Консультації для вихователів.

ОСНОВИ ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ.

(з досвіду роботи)

Автор: Остапенко Ірина Володимирівна, вихователь, Муніципальне бюджетне дошкільний навчальний заклад-Центр розвитку дитини-дитячий садок «Усмішка» Хакасія р. Чорногорськ.

Я вважаю, що моральне здоров'я і виховання є головною складовою духовного розвитку кожної людини. Головний принцип морального здоров'я полягає не тільки в тому, щоб мати міцне здоров'я, але й в умінні реалізувати з допомогою здоров'я свою місію людини.

Діти є гордістю своїх батьків. Все в них їм мило і дорого. Але не завжди вони замислюються над тим, що привабливість дитини не тільки в красі його зовнішнього вигляду, головне в іншому - як підростаючий дитина веде себе, як тримається на людях. Які його манери - міміка, жести, рухи. Трапляється, що навіть добре освічені люди не завжди виглядають вихованими, т. к. не виробили в собі елементарних норм поведінки. Тому питання морального здоров'я дітей з найбільшою гостротою постають саме в наші дні. І формування нравстенных якостей необхідно починати з раннього віку.

Виховання у дітей навичок особистої та суспільної гігієни відіграє важливу роль в охороні їх здоров'я, сприяє правильній поведінці в побуті, в громадських місцях. Виховання культурно-гігієнічних навичок в моїй групі включає широкий круг завдань, і для успішного їх вирішення я використовую цілий ряд педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей: пряме навчання, показ, вправи з виконанням дій у процесі дидактичних ігор. Наприклад, «Годування ляльки», «Лялька Катя прийшла з прогулянки» - систематично нагадую дітям про необхідність дотримуватися правил особистої гігієни і поступово підвищую вимоги до них.

В процесі своєї роботи з дітьми я прагну до того, щоб виконання правил особистої гігієни стало для них природним, а гігієнічні навички з віком постійно удосконалювалися. На початку привчаю дітей до виконання елементарних правил: мити руки перед їдою, після користування туалетом, ігри, прогулянки. Вчу користуватися індивідуальним рушником, гребінцем, горщиком. Формування навичок особистої гігієни передбачає, і вміння дітей бути завжди охайними, помічати неполадки в своєму одязі, самостійно або з допомогою дорослих їх усувати. Гігієнічне виховання і навчання нерозривно пов'язане з вихованням культурного поведінки: привчаю дітей правильно сидіти за столом, під час прийому їжі охайно їсти, ретельно і безшумно пережовувати їжу, вміти користуватися серветкою. Намагаюся домагатися від дітей точного і чіткого виконання дій, правильної послідовності.

Гігієнічні вміння доцільно і на заняттях з фізичної культури, праці, ознайомлення з навколишнім, природою. Для цього використовую сюжетно-рольові ігри «Перукарня», «Лікарня», «Дочки-матері», де загострюю увагу на виховання взаємодій між дітьми (грати поруч, не заважаючи ігор інших дітей, ділитися іграшками, проявляти співчуття, надавати допомогу). Цікаві дітям і літературні сюжети «Зайчика кинула господиня», «Упустили ведмедика на підлогу». На їх основі у дітей виховую позитивні риси особистості (доброта, чуйність, приязність). Всі норми поведінки етикету привчаю дітей в повсякденному житті в процесі різноманітних видів діяльності і відпочинку, тобто в кожному компоненті режиму можна знайти слушний момент для морального виховання.

Для ефективного гігієнічного виховання дітей раннього віку велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих їх дорослих. Потрібно постійно пам'ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі і схильні до наслідування, тому намагаюся бути для них прикладом.

Для закріплення знань і навичок особистої гігієни даю дітям різні доручення. Наприклад, перевірити стан нігтів, рук, одягу, змісту особистих речей в шафі. Навички дітей швидко стають міцними, якщо вони закріплюються постійно в різних ситуаціях. Головне, щоб дітям було цікаво, щоб вони могли бачити результати своїх дій (хтось став значно охайніше і т. д.).

Дитина, як істота соціальна постійно взаємодіє з іншими дітьми. Йому необхідні контакти найрізноманітніші: сімейні, громадські і т. д. будь-яке спілкування вимагає від дитини уміння дотримувати загальноприйняті правила поведінки, обумовлені нормами моралі. У дитини, що надійшов в дитячий сад, коло спілкування розширюється - додається спілкування з однолітками, з вихователем та іншими працівниками дошкільного закладу.

І тому моїм основним завданням стає в цей період створити сприятливі умови для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка і групи, або сформувати у дитини впевненість у тому, що дорослі її люблять, як і всіх інших дітей.

Корисно об'єднувати дітей навколо справ, які змушують їх разом радіти, переживати, відчувати почуття задоволення, виявляти доброзичливість. У цікавою, насиченою подіями життя, спілкування дітей набуває особливої стриманість. Я використовую різні прийоми, які допомагають урізноманітнити повсякденне життя дітей. Наприклад, вранці зустрічаю їх привітною посмішкою, намагаюся захопити цікавою іграшкою. В руках у мене патлатий ведмедик, який вітається з малюками. Ранок почалося життєрадісно, підвищує його активність, допитливість, створює основу для формування прихильності до оточуючих. Все це розвиває дитину розумово і морально.

У дітей раннього віку виникає багато приводів для спілкування (театр, іграшки, пісні, змушують тягнутися до однолітків). Гра одне з найбільш ефективних засобів формування культури поведінки. Вона, як спосіб пізнання навколишнього світу, дає дитині в яскравій, доступній і цікавій формі уявлення про те, як прийнято поводитися в тій або іншій ситуації. Під час музичного заняття проводжу музичні ігри. Наприклад, діти водять хоровод. Я звертаю увагу на правила етикету, але роблю це ненав'язливо (хлопчики запрошують дівчаток, доводять до свого місця, кланяються). Якщо проводжу сюжетно-рольові гру (наприклад, про професії), обравши професію лікаря, обговорюю з дітьми правило поведінки в поліклініці, в кабінеті лікаря і т. д.

До кінця третього року життя у дітей моєї групи сформовані позитивні звички (вітатися, дякувати, прибирати на місце іграшки), а також у дітей закріплено вміння долати труднощі, доводити розпочату справу до кінця, ввічливо звертатися з проханням, якщо необхідно, то поступатися і чекати, ділитися іграшками, спокійно розмовляти, не порушувати ігор гучним вторгненням.