Консультації для вихователів

«Естетичне виховання дітей у грі»

Автор: Суміна Елеонора Миколаївна, вихователь муніципального автономного дошкільного навчального закладу «Дитячий сад комбінованого виду N17» міста Олексіївки Бєлгородської області.

Світ, що оточує дитину, дуже багатий. Як навчити дітей бачити, відчувати і любити прекрасне в цьому світі - в самому широкому розумінні цього слова? Як розвивати художні здібності, хороший смак, потреба самому створювати прекрасне? Шляхи і засоби естетичного виховання різноманітні.
Найважливіше значення гри полягає в тому, що вона є такою формою організації життя дітей, при якій складаються певні взаємовідносини між ними, формуються їхні почуття. Різноманітність ігор, багатство їх змісту сприяє прояву цих почуттів і відносин, розвитку цих почуттів і відносин, розвитку всіх здібностей і схильностей дітей, в тому числі естетичних .Яке ж місце займають ігри в рішенні завдань естетичного виховання?
Говорячи про естетичному розвитку дітей, ми найчастіше маємо на увазі розвиток їх почуттів, спрямованих на сприйняття і оцінку матеріального, предметного світу: природи, побуту, творів мистецтва, і нерідко помічаємо естетику людських відносин, вчинків і поведінки.
Під час ігор, в яких задум і його втілення залежать від дітей, найлегше складаються і розвиваються особисті якості дітей, їх почуття і відносини, що виражаються у вчинках і поведінці.
Гра - це свого роду школа, в якій дитина активно і творчо освоює правила і норми поведінки людей, їх ставлення до навколишнього: до праці, речам і подіям, один до одного. В грі діти набувають і емоційний досвід - різноманітні переживання накладають відбиток на характер дитини, на утримання його почуттів.
Розвиваючи у дітей уявлення про прекрасне в житті, вихователь спрямовує свою увагу на те, щоб вчинки і відносини, відображені в дитячих іграх, також були прекрасні.
Піклуючись про естетичному вихованні, не можна забувати і про звичайних навички культурної поведінки.
Говорячи про культуру поведінки, слід мати на увазі не тільки моральну сутність, але і зовнішній прояв, форму. Мало навчити дитину вітатися чи дякувати за послугу - потрібно навчити його робити це красиво: привітно, ввічливо, дивлячись на тих, з ким він вітається або кого дякує, стоячи спокійно, не кривляючись, не крутячись і т. д.
Дуже важливо виробити у дітей навички культурної мови: звичку розмовляти неголосно, без різких інтонацій, вміння вислуховувати іншого до кінця, не перебивати співрозмовника.
Звичка поводитися, як і всі звички, закріплюється вправами. Гра і є тією формою вправи, в якій діти засвоюють правила і норми відносин між людьми в суспільстві.
Навчити дітей розуміти і цінувати красу вчинків і поведінки - справа складна і тонка, але цілком можливе, так як навіть дітям середнього дошкільного віку це розуміння доступно.
У процесі пізнання відносин між людьми у дітей поступово формується почуття прекрасного, почуття, яке є основним, головним у використанні гри як засіб естетичного виховання.
Інша лінія естетичного розвитку дітей в іграх полягає у виявленні і розвитку їх художніх здібностей, їх творчості, смаку. З допомогою уяви та фантазії діти створюють сюжети своїх ігор. Для цього вони користуються різноманітними виражальними засобами, придбаними на заняттях і в повсякденному житті: мовою, рухами, мімікою, співом.
Навіть найпростіші і найпоширеніші сюжетно-рольові ігри сприяють прояву і розвитку естетичних почуттів і здібностей дітей. В іграх в «дочки-матері», наприклад, дитина в ролі матері співає пісеньку, колишучи свою «дочку». І не просто співає, як співав цю пісеньку на занятті, а входячи в роль, співає, вкладаючи в неї свої почуття - ніжність до «дочці», турботу, увагу, любов.
Особливе місце в естетичному розвитку дітей займають ігри в «свято», «музичні заняття», «концерт», «театр» та інші. Дуже вірно ці ігри охарактеризувала Р. В. Жуковська, сказавши, що, залишаючись за формою сюжетно-рольовими, по суті своїй вони стають художньою діяльністю дітей.
Але головне - ігри вносять у життя дітей багато радості, пожвавлення, дружби ,яка виникає на грунті спільних ігрових інтересів, на грунті спільних естетичних переживань.
Основне в керівництві іграми - драматизациями театральними іграми полягає в тому, щоб допомогти дитині зрозуміти і відчути образ того персонажа, який він хоче малювати. Адже для того, щоб яскраво відобразити що-то, це необхідно відчувати і розуміти. Навіть в простих іграх - драматизациях, в яких діти розігрують казки, беручи на себе ролі зайця, лисиці, вовка і т. д., вони повинні розуміти характер цих персонажів.
Керуючи цими іграми, слід всіляко заохочувати дитячу ініціативу, творчість, художню самодіяльність. Знання та вміння, набуті на заняттях, ігри збагачують дітей: у процесі гри вони користуються ляльковими, тіньовими, настільними театрами.

