Консультації для вихователів.

Виховання звукової культури мовлення у дошкільників.

Автор: Т. В. Назаренко, ГБОУ ЗОШ N1678 «Східне Дегунино», р. Москва.

Виховання звукової культури мовлення в середніх групах проводиться з урахуванням тих знань, які були отримані дітьми на ранніх вікових етапах. На п'ятому році життя у більшості дошкільнят при систематичних заняттях завершується процес оволодіння звуками рідної мови.
Завдання педагогів у середній групі можна сформулювати наступним чином: вчити дітей правильно і чітко вимовляти всі звуки рідної мови, особливу увагу приділяючи свистячим, шиплячим, звуків Л, ЛЬ, Р і РЬ; вчити дітей чітко вимовляти слова і фрази з урахуванням літературної норми, розвивати фонематичні сприйняття, вдосконалювати роботу артикуляційного і голосового апаратів; вчити користуватися помірним темпом мовлення, інтонаційними засобами виразності, розвивати мовне дихання.
Таким чином, завдання виховання звукової культури мови не обмежується лише формуванням правильної звуковимови, а охоплюють всі сторони звучної мови.
Збільшення рухливості м'язів артикуляційного апарату у дітей п'ятого року життя дає їм можливість здійснювати більш точні рухи язиком, губами, що сприяє правильній вимові навіть таких важких звуків, як шиплячі, Л, Р.
У цьому віці повністю зникає пом'якшене вимовляння приголосних, пропуск звуків і складів, особливо в немногосложных словах.
Недоліки звуковимови у деяких дітей можуть виражатися в неправильному, частіше нестійкому вимові окремих груп звуків, наприклад свистячих і шиплячих. Подібне вимову пов'язано або зі слабким закріпленням окремих звуків, або з недостатньо чіткою диференціацією їх на слух. Зазвичай під впливом навчання ці помилки зникають. Але якщо вони спостерігаються в дошкільному віці старше, то в таких випадках діти потребують спеціальної (логопедичної) допомоги.
Формування правильного звуковимови тісно пов'язане з розвитком фонематичного сприйняття. Фонематичний слух - необхідна умова для своєчасного і правильного оволодіння звуками. Діти, які добре чують мовні звуки і мають при цьому досить рухливий артикуляційний апарат, як правило, не відчувають труднощів у засвоєнні звуків.
На п'ятому році життя дошкільнята здатні впізнавати на слух наявність того або іншого звуку в слові, підбирати слова на заданий звук. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо в попередніх вікових групах велася відповідна робота. Тому дуже важливо у другій молодшій групі і особливо на початку навчального року в середній групі знайомити дітей зі словом «звук». Вихователь повинен постійно підкреслювати голосом, який звук діти вивчають, в яких словах зустрічається. Відпрацьовується звук слід вимовляти в словах кілька протяжнее, голосніше.
Зрослий інтерес до звукової сторони слова в цьому віці виражається в тому, що діти вслухаються в слова, намагаються встановити схожість звучання деяких слів (здатні і самі підбирати близькі за звучанням слова), при інтонаційному виділенні звуку можуть встановити його наявність у слові.
Досить розвинений мовний слух дає можливість дітям розрізняти в мовленні дорослих підвищення і зниження гучності голосу, помічати прискорення і уповільнення темпу мови, вловлювати різні інтонаційні засоби виразності.
Багато дошкільнята непогано наслідують дорослим, точно передають їх інтонацію, вловлюють на слух різні відтінки мови. Добре розвинений мовний слух дає можливість дітям і самим ширше використовувати різні засоби виразності: підвищувати і знижувати тон голосу, виділяти у фразах окремі слова чи групу слів, правильно витримувати паузи, висловлювати емоційно-вольове ставлення до произносимому т. д. Все це допомагає дошкільнятам більш точно передавати свої думки, виразно читати вірші, потішки, лічилки.
Подовжується видих дітей, що дає можливість дітям на одному видиху вимовляти фрази, що складаються з 3-5 слів.
