Консультації для вихователів.

МЕТОД ПРОЕКТІВ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ЯК ОДНА З ФОРМ ДОСЛІДНОГО НАВЧАННЯ.

Автор: Булавіна Олександра Віталіївна, вихователь вищої кваліфікаційної категорії МДОУ 54 міста Мурманська

До старшого дошкільного віку помітно зростають можливості ініціативної перетворюючої активності дитини.
Дитина пізнає об'єкт в ході практичної діяльності з ним.
В якості основного виду орієнтовно-дослідної (пошукової) діяльності дітей виділяється діяльність експериментування.
«Дитяче експериментування претендує на роль провідної діяльності в період дошкільного розвитку дитини» (Н.Н. Поддьяков, 1995р.)
Дослідне навчання передбачає наступне:

• дитина виділяє і ставить проблему, яку необхідно вирішити;
• пропонує можливі рішення;
• перевіряє ці можливі рішення, виходячи з даних;
• робить висновки у відповідності з результатами перевірки;
• застосовує висновки до нових даних;
• робить узагальнення.

Поштовхом до початку експериментування може послужити подив, цікавість, висунута ким-то проблема або прохання.
Дитяче експериментування - це не ізольований від інших вид діяльності. Воно тісно пов'язане з усіма видами діяльності.

• Спостереження - неодмінна складова частина будь-якого експерименту.
• Трудові дії - без виконання експеримент не буває.
• Розвиток мовлення - вміння чітко висловити свою думку полегшує проведення досвіду, в той час як поповнення знань сприяє розвитку мови.
• Образотворча діяльність - розвиток образотворчих здібностей сприяє більш точному відображенню результату експерименту і навпаки, чим глибше виконавець вивчить об'єкт, тим точніше передасть його деталі під час образотворчої діяльності.
• Елементарні математичні уявлення - під час проведення дослідів постійно виникає необхідність вважати, вимірювати, порівнювати, визначати форму і розміри, проводити інші операції.

Особливості дитячого експериментування.

• Дитяче експериментування вільно від обов'язковості.
• Не варто жорстко регламентувати тривалість досвіду.
• Не слід жорстко дотримуватися заздалегідь наміченого плану.
• Діти не можуть працювати, не розмовляючи.
• Потрібно враховувати індивідуальні відмінності дітей.
• Не слід надмірно захоплюватися фіксуванням результатів експериментів.
• Дитина має право на помилку.
• Вихователь повинен вміти застосувати адекватні способи залучення дітей у роботу:
• робота руками дітей;
• дроблення однієї процедури на кілька дрібних дій, доручаємої різних хлопцям;
• спільна робота вихователя і дітей;
• допомога вихователя дітям;
• робота вихователя з вказівкою дітей.
• Дотримання правил безпеки.
• Спосіб введення дитини в цілісний педагогічний процес.
• Аналіз результатів і формулювання висновків.
• Не можна підміняти аналіз результатів експериментів аналізом поведінки дітей та їх ставлення до роботи.

Методичні вимоги до підготовки та проведення експериментів.
Випадкові спостереження й експерименти.
Спеціальної підготовки не вимагають. Проводяться експромтом в тій ситуації, яка склалася на той момент, коли діти побачили щось цікаве у природі, у «Куточку природи» або на ділянці. Підготовкою до випадкових експериментів є постійна самоосвіта з усіх розділів біології, географії, землезнавства, землеробства.
Планові спостереження й експерименти.
Починаються з визначення педагогом поточних дидактичних завдань. Потім вибирається об'єкт, що відповідає вимогам, викладеним вище. Вихователь знайомиться з ним заздалегідь - і на практиці, і з літератури.
Пропонуючи дітям поставити досвід, вихователь повідомляє їм обдумування і потім залучає дітей до обговорення методики і ходу експерименту. Досвід можна проводити і під команду педагога, але зловживати цим не слід. Участь дітей у плануванні роботи вирішує цю задачу ефективніше, ніж будь-який інший вид діяльності.
Небажано заздалегідь передбачати кінцевий результат. Не слід вимагати від дітей ідеальної тиші, але відчуваючи себе вільними, діти не повинні переходити певних меж, за якими починається порушення дисципліни.
Заключним етапом є підведення підсумків та формулювання висновків. Після експериментування діти повинні самостійно привести в порядок робоче місце.
Тривалість експерименту визначається багатьма чинниками: особливостями досліджуваного явища, наявністю вільного часу, станом дітей, їхнім ставленням до даного виду діяльності.
Експерименти як відповідь на дитячі запитання.
До проведення таких дослідів залучається або той дитина, який поставив запитання, або його товариші. Вислухавши питання, вихователь не відповідає на нього, а радить дитині самому встановити істину, провівши нескладний спостереження. Надалі, якщо робота не складна, вона проводиться як випадковий експеримент; якщо ж потрібна значна підготовка, її здійснюють у відповідності з методичними рекомендаціями, наведеними для планових дослідів.
Однією з найбільш ефективних форм дослідного навчання є метод проектів.
Специфіка методу проектів полягає в тому, що педагогічний процес накладається на процес взаємодії дитини з навколишнім середовищем (природним і соціальним); педагогічна взаємодія здійснюється у спільній з дитиною діяльності, спирається на власний досвід.
Особливу педагогічну значущість методу проектів ми бачимо в тому, що:

