Консультації для вихователів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ПО СТВОРЕННЮ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНЯТ.

Автор: Ринкен Світлана Юріївна, старший вихователь, Муніципальне дошкільний навчальний заклад "Дитячий садок N116", р. Твер.

Дошкільне дитинство - початковий етап становлення людської особистості. У цьому віці дитина починає виділяти себе з навколишнього середовища, розвивається емоційно-ціннісне ставлення до навколишнього, формуються основи морально-екологічних позицій особистості.
В даний час екологічна освіта набуває провідну роль у вирішенні проблеми виживання людства в третьому тисячолітті.
Під екологічною освітою розуміється безперервний процес навчання, виховання і розвитку особистості, спрямований на формування системи наукових і практичних знань і умінь, а також ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності. Все це повинно сприяти навчанню відповідального ставлення до навколишнього природного середовища та здоров'ю.
Закон Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» (1992 р.) передбачає створення системи безперервного екологічного освіти, метою якого є розвиток екологічної культури народу, кожного члена суспільства.
Екологічне виховання - новий напрямок у дошкільній педагогіці, воно відрізняється від традиційно склалася природно-охоронної діяльності дошкільних закладів. В даний час зміст та організація екологічної освіти на щаблі дошкільного дитинства має свої особливості й висуває перед фахівцями завдання пошуку універсальних засобів екологічного виховання в сучасних умовах.
Психологами доведено, що у дітей перших семи років життя мислення є наочно-дійовим і наочно-образним. Отже, педагогічний процес в дитячому садку в основному повинен будуватися на методах наочних і практичних. Особливо важливо дотримуватися цього принципу при здійсненні екологічної освіти. Для того щоб педагогічний процес був ефективним, у роботі з дітьми необхідно приділяти велику увагу проведенню спостережень і експериментів з об'єктами живої і неживої природи.
Процес виховання екологічної культури включає в себе різні види спільної діяльності дітей і дорослого, їх часту зміну і різні форми поєднання з грою і творчістю. Вихователь є носієм екологічної культури. Він знайомить дітей зі способами спілкування з природою. Формує вміння спостерігати навколишній світ природи і речей, встановлювати елементарні зв'язки і залежності, вчить відчувати радість від усвідомленого взаємодії з живими істотами, які знаходяться поруч, виховує потребу в творенні, творчості.
Протягом багатьох років наш дитячий садок працює з проблеми оздоровлення та забезпечення екологічної безпеки дітей. Колектив ДНЗ прагне до створення умов, орієнтованих на активне набуття дітьми навичок екологічної культури та підвищення екологічної грамотності всіх суб'єктів еколого-освітнього процесу.
Екологічне виховання дошкільнят слід починати з спостереження, щоб зрозуміти, як діти ставляться до природи, тваринам, рослинам. Таке спостереження виявило негативне ставлення до живих істот у деяких дітей (побачивши повзуть по землі мурах, вони їх затоптують, ловлять; рвуть квіти і тут же кидають їх). Більшість дітей виявляє позитивне ставлення до об'єктів природи, але тільки до тих, які їм привабливі. Вони намагаються доглядати за квітами, тваринами, але їх приваблює сам процес виконання трудових дій, а неотримання якісного результату, важливого для життя рослин і тварин. Тільки у декількох дітей було виявлено відсутність негативних проявів і бажання допомогти живому, знання правил поведінки в природі.
Дані спостереження обговорювалися на педагогічних радах дитячого садка, на яких педагоги узагальнювали свій досвід роботи з проблем екологічного виховання. Вихователям були запропоновані ситуаційні завдання, вирішення яких викликало утруднення.
На основі аналізу спостережень, результатів тематичних педрад і ділових ігор була побудована система виховно-освітньої роботи екологічної спрямованості.

