Консультації для вихователів.

«Розвиток невербального спілкування в процесі взаємодії дитини і дорослого»

Автор: Соболєва Марина Володимирівна, вихователь.

Проблема формування комунікативно-мовленнєвої активності людини набуває все більше значення в сучасному житті. Значення сформованості навичок діалогічної мови стає найбільш очевидним при навчанні старших дошкільників, коли відсутність елементарних умінь ускладнює спілкування дитини з однолітками і дорослими, призводить до підвищення тривожності, порушує процес спілкування в цілому.
Спілкування дитини - це не тільки здатність вступати в контакт і вести розмову зі співрозмовником, але й вміння уважно й активно слухати, використання міміки і жестів для більш ефективного вираження своїх думок, а також усвідомлення особливостей себе та інших людей і врахування їх в ході спілкування.
Збагачувати мовленнєвий спілкування дітей, зробити його більш природним, невимушеним допомагають невербальні засоби комунікації. Важливо, щоб дитина міг адекватно сприймати несловесную інформацію, відрізняти близькі, але не тотожні емоційні стану співрозмовника.
Невербальне спілкування, більш відоме як мову поз і жестів, включає в себе всі форми самовираження людини, які не спираються на слова. Психологи вважають, що читання невербальних сигналів є найважливішою умовою ефективного спілкування. Невербальні сигнали дозволяють зрозуміти справжні почуття і думки співрозмовника, його ставлення до тієї інформації, про яку він говорить.
Розвиток невербальних умінь створює додаткові можливості для встановлення контактів, вибору правильної лінії поведінки, посилює ефективність соціальної взаємодії дошкільнят.
Процес навчання невербальним засобам спілкування дошкільнят включає основні етапи роботи:

• розвиток м'язів обличчя, тіла;
• ознайомлення з основними емоційними станами та способами їх вираження через міміку, жести, пози і комплексні виразні рухи;
• вправи і закріплення виразних рухів в етюдах та ігровій діяльності;
• перенесення немовних засобів спілкування в самостійну комунікативну діяльність.

Робота в даному напрямку будується з урахуванням «суб'єктно-суб'єктної моделі взаємодії дитини з дорослим, сутність якої полягає у зміні позиції вихователя, тобто вихователь враховує особливості воспітуемого, його потреби, емоції, можливості, а так само стимулює активність дитини, при цьому, не пригнічуючи своїм авторитетом. Важливим моментом в такій взаємодії виступає співробітництво, яке є тактикою впливу і спілкування з дитиною, а позиція педагога виходить з інтересів дитини та перспектив його подальшого розвитку, як повноцінного члена суспільства. В ситуації співробітництва долається можливий егоцентризм та індивідуалізм, а так само формується почуття колективізму. За такої моделі спілкування уяву дітей, їх мислення не скуті страхом невдачі, вони більш розкуті.
В процесі спеціально організованих занять педагоги формують у дошкільнят уявлення про виразних елементах невербального поведінки та вміння правильно їх оцінювати, використовувати при взаємодії з оточуючими.
Вправи на відпрацювання навичок невербального спілкування можна розділити на дві великі групи: 1) вправи, спрямовані на розвиток власних жестів і міміки; 2) вправи, спрямовані на розуміння невербалики інших, на формування навички фіксації невербальних проявів оточуючих і їх інтерпретацію.

Конспект відкритого заняття з розвитку невербального спілкування у дітей старшого дошкільного віку

Мета: показати дітям, що можна спілкуватися без слів і розуміти те, про що говорим, і настрій говорять за допомогою рухів обличчя, рук, тіла (мімікою, жестами, пантомимикой); навчити дітей спілкуватися за допомогою жестів, міміки.
Методи і прийоми: гра, спрямована на розкріпачення дітей; бесіда; програвання ситуації; ігрове вправу; гра, спрямована на виховання гуманних відносин.

Хід діяльності
Привітання. Діти стоять у колі.
Вихователь:
“Здрастуй, сонце золоте!
Здрастуй, небо блакитне!
Здрастуй, вільний вітерець!
Здрастуй, маленький дубок!
Ми живемо в рідному краю -
Всіх я вас вітаю!"
(Вихователь вітається з кожною дитиною. Діти відповідають на привітання).
Вихователь: «Діти, зараз ми з вами привіталися, привітали один одного за допомогою мови, тобто вербально. Але я вас хочу сьогодні навчити спілкуватися і вітатися невербально, тобто не використовуючи мова, а при допомоги нашого тіла і рухів!».
(Вихователь розбиває дітей на пари).

