Консультації для вихователів.

«Адаптація дітей в молодшому дошкільному віці»

Узагальнення досвіду роботи.

Автор: Щерба Людмила Василівна, вихователь МДОУ дитячий сад N10, р. Кропоткін.

Введення.

Наш малюк - «наш скарб, наше щастя, наш світ у віконці» - вже трохи підріс, почав ходити - бігати і говорити - тріщати без угаву. Пора віддавати в дитячий сад !
Це непростий момент у житті сім'ї. З одного боку, мамі треба виходити на роботу, з іншого - дитині треба звикати до режиму, порядку, заводити справжніх друзів; з третьої ніяка чужа тітка вихователька не замінить йому маму.
Крім сумнівів, «віддавати чи не віддавати нашу дитину в дитячий сад», виникає і багато інших питань: у якій садок краще піти, як підготувати дитину до нової життєвої ситуації, що можна очікувати від дитячого садка, як побудувати партнерські стосунки з вихователем і адміністрацією, як віддати дитину в дитячий сад з найменшими втратами і незручностями, стресами і розчаруваннями для всіх учасників цієї події.
Допомогу в цьому відображена в моїй роботі по адаптації дитини до дитячого саду.

Пояснювальна записка.

Мета. Розвиток емоційної сфери дітей, формування довірчих відносин між батьком і дитиною.

Завдання.
Соціальна активність тактильної чутливості;
Соціальний розвиток емоційної сфери дитини;
Розвиток мови і уваги;
Соціальне формування довірчих відносин між дорослим і дитиною;
Соціальна адаптація до ДОУ, зняття негативних реакцій в період кризи трьох років.

Система роботи складається з наступних етапів:
Діагностика;
Основного;
Заключного.

Технології реалізації.
Фізичні ігри та вправи;
Музичний супровід;
Рухлива гра;
Танцювальні вправи;
Релаксаційні вправи;
Словесні гри батьків з дитиною.

Умови проведення.
Дана робота з дітьми від 1,5 до 2 років та їх батьками проводилася один раз на тиждень перше півріччя од іл раз в два тижні на друге півріччя. Робота велася на протязі року, тривалість занять 15 - 20 хвилин.
Мета діагностичного етапу полягає у виявленні характеру емоційних стосунків батьків з дитиною. На цьому етапі пропонується анкета батькам з наступними питаннями.

1. Чи бували ви в дитинстві ясла?

2. Грали батьки з вами в дитинстві в такі ігри, як «Ладушки», «Коза рогата», «По купинах, по купинах» і т. д.?

3.Чи граєте зі своєю дитиною в такі ігри, як часто і з чиєї ініціативи?

4.Чи використовуєте вихідні дні для спільної з дитиною рухової діяльності, у якій формі?

5.Як ви вважаєте, чи важливо торкатися до дитини, чому?

6.Чи любить ваша дитина, щоб до нього торкалися, його переваги?

7. Чиї дотику любить більше (мамині, татові...)?

8. Подобається, коли дитина доторкається до вас?

9. Хотіли б ви брати участь у спільних розвиваючих заняттях з дитиною в дошкільному закладі?

Рухливі ігри, спрямовані на основні рухи дітей раннього віку

В останні десятиліття намітилися серйозні проблеми у взаємовідносинах батьків і дітей. Дослідження показують, що порушення емоційних контактів дитини з батьками мають негативні наслідки в соматичному, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.
Саме в перші три роки життя діти'" вчаться тому, що буде протягом подальшого життя. Якщо дорослі протягом цього вікового періоду надають підтримку дитині, він буде набагато швидше розвиватися. Крім того, результатом щирого і доброзичливого спілкування дорослого з дитиною виявляться сформовані у дитини почуття довіри до світу, прив'язаність до батьків та інших близьких людей.
З самого народження гра в житті дитини набуває великого
значення. У ній малюк освоює форми і величину предметів, їх розташування у просторі, вчиться розрізняти кольори і звуки, пізнає перші слова і, вступаючи в контакт з навколишнім світом, реагує. Спостерігає і запам'ятовує інформацію, поповнюючи свій кругозір.
Необхідно враховувати, що дитині важливо не тільки дати порухатися, але й самим батькам - брати участь у цьому процесі. Дорослі таким чином, своїм особистим прикладом переконують дитину в значущості занять фізичною культурою. І на заняттях дитина має реальну можливість реалізувати свій руховий потенціал в ситуації емоційного комфорту, так як його батько знаходиться поруч з ним, створюється відчуття захищеності і впевненості в собі. На таких заняттях в повній мірі реалізується принцип урахування індивідуальних особливостей дітей; батьки, які займаються зі своїми дітьми, виконують роль асистентів у керівника фізкультури і психолога. Такі помічники дуже добре знають індивідуальні особливості своєї дитини, до того ж користуються максимальною мірою його довірою.
Дитина розвивається, пізнаючи навколишній світ. Форма організації занять така, що створює оптимальні умови для цього, забезпечуючи маляти турботою та увагою з боку батьків, яким надається професійна допомога та консультації.
Сучасна зарубіжна і вітчизняна педагогіка говорить про необхідність індивідуалізації процесу навчання, так як час протікання психічних процесів у всіх дітей різна.
Однак є діти з різним ступенем рухливості, займаючись з якими слід враховувати час, необхідний для виконання ними завдання, для формування того чи іншого рухового уміння. На цих заняттях дитина має можливість займатися в тому темпі, який йому зручний, зберігаючи позитивні емоції й інтерес.