• Він, будучи методом практичного цілеспрямованого дії, відкриває можливість формування власного життєвого досвіду;
• Цей метод, що йде від дитячих потреб та інтересів.

Метод проектів добре поєднується з принципом подієвості, який передбачає занурення дитини в певну тему або проблему.
Етапи проекту:

• Підготовчий.
• Дослідницький.
• узагальнення результатів з розробкою рекомендацій на основі власних спостережень.

Проект в дитячому садку як метод організованого освоєння дитиною навколишнього середовища умовно можна розділити на кілька блоків:
1 блок передбачає педагогічний супровід дитини в дійсності з освоєння навколишнього світу.
2 блок сприяє актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичному застосуванню.
3 блок стимулює потребу дитини в самореалізації, самовираженні, в творчій діяльності.

ПРОЕКТ «ГОРОДНИКИ»
Мета: формувати у дітей основи екологічної культури, екологічний самосвідомість.
Завдання:

• Познайомити дітей з особливостями життя і розвитку рослин, що ростуть на городі, квітнику.
• Сприяти розвитку у дітей пізнавальної активності.
• Виховувати інтерес і дбайливе відношення до природи рідного краю.

Тривалість проекту: 15 квітня - 15 вересня.
Зміст проекту:

• Квітень - постановка пізнавальної задачі, планування роботи за проектом, посадка насіння на розсаду, посадка бульб в кімнатних умовах експерименту.
• Травень - спостереження за пробудженням землі, появою проталин, перших паростків; формування практичних навичок підготовки землі до посадки городу, квітів; спостереження за ростом і цвітінням паростків картоплі, посаджених в кімнатних умовах.
• Червень - посадка картоплі, часнику в городі, посадка розсади в клумби; практичні навички (прополка полуниці, полив). Закріплення понять: насіння, сходи, паростки; розповідь вихователя про те, як і навіщо потрібно доглядати за рослинами на вулиці. Збір урожаю картоплі, посадженого в кімнатних умовах.
• Липень - прополка, підгортання картоплі, догляд за рослинами городу, квітника; спостереження за змінами, що відбуваються в розвитку рослин; спостереження за комахами прилетающими в город.
• Серпень - спостереження за достиганням ягід полуниці, малини; збір врожаю полуниці, малини.
• Вересень - збір врожаю картоплі; закріплення знань, отриманих дітьми в ході роботи по проекту.

В ході проекту.
1. Робота з дітьми:

• Проведення дидактичних ігор: «садимо Город самі», «Де вершки, де корінці», «З якою гілки ягідки», «Овочі і фрукти», «Склади дерево» і т. п.
• Ведення щоденника спостережень за зростанням картоплі, чорнобривців.
• Проведення свят «Здрастуй літо», «Що нам осінь принесла?».

2. Спільна праця дітей і батьків:

• Проведення екологічних акцій: «Квіти - для краси», «Бережи травинку».

3.Робота з батьками:

• Консультації «Що за корисні рослини!», «Лікарські рослини».
• Фоторепортаж «Вирощуємо бархотцы», «Посадка цибулі».
• Озеленення ділянок.

Підсумок проекту: