Консультації для вихователів

«Емоційно-особистісний розвиток дитини-дошкільника в умовах дитячого садка»

Автор: Володимирська Ст. Ст. старший вихователь д/с N42 місто Тюмень.

Емоції - частина психічного життя особистості, що визначає ставлення людини до навколишньої дійсності і самому собі. Вони супроводжують що відбуваються в житті події, направляють активність всіх психічних процесів: мислення, пам'яті, уваги, мови. Саме в дошкільному віці формується емоційна сфера дитини. Порушення у спілкуванні як ознака слабкої адаптації дошкільника до навколишнього світу можуть стати причиною серйозних емоційно - особистісних проблем у майбутньому.
Емоційне благополуччя людини, а дитини в першу чергу - впевненість у собі, почуття захищеності, настрій до життєвим успіхам багато в чому залежать від того, як складаються його відносини з оточуючими людьми. Для кожного важливо мати хороших і вірних друзів, які не тільки дарують нам радість спілкування, роблячи наше життя багатше і різноманітніше, але і можуть виручити у важких ситуаціях.
Для дошкільника найбільш характерні емоційна нестійкість, яскравість, імпульсивність проявів емоцій, які поступово змінюються більшою адаптивністю. Маленька дитина живе в полоні емоцій, з величезним трудом він справляється з ними, поступово навчається спрямовувати їх у потрібне русло. У дошкільний період з'являється можливість керувати своєю поведінкою, тобто формується довільність. Дитина дорослішає, починає нести відповідальність за свої вчинки.
Із-за недостатньої уваги до емоційного виховання дитина поступово може стати тривожним, сором'язливим, плаксивою, часом агресивною, замкнутим, примхливим, некерованим, розгальмованою. Не помічаючи ці порушення розвитку емоційної сфери в дошкільному віці, ми не даємо шансу цим дітям ефективну допомогу на ранній стадії до появи порушення поведінки. І, навпаки, за сприятливої емоційної атмосфери у нього зберігається здатність до природного і розкутій поведінки. Всі ці якості необхідні дитині для того, щоб перейти в нову соціальну ситуацію розвитку. Особиста свобода, самостійність та ініціативність допомагає йому включатися в навчальну діяльність і зайняти позицію учня. Все це визначає один з основних напрямів педагогічної роботи з дитиною - емоційне наповнення його життя та надання допомоги в усвідомленні емоцій і їх регулювання.
Для побудови ефективної роботи з даного напрямку необхідно визначити тип розвитку емоційної сфери дитини, що можна зробити на основі «Тесту особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки» (автор О. А. Орєхова).

Типи розвитку емоційної сфери

Треба зазначити, що отримані дані як правило, показують, що у дітей дошкільного віку переважає четвертий тип розвитку емоційної сфери. В ході емпіричних спостережень у процесі ігровий і спільної діяльності дітей можна простежити, що дітям важче всього помітити стан іншої людини, зокрема однолітка, зрозуміти і прийняти цей стан.
Розглядаючи питання про емоційний стан дитини в дитячому саду важливо створити умови для їх розвитку. Однією з умов є створення емоційно благополучного середовища. Причому, орієнтуватися на створення не стільки предметно-розвивального середовища, скільки емоційно-розвиваючого середовища, тобто сприяє різнобічному і повноцінному розвитку емоційно-чуттєвої сфери дитини. Таке середовище, що впливає на емоційну атмосферу можна побудувати з урахуванням емоційно-підтримує компонента, емоційно-стабілізуючого компонента, емоційно-налаштовувати компонента, емоційно-активизирующего компонента, емоційно-тренувального компонента.

