Консультації для вихователів.

Значення дидактичної гри в розвитку старшого дошкільника.

Автор: Мазалова Ольга Олександрівна, вихователь, Муніципальне дошкільний навчальний заклад «Дитячий сад загальнорозвиваючого виду з пріоритетним здійсненням художньо-естетичного розвитку вихованців N 24 «Світлячок», Кемеровської обл., р. Междуреченськ.

Дидактична гра являє собою багатопланове, складне педагогічне явище. Вона є ігровим методом навчання дітей, формою навчання, самостійною ігровою діяльністю, засобом всебічного виховання особистості, а також одним із засобів розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.
Пізнавальні (дидактичні) ігри - це спеціально створені ситуації, що моделюють реальність, з яких дошкільнятам пропонується знайти вихід.
Технологія дидактичної гри - це конкретна технологія проблемного навчання. При цьому ігрова діяльність дітей старшого дошкільного віку володіє важливою властивістю: в ній пізнавальна діяльність являє собою саморух, оскільки інформація не надходить ззовні, а є внутрішнім продуктом, результатом самої діяльності. Отримана таким чином інформація породжує нову, яка, в свою чергу, тягне за собою наступну ланку і так поки не буде досягнутий кінцевий результат навчання.
Дидактична гра як засіб розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку містить у собі великі потенційні можливості:
- активізує пізнавальні процеси; виховує інтерес та увагу дітей старшого дошкільного віку;
- розвиває здібності; вводить дітей у життєві ситуації;
- вчить їх діяти за правилами, розвиває допитливість;
- закріплює знання, уміння.
Загальна структура дидактичної гри містить наступні компоненти:
- мотиваційний: потреби, мотиви, інтереси, визначають бажання дітей брати участь у грі;
- орієнтувальний-вибір засобів ігрової діяльності;
- виконавський-дії, операції, що дозволяють реалізувати поставлену ігрову мету;
- контрольно-оцінний: корекція і стимулювання активності ігрової діяльності.
Структурним елементом гри є ігрова завдання, здійснювана дітьми в ігровій діяльності. Два завдання - дидактична і ігрова - відображають взаємозв'язок навчання і гри. На відміну від прямої постановки дидактичного завдання на заняттях в дидактичній грі вона здійснюється через ігрове завдання, визначає ігрові дії, стає завданням самої дитини, порушує бажання і потребу вирішити її, активізує ігрові дії. Наявність дидактичного завдання підкреслює навчальний характер гри, спрямованість повчального змісту на процеси пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку.
Цікавість умовного світу гри робить позитивно емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєнню інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини старшого дошкільного віку. Іншою позитивною стороною дидактичної гри є те, що вона сприяє використанню знань у новій ситуації, таким чином, засвоюваний дошкільниками матеріал проходить через своєрідну практику, вносить різноманітність і інтерес в педагогічний процес. Правильно побудована гра збагачує процес мислення, розвиває саморегуляцію, зміцнює волю дитини. Гра веде до його самостійним відкриттям, рішень проблем.(39)
Гра ділитися на кілька стадій:
1стадия
Характеризується появою в дитини бажання грати, активно діяти. Можливі різні прийоми, з метою викликати інтерес до гри: бесіда, загадки, лічилки, нагадування про сподобалася грі. Розвивається спілкування, на основі якого формуються такі якості, як товариство, дружелюбність, взаємодопомога, суперництво. Педагог зацікавлює дітей грою, створює радісне очікування нової цікавої гри, викликає бажання грати.
2 стадія
Дитина навчається виконувати ігрове завдання, правила, дії гри. Педагог виступає не тільки як спостерігач, але і як рівноправний партнер, що вміє вчасно прийти на допомогу, справедливо оцінити поведінку дітей в грі
3 стадія
У цей період закладаються основи таких важливих якостей як чесність, цілеспрямованість, наполегливість, здатність переживати гіркоту невдачі, вміння радіти не тільки свого успіху, але і успіху товаришів.
Роль педагога полягає в оцінці дитячої творчості при вирішенні ігрових завдань.
У молодших вікових групах дидактичні ігри розглядаються в дошкільній педагогіці як навчання дітей сюжетно-рольовим іграм. Для дітей старшого дошкільного віку пропонуються завдання у вигляді загадок, речень, питань, які не тільки розширюють і поглиблюють знання про навколишній світ, а й розвивають пізнавальну активність, допитливість, формуючи навчальну мотивацію. У ці види ігор діти засвоївши правила та умови можуть грати самостійно як на заняттях, так і поза занять. Зміст дидактичних ігор формує у дітей правильне ставлення до явищ природи, предметів навколишнього світу, суспільного життя, людей різних професій і національностей, уявлень про трудову діяльність систематизуючи і поглиблюючи знання, привчаючи дітей мислити самостійно, використовувати самостійні знання в різних умовах відповідно з поставленим завданням.
Дидактичні ігри на кмітливість ставлять перед дітьми задачу раціонально використовувати наявні знання в розумових операціях:
знаходити характерні ознаки в предметах і явищах навколишнього світу;
порівнювати, групувати, класифікувати за певними ознаками, робити правильні висновки, узагальнення, міркувати.

