Консультації для вихователів

Просто іграшки або партнери по грі?

Автор: Трушечкіна Світлана Петрівна, вихователь, МБДОУ N137 Дитячий сад комбінованого виду «СМОРОДИНКА», р. Тула.

У дитячому садку сюжетно-рольова гра носить в основному характер спільної діяльності, однак це не виключає індивідуальних ігор, в яких дитина діє «за себе» і « за іншого», причому в функції «іншого» може виступати будь-яка іграшка.
Як показали дослідження (Н.А.Короткова, Н.Я.Михайленко, Н.С.Пантина, Д. Б. Ельконін та ін), розвинена сюжетно-рольова гра має досить складну будову. Сюди відноситься:
- вибір теми, формулювання ігрового задуму, добір партнерів, розподіл ролей;
-організація вихідної ігровий і ряду наступних ситуацій, підбір іграшок та їх зміна по ходу гри;
- відтворення ігрових дій у відповідності з прийнятим сюжетом;
-планування ігрових епізодів, узгодження дій та реплік, дотримання правил підпорядкування рольових відносин та правил здійснення спільної діяльності.
Здатність грати в спільні сюжетно-рольові ігри розвивається у дошкільників поступово. Розглянемо основні ступені оволодіння дітьми ігровими формами поведінки.
Вихідним і важливою ланкою будь-якої сюжетно-рольової гри є ігрове дію. Спочатку воно формується в тісному зв'язку з предметним дією (наприклад, годування, вдягання, купання ляльки тощо). Саме тому на даному етапі дітям потрібні іграшки, що імітують реальні предмети: ложки, чашки, тарілочки, ванночки тощо, але далеко не у всіх деталях. У них повинна бути чітко позначена основна функціональна належність предмета. Ігрові дії, що дозволяють дітям робити імітують руху годування, умивання, причісування, з одного боку, відповідають габаритам ляльок, ведмедиків..., з іншого боку - розмірами рук дитини.
Надалі ігрові дії, що імітують реальні предметні дії, набувають все більш узагальнений характер. Дитина починає використовувати одні і ті ж іграшки для відтворення різних сюжетів. Так, наприклад, тарілочка може служити і блюдцем, з якого годують ляльку, і каструлею, в якій варять обід.
Цей етап супроводжується посиленим розвитком дитячої уяви. Дуже важливо всіляко стимулювати різні дії заміщення та узагальнення. У зв'язку з цим не рекомендується збільшувати кількість іграшок, які перебувають у користуванні дитини. Основна увага має бути звернена на різноманітність дій з одними і тими ж іграшками, на запобігання одних і тих же повторюваних рухів.

Надалі дії повинні підкорятися деякого плану: «Спочатку погодуємо ляльку, потім погуляємо з нею, вкладемо спати» тощо. На основі такого роду планованих схем у дітей формуються уявлення про сюжети, а потім і вміння самостійно їх відтворювати. Поряд з цим складаються уявлення про групи предметів, іграшок, придатних для використання в певних сюжетних ситуаціях: наприклад, ложка, тарілка, виделка пов'язані з годуванням; сукня, туфельки, маячка - з одяганням і тому подібне. У цей період доцільно давати дітям у користування різні іграшкові набори посуду, одягу, а потім і більш складні комплекти, придатні для гри в лікарню, перукарню, пошту, зоопарк та інші.
По мірі розвитку ігрової діяльності дітей починають залучати рольові відносини. Вони вже не хочуть просто грати в лікарню, зоопарк або дитячий сад, а прагнуть виконувати ролі лікаря, вихователя, мами або бабусі. Однак на перших етапах формування рольової поведінки дитина не завжди вміє виступити так, щоб його зрозуміли учасники гри. Тому особливе значення в очах грають набуває рольова атрибутика: білий халат і шапочка - для лікаря, кермо - для шофера, каска - для будівельника тощо.
На певному етапі формування гри різні атрибути доцільно вносити дитячі центри розвитку.
По мірі формування навичок спільної діяльності на перший план висувається вміння колективно розвивати сюжет. У зв'язку з цим іграшки набувають нову, надзвичайно важливу функцію - вони допомагають погодженням задумів, роблять ту чи іншу ситуацію доступної розумінню всіх граючих.

У зв'язку з ускладненням змістовно-смислової сторони гри розширюється коло використовуваних предметів: включаються сюжетно-образні іграшки, спеціально призначені для гри, і різні предмети-заступники, призначення яких визначається в ході самої гри.
Іграшка в розвиненій сюжетно-рольовій грі виконує найрізноманітніші функції. Вона може визначати тему гри, допомагає почати і розгорнути її; може виступати в якості відсутнього партнера і так далі. Гра з предметами-заступниками активізує уяву дітей, змушує їх розкривати свої дії і задуми партнерам.
На цьому етапі діти будують колективну ігрову діяльність, відштовхуючись не від іграшки, а від сюжету. Спочатку вони домовляються, в що гратимуть, а потім вже обирають предмети, які їм необхідні для розгортання свого задуму, часто пристосовуючи ті, які знаходяться в поле їх діяльності.
Отже, правильний підбір іграшок визначається характером гри і її зміною в міру розвитку дітей.