Емоційно-підтримуючий компонент
(професійна установка вихователя на організацію емоційно-розвивального середовища в групі)

Для створення оптимальної атмосфери в групі вихователю необхідно навчитися співвідносити мету і завдання своїх педагогічних дій з установкою на емоційний розвиток: збудження, розслаблення, переживання, організацію емоційно насиченого спілкування дитини з дорослим і оточуючими і т. д. В процесі організації життєдіяльності дітей в групі забезпечує:
- встановлення емоційного контакту з дитиною;
- залучення дитини відбуваються навколо події ( «Подивися на мене», 2Подойди до мене на хвилинку», «Покажи іграшку, що ганна робить» іт.д.);
- Створення атмосфери емоційної безпеки в групі;
- формування позитивного образу свого «Я»;
- спонукання до спільних емоційних переживань (радість, здивування іт.д.)
- розвиток вміння звертати увагу і реагувати на міміку і жести оточуючих, їх інтонації;
- закріплення бажання та готовність до спільної з дорослим або дітьми діяльності;
- привчання дітей до того, щоб спілкуватися один до одного по імені, вітатися, прощатися, проявляти симпатію, співчуття;
- розвиток умінь і навичок виразно відображати свій емоційний стан у діях;
- сприяння оптимізації дитячо-батьківських відносин, підтримка доброго відношення до мами, тата, близьким людям
- і т. д.

Емоційно-налаштовує компонент
(Зовнішня обстановка)

- Колірне рішення в групі повинно бути спокійним для сприйняття, але не одноманітним. Обов'язково потрібно піклуватися про естетику навколишнього оточення - в спальнях, роздягальні, групи і т. д.
- Музичний фон у групі створює і відповідна музика - не тільки звичні дитячі пісеньки, але і класичні, народні твори.
- Піклуючись про те, щоб кожна дитина почувала себе комфортно в атмосфері дитячого садка, вихователь продумує організацію життя дитини: чи зручно користуватися шафкою в роздягальні, не занадто тугий кран у ванній, різноманітні іграшки і т. д.
- Зняття емоційної напруги вирішується в зоні рухової активності дітей в центрі «пісок-вода», куточку изодеятельности.
- Здійснюючи завдання пробудження у дитини емоційного відгуку на ігрове заняття і бажання брати участь у спільній грі, вихователь може використовувати ігрові рухові модулі, ігрову «житлову кімнату», центр розвиваючих ігор і т. д.
Таким чином, емоційно-настроює середовище викликає у дитини різноманітні емоції, сприяє зняття емоційних напружень, оскільки сам він практично не контролює свій стан. Але не менш важливо, щоб середовище давала дитині відчуття стабільності, безпеки.

Емоційно-стабілізуючий компонент
(режимні моменти, що визначають процес перебування дитини в групі)

Режим дня - певна тривалість і чергування різних занять, сну, відпочинку, регулярне і калорійне харчування, виконання правил особистої гігієни. При цьому повторюваність повинна дотримуватися за формою: наявність режимних моментів - харчування, сон, прогулянки, заняття, але за змістом вони повинні відрізнятися один від одного. Ступінь цих відмінностей залежить від інтенсивності подій та стану дітей: якщо останні порушені, варто провести нехай менш вражаючі заняття, які допоможуть знизити зростаючий емоційне напруження. Однак наявність жорсткого режиму може зробити перебування дитини в ДНЗ більш ніж традиційним, рутинним, тоді порушується одна з найважливіших характеристик емоційно-розвиваючого середовища - різноманітність пережитих емоцій.

Емоційно-активізує компонент
(різноманітність зайнятості дітей - ігри, заняття, сюрпризні моменти)

Емоційні стани активізуються, коли трапляється «радість пізнавання», або при зустрічі з чимось новим, незвичайним (але не лякає дитини). Найчастіше емоційна активізація переживань відбувається в ігровій діяльності. Саме в цій діяльності активно формуються або перебудовуються психічні процеси, починаючи від простих і закінчуючи найскладнішими. Тут же розвивається уява як психологічна основа творчості, робить дитину здатною до створення нового; у грі закладається база для інших видів діяльності. Тому вихователь повинен цілеспрямовано включати ігри та ігрові заняття, орієнтовані на активізацію та оптимізацію емоційно-чуттєвої сфери дитини. До таких належать:
- ігри на накопичення емоцій;
- емоційне спілкування з однолітками і дорослими;
- подолання негативних емоцій;
- зняття емоційної напруги, релаксація;
- розвиток емпатії та ін.
Очевидно, що переоцінити значення гри в розвитку емоційності дошкільника практично неможливо. Однак необхідно навчити дитину не тільки переживати, але і усвідомлювати модальність, інтенсивність цих переживань.