Словесні ігри допомагають розвивати мовлення дітей: поповнюючи і активізуючи словник, формуючи правильне звуковимову, розвиваючи зв'язне мовлення, уміння правильно виражати свої думки, складати самостійні розповіді про предмети, явища природи та суспільного життя, формуючи навички переказу. Такі ігри як «Назви одним словом», « Назви три предмети» вимагають від дітей активного використання родових, видових понять. Знаходження антонімів, синонімів, слів, подібних за звучанням, головне завдання словесних ігор. Якщо дитині дістається роль гіда в іграх «Подорожі», то, він, охоче розповідаючи і пояснюючи - розвиває у себе монологічне мовлення.
У процесі багатьох ігор розвиток мислення і мовлення здійснюється в нерозривному зв'язку. Наприклад, у грі «Відгадай, що ми задумали», необхідно вміти ставити питання, на які діти відповідають лише двома словами: «так» або «ні». Активізується мова при спілкуванні дітей в іграх, вирішенні спірних питань, розвиваючи здібності аргументувати свої твердження, доводи.
У грі у дошкільнят формуються моральні уявлення про дбайливе ставлення до оточуючих їм предметів, іграшок як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, про взаємини з однолітками і дорослими, про позитивних і негативних якостях особистості.
Багато дидактичні ігри формують у дітей повагу до трудящого людині. Наприклад, у грі « Хто побудував цей будинок?» діти дізнаються про те, що перш ніж побудувати будинок, архітектори-проектувальники працюють над кресленням, потім приступають до справи будівельники: муляри, штукатури, сантехніки, маляри та інші робітники. Діти засвоюють знання про те, які машини допомагають людям в будівництві будинку. Так у дітей пробуджується пізнавальний інтерес до людей цих професій, з'являється бажання грати в будівництво, будинків, залізниці та інших об'єктів.
Гра створює позитивний емоційний підйом, викликає гарне самопочуття і разом з тим вимагає певного напруження нервової системи. Особливо важливі ігри з дидактичними іграшками, у процесі яких розвивається і зміцнюється дрібна мускулатура рук, що також сприятливо позначається на розумовому розвитку дітей, на підготовку руки дитини до письма, образотворчої діяльності, тобто майбутнього навчання в школі.
В іграх проявляються риси характеру кожного учасника, як позитивні - наполегливість, цілеспрямованість, чесність і інші, так і негативні - егоїзм, упертість, хвалькуватість. В ході гри одні діти багато знають, сміливо відповідають, діють впевнено, інші знають менше і тримаються декілька в стороні, замкнуто. Буває і так, що дитина знає багато, але не проявляє кмітливості, винахідливості, відрізняється швидкістю і гнучкістю мислення. Важче вдається виявити індивідуальні особливості у дітей замкнутих, малоактивних. Такі діти люблять частіше залишатися в ролі спостерігають за грою вболівальників. Вони бояться, що не впораються з ігровим завданням. Нерішучість, невпевненість у собі долається в грі. Граючи разом з дітьми, вихователь непомітно дає їм більш легкі запитання і завдання. Вдалі рішення, наступні один за іншим у різних іграх, вселяють у хлопців впевненість у своїх силах і поступово допомагають їм подолати сором'язливість. У грі вихователю треба враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця.
Так, з допомогою ігор виявляються індивідуальні особливості дітей, за допомогою цих ігор педагог усуває небажані прояви в характері своїх вихованців і розвиває необхідні компоненти для успішного навчання:
- інтелектуальний (розвиток розумових здібностей дітей);
- мотиваційний (бажання дізнаватися нове);
- практичний (застосовувати отримані знання та вміння в житті).
Таким чином:
- гра - це потужний стимул і різнобічна, сильна мотивація у навчанні дітей старшого дошкільного віку;
- у грі активізуються всі психічні процеси, вона дозволяє гармонійно поєднати емоційне і раціональне навчання дошкільнят;
- гра сприяє залучення кожного в активну роботу;
- гра дозволяє розширити межі життя дитини, який може уявити себе чужим розповіді те, чого в його безпосередньому досвіді не було;
- у грі відбувається внутрішнє розкріпачення: коли зникає боязкість і виникає відчуття - «я теж можу»;
- гра дозволяє гармонізувати і демократизувати відносини між педагогом і дитиною;
- дидактична гра є засобом розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку, формуючи її компоненти, необхідні для оволодіння навчальною діяльністю (інтелектуальний, мотиваційний і практичний).