Спеціальні заняття з виховання звукової культури мовлення бажано проводити не рідше одного разу на тиждень. Крім того, деякі розділи звукової культури мовлення обов'язково включаються в зміст інших мовленнєвих занять, наприклад, у процесі навчання дітей переказу звертається увагу на чіткість вимови слів, правильне використання гучності голосу, інтонаційних засобів виразності.
На спеціальних заняттях вирішується, як правило, кілька завдань, але провідною серед них на даному віковому етапі є формування правильної вимови, вироблення чіткої дикції, розвиток мовленнєвого слуху і насамперед фонематичного сприйняття. При уточненні і закріпленні відпрацьовуються звуків вихователь підбирає такі ігри та вправи, які можуть бути використані з метою розвитку фонематичного сприйняття, голосового апарату, мовного дихання або можуть бути спрямовані на вироблення помірного темпу мови, на розвиток інтонаційних засобів виразності.
Спочатку педагог знайомить дітей з ізольованим вимовленням звуку. Після того як діти засвоять, з яким звуком їм належить працювати, уточнюється його артикуляція, правильність вимови в ізольованому вигляді. На цьому ж занятті даються ігри та вправи, націлені на розвиток у дітей вміння впізнавати і чути знайомий звук в складах, словах, тобто пропонуються завдання на розвиток фонематичного сприйняття. У процесі уточнення і закріплення дзвінких приголосних вихователь може дати дітям установку на вимовляння звуку з різною гучністю, тобто одночасно розвиває голосовий апарат дітей.
Наступний етап роботи з формування правильного вимови - закріплення звуку в словах. Для цього використовуються ігри та вправи, в яких діти, виділяючи голосом заданий звук, вчаться чітко і правильно вимовляти його в словах. Закріплення правильної вимови звуків в мовлення здійснюється в процесі вимовляння фраз, жартів-чистоговорок, невеликих віршів, загадок.
На даному віковому етапі звертається увага на правильність вимови всіх звуків рідної мови, але спеціальна робота проводиться з групою свистячих (С, СЬ, З, ЗЬ, Ц), шиплячих (Ш, Ж, Ч, Щ) звуків Л, ЛЬ, Р, РЬ. На початку навчального року вихователь використовує ігрові вправи на закріплення раніше пройдених (в молодших групах) голосних і легких в артикуляційному відношенні приголосних. Їх повторення здійснюється в процесі вимовляння окремих звуків, складів, звукоподражаний. На цьому етапі необхідно приділяти особливу увагу дикції. Педагог не тільки стежить за правильністю і чіткістю вимови слів (поправляє говорять нечітко), але і за допомогою спеціальних прийомів виробляє у дітей чисту мову, наприклад, пропонує вимовляти виразно невеликі фрази, що включають складні в звуковому і структурному відношенні слова.
Продовжується робота по розвитку слухового сприйняття, мовного слуху. На початку навчального року корисно продовжувати пропонувати дітям ігри та вправи, що вимагають диференціації на слух різних звукосполучень. Робота з розвитку фонематичного сприйняття проводиться в процесі закріплення звуків. Вихователь включає в заняття спеціальні ігри та вправи, спрямовані на впізнавання звуку в слові, а виділення з групи слів тільки тих, які мають заданий звук, підбір іграшок та предметів, у назві яких є відпрацьовуються звуки. Надалі педагог пропонує з декількох названих слів виділити лише ті, в яких є названий звук. Привчає дітей упізнавати звук, що стоїть не тільки на початку слова, але і в середині і в кінці його. Поступово вихователь підводить дошкільнят до самостійного добору слів із заданим звуком. Це досить складне завдання для дітей п'ятого року життя: адже вони без опори на наочність вибрати потрібні слова і правильно назвати їх. Завдання педагога - вчити дошкільнят правильно виробляти необхідний відбір слів, точно їх промовляти, здійснюючи таким чином контроль за допомогою артикуляції і слуху. Робота над інтонаційною виразністю мовлення здійснюється як на заняттях по вихованню звукової культури мовлення, так і на інших заняттях з розвитку мовлення, особливо при заучуванні віршів.
При проведенні занять по звукової культури мовлення педагог повинен творчо підійти до реалізації поставлених завдань з урахуванням рівня сформованості тих чи інших навичок у дітей, використовувати відповідні ігри та вправи.