Емоційно-тренує компонент
(проведення психогимнастических вправ)

Психогімнастика являє собою спеціальні заняття, спрямовані на розвиток і корекцію різних сторін психіки дитини (його пізнавальної та емоційно-особистісної сфери). Особливо ці заняття потрібні дітям з надмірною втомлюваністю, непосидючістю, що володіє запальним або замкнутим характером і т. д. Але не менш важливо програвати ці комплекси вправ та зі здоровими дітьми як психофізичної розрядки та профілактики. Також потрібно включати психогимнастический комплекс у дні, коли заплановані заняття з високими інтелектуальними або психоемоційними навантаженнями.
Основна мета занять з психогимнастике - оволодіння навичками управління своєю емоційною сферою: розвитку у дітей здібності розуміти, усвідомлювати свої і чужі емоції, правильно їх висловлювати і повноцінно переживати. Для цього кожному вихователю необхідно вирішувати наступні методичні завдання:
- фіксувати увагу дитини на чужих проявах емоцій;
- подражательно відтворювати чужі емоції;
- фіксувати увагу на своїх м'язових відчуттях як проявах цих емоцій;
- аналізувати і словесно описувати м'язові прояви емоцій;
- повторно відтворювати емоції в заданих вправах;
- контролювати відчуття.
Говорячи про умови емоційного розвитку, необхідно зазначити, що емоційне благополуччя дитини залежить багато в чому від стилю спілкування з ним. Педагоги авторитарного типу схильні до використання наказів, розпоряджень, категоричних вказівок, у них негативні оцінки переважають над позитивними. Вони контролюють дитини. Діти, як правило, відчувають тривогу і страх. Вони практично позбавлені незалежності, не вміють відстоювати свої інтереси, схильні до швидкої зміни настрою, часто агресивні. Другий тип - дозвільно - попустительский. Деякі з любові до дітей ні в чому не можуть відмовити їм, інші дозволяють робити все, що завгодно, тим самим знімаючи з себе відповідальність за них. Діти при такому стилі спілкування справжні «розбійники», розбещені, імпульсивні, агресивні, їх поведінку іноді абсурдно. Вихователі демократичного типу частіше вдаються до м'яких форм керівництва (порада, пропозиція, опосередковане вимога, прохання), в них більше число позитивних оцінок. Результати досліджень показують, що в групах «демократичних» педагогів створюються оптимальні умови для формування позитивного емоційного клімату групи. «Авторитарні» вихователі сприяють «конфліктності», недоброзичливості у відносинах дітей, створюючи тим самим несприятливі умови для соціального і морального розвитку дошкільників, формування гуманних взаємин. Впроваджуючи в практику нові підходи до розвитку та вихованню дітей дошкільного віку, особистісно-орієнтовану модель спілкування з ними, багато педагоги дійшли висновку, що зміни треба починати з себе, орієнтуючись на девіз «Кожен вихователь - психолог».
Організувати цілеспрямовану роботу з дітьми допоможуть не тільки створені умови, але й раціонально підібрані методи і прийоми. Необхідно змінити обстановку в дитячому саду, наблизивши, наскільки це можливо, умови в ньому до домашніх. Для цього, зокрема, в життя дітей ввести різноманітні звичаї:
- Ранок радісних зустрічей (після вихідних, відпусток, хвороби);
- Дні самоврядування;
- Веселі канікули;
- Складання «сімейного альбому групи;
- та ін
Необхідно разом з дітьми обговорювати їх вчинки або вчинків героїв літературних творів. Обговорення вчинків у молодших групах здійснюється за допомогою цікавих ігор і іграшок, обладнання. З дітьми старших груп обговорення їх поведінки потрібно проводити в доступній формі пояснити позитивні або негативні сторони вчинку. З метою формування соціально прийнятних форм поведінки можна запропонувати ситуації та ігри, в яких необхідно співпрацю та допомогу, програти ситуації, щоб з'ясувати з дитиною яким чином в тій чи іншій ситуації краще діяти. Необхідно заохочувати різні форми соціально-рольової гри, залучати дітей до виконання творчих колективних робіт, виконання проектів.
