Консультації для вихователів

Розвиток мовленнєвої активності дошкільників у різні режимні моменти.

Автор: Дербіна Олександра Іванівна, вчитель-логопед, Муніципальне дошкільний бюджетне освітня установа дитячий сад комбінованого виду N38 «Лісовичок» р. Усть-Ілімська Іркутської області.

Відповідно до вимог Державного освітнього стандарту в Російській Федерації, одним із пріоритетів дошкільної освіти є комунікативна спрямованість навчально-виховного процесу, вміння дитини спілкуватися як з однолітками, так і з дорослими. Бажання дитини вступати в діалог, вміти висловлювати свою думку, підтримувати емоційний тон - всього цього дитина повинна навчитися в дошкільному віці. Мова є неодмінною умовою та необхідним компонентом здійснення будь-якої діяльності. За допомогою мови діти набувають відомості про навколишньої дійсності, розуміють один одного, обмінюються накопиченим досвідом і знаннями, враженнями, інтересами. Неповноцінна мовленнєва активність накладає відбиток на формування у дітей сенсорної, інтелектуальної та вольової сфери. Навіть у дітей з нормальним інтелектом, часто спостерігається проста конструкція пропозицій, односкладовість відповідей, небажання відповідати, тобто знижена його мовна активність.
Розвиток мовленнєвої активності може відбуватися не тільки на спеціально підготовлених заняттях, але і в інші режимні моменти, на протязі всього часу перебування дошкільника в дитячому саду.
Вранці, коли дитина приходить у групу, можна поговорити з ним на різні побутові теми. Діти охоче повідомляють про ті події, в яких самі брали участь. Вони часто розповідають про те, який новий фільм дивилися разом з мамою або татом. В даній ситуації вдалим буде питання, про що цей фільм, хто головні герої, чим закінчився фільм. Розмовляючи з дитиною, можна не тільки запитати, з ким він живе, як звати, де вони працюють, але й уточнити ступінь споріднення його до інших членів сім'ї: син, дочка, онука, брат, сестра, племінник, дядько. Невимушена розмова допоможе закріпити знання дитини і про свою домашню адресу. Адже дуже часто діти запам'ятовують домашня адреса механічно, не розуміючи, що конкретно означають слова: «Ленінградська», «Белградська», що означають цифри в його адресі. Можна поцікавитися у дитини, ніж їхні рідні та близькі займалися у вихідні дні, хто приходив до них у гості, як відпочивали; попросити розповісти про своїх іграх, заняттях та розвагах. Такі індивідуальні бесіди добре використовувати для розвитку произносительных і граматичних навичок (відмінювання іменників, узгодження прикметників з іменниками, вживання дієслів, дієприкметників, прислівників, дієприслівників), уточнити зміст незнайомих чи малознайомих слів.
Прогулянки викликають емоційну і мовленнєву активність дітей. На прогулянці, крім заздалегідь запланованих ігор, необхідно включати ігри, які сприяють розширенню словникового запасу дітей, їх умінню правильно будувати речення, розвитку фонематичного слуху, заповнення певних прогалин, труднощів, наявних у дитини. Наприклад: «Яке дерево я загадала? Назва цього дерева починається зі звуку «з», а закінчується на звук «а», «Підбери «рідні» слова до слова «сніг» (сніжинки, сніговик, снігуронька). Діти люблять завдання змагального характеру: «Знайди на ділянці предмети на певний звук», «Хто більше назве прикметників до слова «гірка» (трава, берізка, дім, небо); «На що схожа хмаринка?», «Хто уважний?»; «Надрукуй паличкою на снігу, піску, букву або намалюй картинку», « Хто першим назве слово на даний звук, або складе пропозицію». На прогулянці діти з задоволенням грають, супроводжуючи гру промовою.

На заняттях з аплікації, малювання, ефективне використання прийому коментування, який полягає в мовному супроводі дитиною своїх дій. Дітям, які не можуть, педагог ставить питання: «Що зараз робиш?» «Що будеш робити потім?», «Що тобі для цього необхідно взяти?» «Навіщо?», «Як можна виправити?»; а також вчить грамотно формулювати запитання до товариша, дорослому, словесно оформити прохання. Мовленнєву активність у дошкільнят також розвиває і заняття з конструювання, яке не тільки розвиває дрібну моторику, але й сприяє розвитку плануючої функції мовлення, дає можливість пізнавати колір, форму, величину предметів, засвоювати багато правильні назви, удосконалювати сприйняття просторових відносин.
У підготовчій до школи групі на заняттях включаються елементи експериментування. Діти ставляться в такі умови, коли їм необхідно обговорити проблему, знайти рішення, пояснити і довести свій вибір. У такій ситуації дитина використовує весь свій словниковий запас, намагається знайти правильні слова, правильно оформити складне речення, вступити в мовний контакт з іншими дітьми.
Особливе місце в мовному розвитку дитини займає використання прислів'їв і приказок, які є жанрами усної народної творчості. Саме прислів'я та приказки точно відображають всі сторони життя і побуту людей, як у даний час, так і в минулому. Усна народна творчість розширює кругозір дітей, вчить пізнавати народна творчість своєї країни, розвиває інтерес до слова. У вільної ігрової діяльності корисно використовувати інсценування прислів'їв, такі ігри, як «Закінчи прислів'я», «Повтори за мною» і ін Ці і подібні ігри можна використовувати на прогулянці. Особливо діти люблять малі фольклорні форми, які доступні в будь-якому віці: народні казки, заклички, дражнилки, загадки; у старшому дошкільному віці можна познайомити з небилицями, коломийками, билинами.
Працюючи над даною проблемою, доцільно використовувати і дитяче чергування (по їдальні, у куточку природи, при підготовці до занять). Під час сервірування столу можна уточнити назви столових приладів, для чого вони потрібні, з чого зроблені. Діти можуть докладно розповісти, з якого боку правильно покласти ложки, вилки, ножі, назвати узагальнююче слово «посуд», згадати професії «кухар», «кондитер». Активність дитячих висловлювань зросте, якщо задавати їм питання, що вимагають міркувань, розгорнутих пропозицій: «Що станеться, якщо не поливати рослини? Чому?», «Чи можна поливати рослини чаєм, молоком?», «Що станеться, якщо всі рослини зникнуть?», «Як називається квітка, який стоїть праворуч від тебе?», «Чим одна рослина відрізняється від іншого?» і т. д.
Взаємодія дитини з іншими людьми вимагає від нього особливих соціально-мовленнєвих умінь: правильне розуміння думки співрозмовника, грамотно сформульоване власне судження, доречне вживання слів, виразів, уміння бути доброзичливим співрозмовником, все це, в свою чергу, послужить хорошою базою для його успішного навчання в школі.