Вправа "Вітаємося без слів"
Мета: розвивати вміння використовувати жест, позу в спілкуванні.
Діти розбиваються на пари. Вихователь називає, які частини тіла повинні привітатися і діти без слів виконують завдання.
З'являється Фея (лялька або дитина).
Вихователь:
- Діти, хто це до нас прийшов? Давайте запитаємо, як її звуть?
- Хто ти, красива незнайомка? Дивно, вона не відповідає. Вона чимось засмучена, подивіться на її сумне обличчя. Напевно, її хто образив. Як же нам дізнатися? (Фея руками і мімікою показує, як злий чарівник її зачарував, і тепер вона не може розмовляти.)
- Нам зовсім незрозуміло. Діти, покажіть, що ви гостинні. Давайте спочатку запропонуємо їй відпочити з дороги, запросимо до столу, наллємо чаю, покажемо їй групу. Але зробити це треба так, щоб їй було все ясно, тобто без слів. (Діти за допомогою міміки і жестів спілкуються з Феєю.)
- Діти, подивіться, все-таки знову наша гостя сумна. Давайте її розвеселимо: зобразимо тварин, спробуємо розповісти вірші без слів («Наша Таня голосно плаче», «Бичок»).
- Подивіться, незнайомка посміхнулася.
Фея:
- Здрастуйте, діти! Я Фея - господиня Країни Ввічливості. Злий чарівник зачарував мене так, що я перестала розмовляти. А ви мені допомогли впоратися зі злими його чарами, так як ви спробували розмовляти зі мною. Виявляється, і без слів можна розуміти один одного. Важко було вам розмовляти зі мною? Що в розмові вам допомагало? (Рухи рук, обличчя, тіла.)
- Правильно, діти, дуже багато чого можна сказати за допомогою рухів рук, обличчя, тіла. А тепер спробуйте відгадати, що я хочу вам сказати.
Фея:
- вітається за руку з дитиною;
- підносить до губ палець (знак мовчання);
- погрожує пальцем;
- аплодує, сидячи на стільці; сумно махає рукою.
Фея:
- Молодці, ви все відгадали. Ось, виявляється, як буває, я не вимовила ні слова, а ви мене все одно зрозуміли.

- Діти, а як ви думаєте, з ким можна і зручно так розмовляти? (З людиною, у якого сильно болить зуб, з глухим людиною, з людиною, що знаходиться на великій відстані). А вам коли-небудь доводилося з ким-небудь так розмовляти?
- Хочете так поговорити один з одним? (Діти стають один навпроти одного і виконують ігрове вправу «Через скло».)
Гра «Через скло»
- Уявіть, що між вами товсте скло, воно не пропускає звуку. Одній групі дітей потрібно буде показувати (Фея кожній дитині говорить на вухо, щоб він показав «Ти забув надіти шапку», «Мені холодно», «Я хочу пити...»), а іншій групі відгадувати те, що ви побачите.
Вправа «Подарунок»
Фея:
- Діти, ви мені дуже сподобалися. В кінці нашої зустрічі я хочу вам піднести подарунок. (За допомогою міміки і жестів зображує, як розрізає великий пиріг і пригощає шматочком пирога кожної дитини.)
Вихователь:
- Діти, давайте і ми зробимо приємне нашої гості. Подаруємо їй подарунки. Але цей подарунок потрібно зобразити за допомогою виразу свого обличчя і рухів свого тіла. (Діти зображують подарунок.)
Фея:
- Спасибі вам за ваші подарунки. Якщо хочете, я вам буду прилітати і розповідати про нашу країну Ввічливості. Мені дуже хочеться, щоб ви завжди були добрими, уважними один до одного і до вашим близьким.

Бібліографічний список
1. Аружанова А. Р. Йдеться і мовленнєвий спілкування дітей / А. Р. Аружанова. - М.: Мозаїка - Синтез, 2002. - 234 с.
2. Горшкова Е. В. Вчіть дітей спілкуватися // Дошкільне виховання. 2000. N12. С. 90-97.
Відносини між однолітками в групі дитячого садка // Під ред. Т. А. Рєпіної, - М, 1998. - 60 с.
3. Рейнстейн А. Е. Роль дорослого і однолітка в розвитку мовлення у дошкільників / А. Е. Рейнстейн. - М., 1993. - 180 с.
4. Лабунська Ст. А. Невербальна поведінка / В. А. Лабунська. - М., 2000. - 166 с.
5. Лютова Е. К., Монина Р. Б. Тренінг ефективної взаємодії з дітьми / Е. К. Лютова, Р. Б. Рейнстейн. - СПб.: Мова, 2003. - 200 с.
6. Крюкова С. В., Слободяник М.С. Дивуюся, злюся, боюся, хапаюся і радію / С. В. Крюкова, Н.С. Слободяник. - М., 2004. - 348 с.