Моторна щільність таких занять зростає до оптимального рівня. Постійний контроль керівників виключає можливість того, що батько завдасть шкоди своїй дитині.
На заняттях можливо реалізувати цілу систему завдань.

• Освітні:
• Вивчення дітьми нових рухів;
• Освіта батьків у сфері дитячої педагогіки і психології;
• Навчання дітей діям з різними предметами.

На заняттях, застосовуючи вправи на розвиток дрібної моторики, батьки разом з дітьми, промовляючи речитативні композиції, тим самим сприяють розвитку мовлення дітей. Контакти з однолітками в свою чергу допомагають розвитку навичок спілкування.

• Оздоровчі:
• При регулярних заняттях фізичною культурою істотно підвищується імунітет дитини;
• Проводиться профілактика порушень постави, плоскостопості;
• Профілактика гіподинамії.
• Виховні:
• Любов до спільних занять з батьками фізкультурою;
• Впевненість до себе і почуття захищеності;
• Звичка вести здоровий, активний спосіб життя.

Представлений матеріал допомагає познайомитися з іграми та ігровими вправами, за допомогою яких можна організувати дітей, переключити їх увагу, зняти емоційне напруження, познайомити з російськими народними казками в ігровій формі. Тому ми рекомендуємо всім батькам якомога більше спілкуватися зі своїм малюком.
Посмішка на дитячому обличчі, веселий сміх в сім'ї, доброзичливість у спілкуванні дорослого з дитиною - всього цього ви досягнете, якщо будете використовувати цей матеріал. Час, витрачений на спільні заняття з дитиною, не пройде дарма і обов'язково принесе свої плоди. Бажаємо вам захоплюючих занять і міцного здоров'я!
Програма «Виховання і навчання в дитячому садку» під редакцією М. А. Васильєвої, В. о. Гербовою, Т. З. Комарової допускає три рівня освоєння програми: низький, середній, високий. В розділі « Овладений основами рухової культури» програми запропоновано приблизний варіант схеми такого контролю. Ранжування може бути як кольоровою ( наприклад, червоний - високий рівень, зелений - середній, синій - низький), так і словесним, в залежності від того, як зручно педагогу.
Основний етап полягає в організації і проведенні спільних занять. Визначено психолого - педагогічні вимоги до проведення спільних занять:

• «ритуальність» (наявність обов'язкових дій, які починають заняття і закінчують, протягом усього року);
• Максимальна емоційна включеність дорослих;
• Щирість і відкритість у вираженні почуттів і емоцій;
• Активність у здійсненні емоційного контакту дорослого і дитини;
• Забезпечення атмосфери довіри, партнерства, співробітництва, взаємодопомоги.

Для відстеження ефективності заняття пропонувалася анкета з питаннями.
1. Ваше настрій: радісний, піднесений, спокійне, сумне, тривожне, роздратований.
2. Відзначте на шкалою ступінь вашого задоволення заняттям.
3. Чи відчували труднощі у виконанні вправ? (Так. У яких конкретно, ні, іноді, в яких.)
4.Виконання будь-яких вправ, ігор викликали у вас позитивні переживання?
5.Виконання будь-яких вправ., ігор викликали у вас почуття дискомфорту?
6.Чи вдалося вам протягом занять бути в контакті з дитиною?
7.Як це відчувалося?
8.Як здійснювався тактильний контакт? (Боязко, обережно, невпевнено, активно.)
9.Що нового дізналися про дитину? Після якоїсь гри, вправи це відкриття сталося?
10.Чи дізналися щось нове про себе?
Ці питання дають можливість з'ясувати емоційний стан батьків, їх ставлення до заняття, які відчувають труднощі, що допомагало процесу коригування змісту.
На заключному етапі проводився аналіз роботи, проведеної спільно з батьками, педагогами і дітьми. Використовувалися бесіди, спостереження. Пропонувалася підсумкова анкета, що включає наступні питання.

• Викликала інтерес така робота дошкільного закладу з дітьми?
• Сталися у вас які-небудь зміни?

• Відбулися зміни у ваших стосунках?
• Чи використовуєте ви набутий досвід спільної діяльності з дитиною вдома?

Аналіз анкет показав, що батьки відчули зміни в них самих, а головне - у стосунках з дитиною. Вони більше стали дивувати уваги спільного проведення часу з дитиною, що їх більше згуртувало, а також зросли довірчі відносини.
Спостереження за дітьми проводилися на різних заняттях з педагогами, спільних роботах з вихователями, діти, які відвідували спільні заняття з батьками, легше адаптуються до дошкільного закладу, уважніше слухають дорослих, більш спокійно прощаються з близькими вранці.

Використовувана література:

• «Програма виховання і навчання в дитячому садку» під редакцією - М. А. Васильєвої, В. о. Гербовою, Т. З. Комарової Москва-Синтез 2010 рік.
• «Гра як засіб соціальної адаптації дошкільнят - Н.М.Сертакова Санкт-Петербург Детсво-Прес 2009 рік.
• «Розвиваючі ігри» від 2 до 6 років - О. Н.Теплякова Москва-Онікс, Санкт-Петербург-Література 2010 рік.
• Інтегровані заняття з дітьми в період адаптації до дитячого саду - Ст. Л. Томашевська, О. Ю. Гсрц, Е. В. Андрющенкова Санкт-Петербург Дитинство-Прес 2010 рік.
• «Перші кроки від 0 до 3 років» Н.В.Гатанова, Е. Р. Тунина 2010 рік.
• «Допоможи мені зробити самому, від 0 до 3 років» - В. С. Авдєєва, М. Р. Борисенко, Н.А.Лукіна Санкт-Петербург «Паритет» 2003 рік.