Консультації для вихователів

«Ознайомлення дітей дошкільного віку з малими фольклорними формами»

Автор: вихователь МДОУ N1 р. Бєлгорода Северина Е. Л.

Дошкільний вік має особливу благодатну сприйнятливістю. У дитини інтенсивно формується наочно-образне мислення й уява, розвивається мова, психічна життя збагачується досвідом, виникає здатність сприймати світ і діяти за поданням. Поява деяких узагальнених знань про предмети і явища є важливим етапом в ознайомленні з навколишнім світом через народні твори.

Словесне російське народну творчість містить в собі великі поетичні цінності. Перше знайомство дитини з народною поезією починається з малих фольклорних форм: пестушек, приспівок, потішок, примовок, лічилок, приказок, скоромовок, казок.

Припевками, потешками здавна користуються для виховання дітей, для того, щоб привернути їх увагу, заспокоїти, розвеселити, поговорити. Такі процеси,у житті дитини, як одягання, умивання, вимагають супроводу словом, і тут російське народну творчість незамінне. Вслухаючись в слова потішок, їх ритм, малюк грає в ладушки, притупує, пританцьовує, рухаючись в такт произносимому тексту. Це не тільки забавляє, радує дитини, але і дозволяє вихователю за допомогою потішок організовувати його поведінку. Малі фольклорні форми є першими художніми творами, які чує дитина. Правильно підібрана потешка дозволяє встановити контакт з малюком. Потішки можна обіграти різними способами: супроводжувати читання дією іграшки, використовувати пальчиковий театр, шапочки, маски різних персонажів.

Примовки - це невеликі веселі твору чи висловлювання, нерідко у віршованій формі. Так само, як і багато інші малі фольклорні жанри, примовки супроводжують ігор, але можуть існувати й як самостійне явище. Часто примовки мають діалогічну форму, що так само підкреслює їх близькість до живої розмовної мови. Як правило вони описують кумедну ситуацію, насичений діями. В цілому примовки розвивають у дитини творче уяву і залучаючи в спільну гру з швидкою зміною дії, вчать його мислити швидко і образно. Як і забавлянки, примовки рясніють повторами, звертаючи увагу дитини на красу звучання рідної мови.

Небилиці дуже близькі до примовок, але пропонують дитині вже не просто кумедну, але відверто безглузду, неможливу ситуацію. В основі небилиці - парадокс, її світ вивернуть навиворіт. Зіставивши його з реальним станом речей і переконавшись, що «так не буває», дитина вчиться орієнтуватися в дійсності, розрізняти реальність і вигадка, можливе і неможливе. Головним прийомом, на якому тримається поетика небилиці є поєднання в одній фразі непоєднуваних предметів і понять, привласнення предметів невластивих їм функцій.

Прислів'я та приказки - це короткі вислови, що містять у собі висновок зі спостережень за оточуючим, які зрозумілі дітям більш старшого дошкільного віку. Склалися приказки та прислів'я на основі величезного життєвого досвіду. Звернені до дітей прислів'я можуть відкрити їм правила поведінки, моральні норми, наприклад: «Поспішиш - людей насмішиш».

У прислів'ях і приказках коротко і влучно оцінюються різні життєві позиції, де висміюються людські недоліки і вихваляються позитивні якості. Завдяки такій змістовності фольклорні твори є найбагатшим джерелом пізнавального і морального розвитку дітей.

Підростаюча дитина стає не тільки об'єктом всіляких ігор, але й їх активним учасником. В цей час він знайомиться з ще одним фольклорним жанром - лічилками. Відкриваючи гру і роздаючи всім її учасникам певні ролі, лічилка організовує сам процес гри і вчить дітей спілкуватися один з одним в заданій ситуації, підкорятися встановленим правилам. Одна з найбільш живих і рухомих фольклорних форм, лічилка легко допускає імпровізацію і відповідає прагненню дитини до словотворчеству. Крім того, лічилки розвивають почуття ритму - адже саме ритм організує художній простір лічилки: звідси динамічні фрази і яскрава кінцівка. Фахівці вважають, що така форма відбиває психологічні особливості дитини, відповідають його сприйняття дійсності.

Загадки - форма словесного народної творчості, образної народної мови - отримали своє визнання в роботі з дітьми. Дітям пропонуються такі загадки, суть яких близький їх досвіду і виражений у загадці досить ясно. Справа не просто в тому, щоб дитина швидко розгадав загадку, а в тому, щоб його розум активно зіставляв, порівнював, шукав відповідь. Таким чином він впорядковує свої знання про світ.

При роботі з загадками рекомендується наступне: на стіл виставляються фігурки тварин, наприклад півня, коня і т. д. Для кожної фігури тварини підібрана своя загадка: «На голові червоний гребінець, під носом червона борідка»; «Грива на шиї хвилею, ззаду хвіст трубою». Така форма роботи з загадками не викликає у дитини великих труднощів, так як перед очима знаходяться загадувати предмети. Надалі діти вчаться відгадувати загадки за власним уявленням.

Казка міцно увійшла в дитячий побут. По своїй сутності казка, особливо народна, цілком відповідає природі маленької дитини, близька його мислення, поданням.

Казка невіддільна від краси, вона сприяє розвиткові естетичних почуттів, без яких неможливі благородство душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але й серцем. Казка - благодатний і нічим не замінний джерело виховання любові до Батьківщини, до рідної землі, тому що казка - творіння народу. Вона впливає на душу дитини. У казках перед розумовим поглядом дитини виникають образи рідної природи, люди з їх характерами і моральними рисами, побут; з них діти отримують блискучі зразки рідної мови. Казки вводять дитину у світ тварин, наділених властивостями говорити, думати і діяти по-людськи. Дитина проникається почуттями, осягає повчальну і переконливу правду життя саме у формі казок. А чарівні казки відкривають дітям простори для фантазування. Казка - це духовне багатство народної культури, пізнаючи яку, дитина пізнає серцем свій народ.

Для роботи з дітьми необхідно постійно поповнювати бібліотеку казками. Казки повинні підбиратися за віком. У молодших групах книги повинні бути яскравими і барвистими, що дає дітям можливість розглядати їх і розповідати за малюнками. Всі герої казок, як правило, тварини в російських народних костюмах, тому діти молодшого дошкільного віку можуть вже називати елементи костюмів: сарафан, постоли, чоботи, фартух, а дидактичні ігри, зроблені руками вихователів, допоможуть закріпити ці знання.

У старших дошкільних групах необхідно знайомити дітей з казками, в яких головні герої - люди (королі, принцеси, чарівниці, феї, богатирі і т. д.) У мовленні дітей з'являються нові слова і дії. На прикладі вчинків казкових героїв діти вчаться розрізняти добро і зло, що сприяє засвоєнню морально-етичних норм поведінки.

Таким чином, через використання таких малих фольклорних форм, як казки, потешки, прислів'я, приказки, примовки, небилиці вихователь розвиває мову дитини, виховує любов до рідного краю і дає перші уявлення про культуру російського народу.

Використовувана література.

В. А. Гаврилова «Витоки російської народної культури в дитячому садку»
В. А. Бойчук, Т. Н. Попушина «Ознайомлення дітей молодшого і середнього дошкільного віку з російським народним творчістю»
О. А. Князєва, М. Д. Маханева «Залучення дітей до витоків російської народної культури»