено.

Наприклад:
- Дай молоко кісі.
- Кому ти дав молоко?
- Киці.
- Дай кашу лялі.
- Кому ти дав кашу?
- Лялі.
Потім проводиться диференціація називного і давальної відмінків іменників:
- Це хто?
- Курочка.
- Кому ти дав зернятко?
- Курочку.
Після відпрацювання давальної падежу переходжу до формування родового відмінка у іменників 1 відміни з прийменником «у». При формуванні даної граматичної категорії відзначається кілька варіантів залежно від тяжкості мовного порушення та від мовного діагнозу. У деяких дітей легше засвоюється в активній мові прийменник «у», а закінчення родового відмінка опускається, а іноді навпаки. Тому потрібно підходити диференційовано. Починаю найчастіше роботу з беспредложной конструкції:
- Немає кого?
- Мами, тата, машини, ляльки, піраміди.
А потім переходжу до закріплення прийменника «у».
- У кого вуха довші?
- У зайчика.
- У кого пухнастий хвіст?
- У лисиці.
Після закріплення цієї граматичної категорії починаю роботу з диференціації родового і називного відмінків.
- Хто до нас прийшов?
- Лисиця.
- У кого пухнастий хвіст?
- У лисиці.
- Це хто?
- Киця.
- У кого короткі вушка?
- У киці.
Потім починаю формувати орудний відмінок іменників 1 відміни однини. Закінчення «ой» обов'язково виділяю і повторюю багато разів, т. к. це закінчення у дітей з моторною алалією викликає великі труднощі.
При формуванні творительного відмінка іменників 1 відміни однини прийменники «з», «за» не завжди відпрацьовуються паралельно, тобто зразок даю з приводами, але в експресивної мови в моторних алаликов не завжди вдається отримати потрібний результат.
Наприклад, питаю (після тривалої відпрацювання):
- З ким ти прийшов?
- З мамою, з татом.
Якщо привід опускається, то він відпрацьовується відразу ж після того, як дитина чітко дає потрібне закінчення «ой».
Прийменниковий падіж з приводом «на» часто відпрацьовую одночасно з давальним падежем. Частіше ця робота проводиться з дітьми з третім рівнем мовного розвитку. Наприклад:
- Куди діти підійшли?
- До плити.
- На чому стоїть чайник?
- На плиті.
Прийменник «на» при формуванні творительного падежу відпрацьовую одночасно, оскільки дана категорія, як правило, не викликає особливих ускладнень (при збереженому інтелекті).
При формуванні прийменниково - відмінкових конструкцій у іменників 1 та 2 відміни підхожу диференційовано. Часто при формуванні предложного відмінка іменників 1 відміни працюю одночасно над формуванням предложного відмінка іменників 2 відміни. Але це допускаю тільки при третьому рівні мовного розвитку. Наприклад:
- Де іграшка?
- На столі.
- Де діти?
- На горі.
Потім починаю формувати конструкцію родового відмінка іменників 2 відміни однини. Одночасно відпрацьовую прийменник «в».
- У кого червоний гребінець?
- У півня.
- У кого вуса?
- У кота.
Формування творительного відмінка однини в іменників 2 відміни вимагає тривалого часу. Тут використовується дидактична гра «Хто з чим»:
- З сокирою.
- З ножем.
- З олівцем.
Прийменник «з» дуже часто формується після відпрацювання відмінкових закінчень.
Роботу по формуванню відмінкових конструкцій множини починаю з родового відмінка:
- Кого нема?
- Каченят, ежат, курчат.
Потім проводиться робота з формування родового відмінка з прийменником «у»:
- У кого голки?
- У їжаченят.
- У кого довгі вушка?
- У зайчат.
Після цього формую орудний відмінок з прийменником «з». Тут часто використовую дидактичні ігри по темі «Дикі та домашні тварини»:
- З ким гуляє зайчиха?
- З зайчатами.
- З ким плаває качка?
- З каченятами.
Прийменниково - падежная форма з прийменником «на» часто викликає труднощі не тільки у дітей із загальним недорозвиненням мовлення, але й у дітей з фонентико-фонематичним недорозвиненням. Діти з ФФН при вживанні цієї категорії неправильно вимовляють закінчення: замість «х» дають «ф». Наприклад:
- Я катаюся на санкаф, на лыжаф і т. п.
Діти із загальним недорозвиненням промови часто опускають прийменник «на», а вживають іменники в називному відмінку:
- Я катаюся санки, лижі тощо
Тут я підхожу диференційовано. Іноді формую прийменник «на», а потім закінчення, а іноді навпаки.
Після відпрацювання всіх відмінків проводжу роботу з диференціації відмінків однини та множини.