На прикладі фрагментів двох занять розглянемо, як робота по закріпленню звуків може поєднуватися з вирішенням інших завдань виховання звукової культури мовлення.

• Програмне зміст:

Зміцнювати артикуляційний апарат; уточнити і закріпити правильну вимову звуку Ж; вчити дітей чути цей звук у словах, вимовляти його з різною гучністю, протяжно, довше на одному видиху (вправи на звуковимову, на розвиток голосового апарату, фонематичного сприйняття, мовного дихання).
Наочний матеріал:
Іграшки: жук, їжачок, ведмедик, кішка, собака, сніжинки.
Картинки:
«Ведмідь і ведмежата», «Їжак і маленькі їжачки», «Коня і лоша».
Хід заняття:
Вихователь показує іграшку або картинку із зображенням жука, запитує, хто це і як він дзижчить. Потім пропонує дітям, що сидять у першому ряду, перетворитися у великих жуків, а сидить у другому ряду - стати маленькими жуками: «Великі жуки будуть дзижчати голосно і довго (вихователь разом з дітьми вимовляє звук Ж трохи голосніше звичайного), а маленькі - тихо» (звук вимовляється дітьми тихіше). Потім діти міняються ролями.
Після цього звук Ж (тихо і голосно) вимовляють 3-4 дитини. Педагог звертає увагу не тільки на гучність його проголошення, але і на тривалість, пропонуючи довго пожужжать.
Вихователь показує картинку із зображенням ведмедя і ведмежат і запитує, вказуючи на ведмедя: «Хто це?» Діти відповідають: «Мишка, ведмідь, Михайло Потапович». «А хто дитинча у ведмедя? (Ведмедик). А якщо їх кілька? (Ведмежата). Педагог показує картинки із зображенням інших тварин і пропонує назвати їх дитинчат. Потім ставить на стіл іграшки (жука, ведмедика, собаку, кішку та ін) і просить назвати їх. Запитує у дітей: «У назві яких іграшок чується звук Ж, звук, що нагадує дзижчання жука?» Якщо яке-небудь слово вимовлено неправильно, вихователь сам називає його, протяжно виділяючи голосом звук Ж.
Педагог розвішує 5-6 сніжинок і пропонує дітям якомога довше подути на них (звертає увагу на правильний видих: він повинен бути тривалим, плавним, цілеспрямованим).

• Програмне зміст:

Закріплювати правильну вимову звуку Ж у словах, фразах; вчити вимовляти його чітко і ясно, говорити голосно і тихо, правильно користуватися інтонацією (питальній, оповідної). Продовжувати вчити дітей вслухатися в звучання слів. (Вправи на звуковимову, на розвиток голосового апарату, фонематичного слуху, дикції, інтонаційної виразності).
Наочний матеріал:
Іграшки або картинки: хлопчик, жук, жираф, ножиці, прапорець, лоша, чиж, ведмідь, кубик, ялинка.
Хід заняття:
Вихователь пропонує дітям згадати, як дзижчить жук. Хлопці повторюють хором та індивідуально. Потім діти, які сидять у першому ряду вимовляють звук Ж тихо, а сидять у другому ряду - голосно.
Діти розглядають картинку (або іграшку) із зображенням хлопчика і підбирають йому ім'я зі звуком Ж (Жора, Женя, Сергій), виділяючи його голосом. Потім вихователь виставляє іграшки і предмети (або картинки з їх зображенням), просить дітей голосно вимовити їх назви та визначити, в яких з них є звук Ж. Якщо діти не можуть, педагог допомагає, виділяючи потрібні слова.
Потім вихователь читає чотиривірш: «Є голки у їжака, дзьоб і крила у чижа, молока дамо їжаку, смачні крихти - чижу». Показує голки на картинках або на іграшці у їжака, дзьоб і крила у чижа. При повторному читанні пропонує дітям договорювати слова (фразу), а потім задає питання: «У кого є голки? - У їжака. - У кого є дзьоб і крила? - У чижа. - Кому дамо молока? - Їжаку. - Кому дамо смачних крихт? - Чижу».
Педагог ще раз читає чотиривірш і пропонує повторювати слова разом з ним (індивідуально або хором). Потім дає завдання одним дітям питати, іншим - відповідати, наприклад: «Лена, запитай у Вови: «Є голки у їжака?» Вова, а ти відповідай їй: «Є голки у їжака». Кілька хлопців відтворюють весь вірш, чітко вимовляють слова зі звуком Ж.
Вихователь показує іграшку або картинку із зображенням ялинки і каже: «їли теж є голки» (дітям надається можливість помацати їх), читає рядки з вірша С. Я. Маршака: «Ялина схожа на їжачка: їжак в голках, ялинка - теж». Після того, як діти запам'ятають це двовірш, вони вимовляють його голосно і тихо, чітко виділяючи слова.
В кінці заняття вихователь пропонує дітям розглянути навколишні предмети, тихо назвати їх та визначити, в яких з них є звук Ж.