Консультації для вихователів.

«Народна гра як засіб формування у дитини чуття причетності до традицій і духовних цінностей Батьківщини»

Консультація для вихователів.

Автор: Пустоварова Ірина Геннадіївна, музичний керівник 1-ї кваліфікаційної категорії, МДОУ центр розвитку дитини. дитячий садок N22 «Посмішка» р. Старий Оскол Білгородської області.

Підвищення рівня музичної культури нашого суспільства - актуальна і, на жаль, разом з тим важке завдання. Народ, який спрадавна від роду до роду дбайливо передавав фольклорне музичне мистецтво, майже втратив потреба в ньому. Адже відомо: що не закладено в душу з дитинства, потім непоправно. Сім'я, дитячий сад, школа - можливі сфери прилучення дітей до прекрасного, таємничого світу музики, глибоким проникненням у почуття і свідомість дитини. Але батьки, у переважній своїй більшості, відірвані від коріння народного музикування.
Тому так необхідно на заняттях музики згадати про витоки музичної культури, повернути втрачене з народних традицій, обрядів, самобутнього творчості співаків, баяністів та ударно-шумових оркестрів тієї чи іншої місцевості. Адже недарма кажуть, що народ не пам'ятає свого минулого, не має майбутнього. Дитячі колядки, ігрові поспівки, колискові, жартівливі пісні, заклички повинні зайняти не останнє місце в системі музично-виховного освіти.
Класична спадщина як академічної, так і фольклорної музики формує особистість, творчо розвиває, вчить дітей бачити і переживати красу. Краса ж лежить в сфері почуттів і ніяка наука не може дати людині рецепти її сприйняття. Тільки в ході правильного спільного виховання (вихователь і музичний керівник), у нього виникають необхідні адекватні почуття. В молодшому віці
Дитина особливо активно вбирає чужий і власний досвід, перетворює його у звичку, у норму поведінки. Музика, особливо народна, в процесі виховання відрізняється від інших предметів тим, що їй доступно передавати безпосередню рух людського життя, вона здатна втілити в собі дух епохи, характер нації. Тому необхідно пам'ятати, що і класична музика, і багато хто з сучасних напрямків музичного мистецтва виросли з народної культури.
Та музичному керівникові, вихователю необхідно творчо підходити до вирішення проблеми морального виховання і розвитку дітей. Використовувати різні види занять - тематичні, комплексні, домінантні, театралізовані; організовувати екскурсії або виставки народно-прикладного мистецтва. Неухильно у цікавій ігровій формі підвищувати знання дітей про жанрах (музичних, фольклорних). Зробити все, щоб діти отримали можливість душею наблизитися до народної музики, щоб на основі знань і умінь у них виникла потреба у спілкуванні з музикою, психологічна готовність до її сприйняття, прагнення до самовдосконалення у різних видах музичного мистецтва.
Величезну роль у виховно-освітньому процесі засобами музичного мистецтва відіграє ознайомлення дітей з народною творчістю своєї Батьківщини. Дітям ще недоступне в повному обсязі поняття про Батьківщину, але саме в дитинстві зароджується любов до неї. Для дитини Батьківщина - це близькі люди і насамперед мама. Це будинок, в якому він живе, вулиця, де грає з друзями, його школа, навколишня природа. Це ті казки, які він чує і вважає цікавими і красивими, бо так вважають шановні їм дорослі й однолітки. Від того, що він бачить і чує в дитинстві, залежить формування його свідомості і ставлення до навколишнього світу. Тому система початкового виховання та освіти повинна передбачати формування у дитини чуття причетності до традицій і духовних цінностей Батьківщини.
Однією з таких цінностей є народна музика, народні ігри. Фольклор вважається школою соціального досвіду і дає дитині можливість різнобічно пізнати дійсність, історію, національні особливості праці і побуту свого народу, його звичаї і звичаї, риси характеру. Перші враження про це виникають при використанні у педагогічному процесі зрозумілих і близьких дітям потішок, поспівок, закличек, плясовых мелодій, ігрових пісеньок, які так багаті життєлюбством, добрим гумором, оптимізмом і невичерпною енергією російського народу. У них також простежується поклоніння людину праці - в тих промислах і заняттях, які притаманні даній місцевості; є елементи морального і естетичного виховання. Все це близько емоційної, спраглої рухової активності, натурі дитини. Його особистість розвивається і формується в діяльності. Гра є фундаментальною основою. Народна педагогіка допомогою організації ігрової діяльності передавала молодому поколінню склалися протягом століть трудові, моральні й естетичні ідеали, поняття про навколишній світ і взаємини поколінь. Через ігри формується дитяче художньо-образне мислення. Вони сприяють розвитку самостійності, творчої активності. Народні ігри в якійсь мірі і донині є школою життєвого досвіду, накопиченого попередніми поколіннями.
Народні ігри як жанр усної народної творчості є національним багатством, і ми повинні зробити їх надбанням наших дітей. Ігри розвивають спритність, швидкість рухів, силу, влучність, привчають до кмітливості, уваги, витримки. Розучені з дітьми примовки, лічилки, скоромовки роблять процес гри більш цікавим і змістовним.
Колективні гри у педагогічній системі не повинні бути забуті, але і не повинні впроваджуватися у виховно-освітній процес за продуманої педагогом «сухий» системі, з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей. Потрібно пам'ятати, що ігри досягають позитивних результатів лише тоді, коли вони виконують своє головне призначення - доставляти дітям задоволення і радість, а не будуть нудної тренуванням, навчальним завданням.