Особливу увагу можна привернути до теми тривожності у дітей дошкільного віку та прояви агресивної поведінки. Як показує практика, серед вихованців ДНЗ багато дітей, які мають проблеми розвитку емоційної сфери, з високим ступенем тривожності. Їх відрізняє надмірне занепокоєння, вони відчувають себе безпорадними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. Передумовою виникнення тривожності служить підвищена чутливість. Однак не кожна дитина з підвищеною чутливістю стає тривожним. Цій проблемі схильні боязкі, сором'язливі діти. Крім того, відповідний емоційний стан дітей багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих і дорослих. Висока тривожність вихователя чи батьків передається дитині. Про наявність у вихованців тривожності можна помітити по наступних проявах:
- дитина не відповідає на запитання вихователя під час організованої освітньої діяльності із-за боязні відповісти неправильно, чекає нападу, глузування, хоча знає правильну відповідь;
- перестає працювати, якщо в групу увійшов стороння людина;
- перебуває частіше в поганому настрої, розгублений, легко ображається, плаксивий, метушливий;
- майже не посміхається або робить це запобігливо, голова і плечі опущені, вираз обличчя сумне або індиферентне;
- важко йде на контакт.
Робота з тривожними дітьми пов'язана з певними труднощами і, як правило, займає тривалий час, ведеться в тих само, як і зі звичайними дітьми трьох напрямках:
- підвищення самооцінки;
- навчання дитини вмінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих його ситуаціях;
- зняття м'язового напруги.
Підвищити самооцінку за короткий час, звичайно не можливо. Необхідно щодня проводити цілеспрямовану роботу. Для цього потрібно звертатися до дитини по імені, хвалити його навіть за незначні успіхи, причому, не порівнюючи з іншими, а тільки з ним самим, підкреслювати, як поліпшуються його власні результати.
Під час організованої освітньої діяльності необхідно заохочувати, підбадьорювати дітей, пропонувати працювати спільно, постійно надавати допомогу. У грі таким вихованцям бажано пропонувати провідну роль, що буде сприяти підвищенню самооцінки дитини.
З цією метою проводяться спеціальні ігри та вправи: «Секрет», «Комплементи», «Знайди друга», «Дружба починається з посмішки», «Вітер віє...», «Візьмемося за руки», «Я дарую тобі», «Добрі чарівники» та ін. Подібні ігри спрямовані на згуртування колективу, формування доброзичливого ставлення один до одного, розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини.
Також важливим є навчання дитини вмінню керувати собою в конкретних ситуаціях, найбільш хвилюючих його ситуаціях.
Як правило, діти, у тому числі і тривожні не повідомляють про свої проблеми відкрито, а іноді навіть приховують їх. У цьому випадку бажано залучати дитину до спільного обговорення проблеми. Для цього вихованцям пропонується утворити коло і поговорити про їх почуття й переживання в хвилюючих ситуаціях. Бажано, щоб кожна дитина сказав вголос про те, чого він боїться.
Крім того, дітям можна запропонувати намалювати свої страхи, а потім, показавши малюнки, в колі розповісти про них.
При роботі з дітьми, особливо тривожними, важливо використовувати ігри, пов'язані з тілесним контактом і спрямовані на зняття м'язового напруги. Дуже корисні вправи на релаксацію, техніка глибокого дихання, заняття йогою, масаж і просто розтирання тіла. Робота з агресивними дітьми проводиться по тих же напрямках, але підбір ігор для таких дітей здійснюється більш предметно, виявивши у дитини ознаки агресивної поведінки, грати бажано у спеціальні ігри, наприклад: «Вибивати пил», «Падаюча вежа», «Два барани», «Півники», «іграшку Попроси», «Тух-тібі-дух», «Дитячий футбол», «Лаємося овочами».
Таким чином, в результаті створення сприятливих умов для кожної дитини, диференційованого підходу до дітей, а також застосування ефективних методів і прийомів можна розвивати емоційну сферу дитини. З урахуванням часу, проведеного дитиною в ДНЗ, стає очевидним той факт, що переживання радості, спонукання позитивних емоцій має стати одним із домінантних напрямків в організації життєдіяльності ДНЗ.