Консультації для вихователів.

Підстави для організації адаптації дітей раннього віку (від 2 до 3 років).

Автор: Тарасова Ніна Іванівна, педагог-психолог,друга кваліфікаційна категорія, р. Москва ГОУ дитячий садок N531.

Ранній вік - особливий період становлення організму і систем, формування їх функцій. Тому для цього віку характерний ряд особливостей:

• Швидкий темп розвитку і нерівномірність. Періоди повільного накопичення чергуються з критичними періодами: криза одного року пов'язаний з оволодінням ходьбою, криза двох років - з переломним моментом у розвитку мовлення, початком розвитку речемыслительной діяльності, а також з розвитком наочно-дієвого мислення. У три роки починається розвиток самосвідомості дитини. У критичні періоди може спостерігатися зниження працездатності, емоційні розлади.
• Нестійкість і незавершеність формування навичок і вмінь . Під впливом несприятливих факторів (стрес, перенесене захворювання) може відбутися втрата навичок.
• Взаємозв'язок і взаємозалежність стану здоров'я, фізичного та нервово-психічного розвитку дітей.
• Підвищена емоційність.

Тому так необхідно проявити максимум зусиль, щоб процес адаптації дитини до умов ДНЗ пройшов якомога м'якше.

      Основні фактори, що визначають особливості адаптації дитини до дитячого саду.
1.Стан здоров'я дітей.
2. Вікові закономірності протікання адаптації
3. Рівень розвитку спілкування
4. Тип нервової системи дитини

1 Стан здоров'я дітей. У здорових дітей адаптація проходить відносно легко, в той час як у соматично ослаблених дітей цей процес може протікати з ускладненнями.
Найважче адаптація до умов навчального закладу проходить у дітей 3 групи здоров'я: у них спостерігаються загострення основного захворювання. Такі діти частіше хворіють у період адаптації.
2 Вікові особливості протікання адаптації
Від 1,5 до 3 років
На другому році життя дитина починає менше боятися чужих дорослих. У півтора року більш характерним буде страх, а насторожене очікування по відношенню до незнайомого дорослого, а в подальшому - збентеження, своєрідна сором'язливість при первинному знайомстві - зазвичай до двох - двох з половиною років.
Оптимальний варіант прийому дітей не раніше 2 років, коли у них вже немає страху перед незнайомими людьми, а прив'язаність до матері не супроводжується загостреною залежністю від неї.
Більш сприятливий для адаптації вік від 2 років припадає переважно для дівчаток.

Від 3-х років.
     Найкращий вік, коли дитину слід віддавати у садок 3-3,5 року. Трирічні діти відрізняються адаптаційними можливостями від двох - і четырехлеток. Дволітки сильно прив'язаний до матері, йому важко звикнути до нової обстановки.
Четырехлеткам складно звикнути до саду з-за того, що вони звикли до домашніх умов. Тим не менше, і у триліток і у четырехлеток є загальний позитивний момент в адаптації до Днз, який якісно відрізняє їх від дволіток. Діти 3-4 років здатні слухати і чути дорослих.
У хлопчиків більш сприятливий для адаптації вік до дитячого саду вік становить 2,5-3,5 року.
Хлопчики у великій мірі, ніж дівчатка прив'язані до матері і більш гостро реагують на розлуку з нею, вони довше відчувають прихильність до неї.

3.Рівень розвитку спілкування.

1 група
Діти, у яких переважає потреба в спілкуванні з близькими дорослими, в очікуванні тільки від них уваги, ласки, доброти, відомостей про навколишній світ. Такі діти глибоко переживають розлуку з близькими, так як, досвіду спілкування зі сторонніми не мають, не готові вступати з ними в контакт. Занепокоєння, плаксивість зберігаються в їх поведінці досить довго. Адаптація проходить досить складно.
2 група
Діти, у яких сформувалася потреба у спілкуванні не лише з близькими, а й з іншими дорослими, не являющими членами сім'ї. Такі діти, поки вихователь поряд спокійні, але дітей така дитина , як правило, боїться і тримається від них на відстані. Дітям даної групи в період звикання властиво неврівноважений емоційний стан.
3 група
Діти, які відчувають потребу в активних самостійних діях і спілкуванні з дорослими. Для них характерно спокійний, урівноважений емоційний стан. Вони включаються в предметну діяльність або сюжетно-рольову гру, встановлюють позитивні взаємини з дорослими і однолітками. Грають часто самостійно і одні. З дітьми контактують рідко і короткочасно. Адаптація відбувається досить легко.

4. Типи нервової системи.
Сильний врівноважений тип. Діти, у яких процеси збудження і гальмування урівноважені, відрізняються спокійною поведінкою, бадьорим настроєм, товариськістю. Вони люблять як спокійні, так і рухливі ігри, позитивно сприймають всі режимні моменти, активно беруть участь у них. Якщо зміст спілкування, що виник в нових умовах, їх задовольняє, вони звикають досить легко і швидко.
Сильний неврівноважений тип. Діти, що відрізняються легкою збудливістю, бурхливо висловлюють своє ставлення до навколишнього, швидко переходять від одного стану до іншого. Вони люблять грати в рухливі ігри, але швидко змінюють іграшки, легко відволікаються, постійно рухаються по групі. Розглядаючи один предмет, то інший. У перші дні у таких дітей може виникнути перезбудження нервової системи.
Сильний урівноважений інертний тип. Діти відрізняються спокійним, трохи повільним, навіть інертним поведінкою. Вони дуже неактивно висловлюють свої почуття і здаються зовні благополучно адаптуються, проте властива їм загальмованість може посилитися. Повільні діти часто відстають від своїх однолітків у розвитку координації рухів, в оволодінні вміннями і навичками. Вони воліють грати подалі від інших дітей, бояться їх наближення.
Слабкий тип. Діти з ослабленим типом нервової системи дуже болісно переносять зміни в умовах життя і виховання. Їх емоційний стан порушується при найменших неприємностей, хоча бурхливо своїх почуттів вони не виражають. Все нове лякає їх і дається з великими труднощами. Вони не впевнені у рухах і діях з предметами, повільніше, ніж інші діти цього віку, набувають необхідні навички. Такі діти до дошкільного закладу слід привчати поступово, залучати до цього близьких їм людей.