Велике значення для естетичного розвитку дітей мають будівельні ігри, пов'язані із спостереженнями. Основним джерелом, яке живить гри, в тому числі і будівельні ігри, є навколишній світ дитини. Чим багатше і емоційний його творче відтворення в іграх.
Граючи з будівельним матеріалом, споруджуючи свої споруди, діти відтворюють їх характерні особливості, архітектурні деталі .У процесі таких ігор у дітей формується смак, вміння вдало знаходити композицію споруди, вміння красиво поєднувати колір і форму.
Надалі діти не лише наслідують побаченого, але, збагачені естетичними враженнями, самі придумують і будують різноманітні споруди, в яких виявляють творчу фантазію, вигадку, ініціативу.
Основою естетичного виховання є сприйняття і усвідомлення предметного світу, здійснюване за допомогою органів почуттів. Тому так важливо піклуватися про їх розвиток. В цьому велику допомогу надають різні ігри, особливо дидактичні. Саме в дидактичних іграх відпрацьовується у дітей уміння розпізнавати форму, колір, величину, що отримується навик розрізняти висоту і тембр звуків, закріплюються уявлення про якості предметів і їх положення в просторі.
Словесні дидактичні ігри та ігри з дидактичними іграшками, керовані дорослими, допомагають дітям оволодіти всім різноманіттям предметного світу і ведуть їх до більше складної стадії естетичного розвитку самостійної художньої діяльності. Один з видів цих ігор, а саме ігри з мозаїкою, необхідно зупинитися детальніше.
Мозаїка - один з найбільш поширених видів іграшок. За своїм виглядом мозаїка належить до іграшок художнього характеру, тобто основний її зміст - складання візерунків - по суті є художньою діяльністю. Ігри з мозаїкою як засіб естетичного виховання цінні з двох точок зору: передусім процес самої гри, тобто викладання візерунків, розвиває художні здібності та навички дітей. Під керівництвом вихователя вони вчаться підбирати і поєднувати елементи мозаїки за кольором і формою; знайомляться з основним принципом побудову узорів; оволодівають найпростішої композицією - мають візерунок на площині в залежності від її форми, розміру. Крім того, ці ігри розвивають художній смак дітей, творчість і фантазію, привчають в порно і терпляче трудиться, тренують руку, окомір.
Ігри з мозаїкою, під час яких діти комбінують колірні елементи, створюють різні колірні поєднання, змінюють їх за своїм бажанням, смаку, є чудовою формою вправи, активним способом пізнання кольору. У грі з мозаїкою дитина прагне створити гарний візерунок, придумати нове колірне поєднання або композиційне рішення, а це в свою чергу підвищує інтерес до навколишнього, змушує зорче вдивляється, шукати і знаходити красиве.
Не можна говорити про виховання естетичних почуттів дітей, нічого не сказавши про іграшці. Адже це той предмет, який вже в самому ранньому віці, в силу своїх естетичних якостей, впливає на емоційний тонус дитини і викликає почуття радості. Іграшка повинна емоційно впливати на почуття дітей. Це можливо лише в тому випадку, коли вона цікава своїм змістом і художнім оформленням, тобто якщо в ній укладено виразний образ і якщо її форма, колір, матеріал відповідають естетичним вимогам.
Естетичні почуття дітей найлегше формувати при ознайомленні їх з предметами народного мистецтва. Тому особливе місце в дитячому садку має належати іграшок народним. Народні іграшки всіх видів - дерев'яні, глиняні, керамічні - самі близькі дитині, найбільш зрозумілі, доступні сприйняттю. Художня цінність народних іграшок безперечна .Адже в народному мистецтві, частиною якого є іграшка, відібрано і збережено все найкраще, найкрасивіше з того, що створив народ. У них відбилася душа народу, його тонкий художній смак, невичерпна фантазія і майстерність.
Дорослі повинні ретельніше підбирати іграшки, якими грають діти - адже іграшка це предмет, з яким нерозривно пов'язане дитинство. Предмет завжди бажаний, який виховує його художній смак, його естетичні уявлення.
Не можна забувати і про те, що красива обстановка гри не тільки викликає у дітей бажання милуватися його, але і організовує їх, підтягує. Крім того, естетична обстановка викликає у дітей бажання підтримувати її. Граючи, діти набувають навички, необхідні їм у повсякденному житті: вміння красиво розташовувати іграшки на стелажі, складати будівельний матеріал, розставляти меблі в ляльковому куточку, ошатно накривати стіл, привчатися стежити за порядком, чистотою, охайністю одягу, взуття. З часом ці навички і потреби будуть перенесені з гри в справжнє життя.
Природа - невичерпне джерело естетичної насолоди і духовного збагачення людини. Нескінченно багато вона може дати людині, що уміє її бачити, відчувати, сприймати. Дітей треба зацікавити, і вони охоче будуть вдивлятися в навколишню природу, разом з вихователем шукати в ній знайомі форми. Звичайна гілочка, сучок або шишка, підняті на прогулянці, можуть викликати певні асоціації і перетворитися в забавні іграшки.
Уміння знаходити в природі готові форми шляхом незначних переробок, підкреслити в них знайомий образ - це вже творчість, творчість своєрідне і доступне всім дітям. Воно змушує дітей зорче придивлятися в природі, будить уяву, фантазію, вчить мислити образно.
Таким чином, в процесі різноманітних ігор, які направляються педагогом, вирішуються завдання естетичного виховання дітей, розвивається любов і прагнення до прекрасного, вміння бачити і знаходити, навколишнього життя - в природі, в мистецтві, у праці та вчинках людей, формуються художні здібності і творчість, виникає прагнення до художньої діяльності, виховується смак.