Одна з найважливіших завдань, яке ми перед собою поставили це створення умов для початкового екологічного освіти дітей дошкільного віку. Необхідність цієї роботи обумовлена наступним:

1. У групах розвиваюче середовище не повністю відповідала пізнавальним можливостям та інтересам дітей дошкільного віку.
2. Недостатній рівень теоретичних знань і практичних умінь вихователів у реалізації завдань екологічного розвивального навчання.
3. Навчання не носило проблемний характер, вирішення проблемних ситуацій і завдань задавалося вихователем. Вихователь виступав у ролі «ведучого».
4. Виховання усвідомлено-правильного ставлення дітей до природи не завжди будується на чуттєвому сприйнятті, емоційному ставленні до неї, знанні особливостей життя, зростання і розвитку окремих живих істот, деяких біоценозів, знанні пристосувальних залежностей існування живих організмів від факторів зовнішнього середовища, взаємозв'язків всередині спільнот (живої і неживої природи).
5. Результати моніторингових досліджень, проведених з дітьми з проблеми екологічного виховання, не задовольняють потреб дошкільнят і соціальному замовленню з боку батьків.
6. Відсутність взаємозв'язку з батьками з екологічного виховання не дозволяло сформувати у дітей стійкі навички при взаємодії з живою природою.

У кожній віковій групі була доповнена предметне середовище засобами реалізації наочно-дієвих методик - натуральними предметами і їх моделями.
Робота з натуральними предметами проводиться в групах, на прогулянках і екскурсіях, що дозволяє дати дітям найбільш повні уявлення про реальні речі і сукупності їх властивостей. Натуральні об'єкти як дидактичний матеріал за ступенем складності розділений на наступні групи:
- об'єкти рослинного і тваринного світу;
- людина, предмети його життєдіяльності.
Модель дозволяє познайомити дітей з властивостями тих предметів, які не можуть бути представлені у розвиваючому середовищі натурою. При зіставленні моделі з натуральним предметом, який він зображує, у дитини формуються правильні уявлення про розміри, якості та властивості цього предмета. В якості моделей в розвиваючому середовищі розміщені муляжі, макети.
У відповідності з вимогами до предметно-розвивального середовища для організації занять по екологічному вихованню дошкільнят створені спеціальні умови спостереження, обстеження та наборів для проведення дослідів і експериментів: демонстраційні таблиці (планування ділянки ДНЗ: квітника; влаштування годівниць для птахів та ін); дидактичні серії картин; набори ігор з природним матеріалом та настільно-друковані ігри екологічного змісту; аудіозаписи. У групах створено куточок «панорама добрих справ» і лабораторія для проведення дослідів і експериментів.
Природний куточок в групах став багатофункціональним: в ньому проводиться навчання дітей, релаксація, розташовуються різноманітні колекції, бібліотечки.
Були визначені форми екологічного розвитку дошкільників у педагогічному процесі:

1. У спеціально організованих ситуаціях (заняття, спостереження, екскурсії, досліди, вікторини, моделювання, пошукова діяльність).

2. У повсякденному спілкуванні, взаємодії, практичної природоохоронної діяльності (прогулянки і спостереження; праця в куточку природи; досліди; заняття по догляду за кімнатними рослинами та їх пересадці; розглядання картин; розповіді вихователя; перегляд діафільмів, відеофільмів; читання пізнавальних розповідей; розбір і обговорення проблемних ситуацій).
3. Природозберігаючі свята, розваги (свята народного землеробського циклу; театралізовані вистави; екологічні дозвілля).
4. У самостійній діяльності дітей (збір гербаріїв, колекцій; дидактичні ігри; розповіді дітей про своїх тварин і рослини; виготовлення виробів з природного матеріалу).
5. У співпраці та взаємодії з батьками (перегляд телепередач, праця в природі, читання пізнавальної літератури, бесіди, виготовлення поробок, свята, розваги в сім'ї, тематичні прогулянки, походи на природу).
Послідовна реалізація завдань по екологічному навчанню дітей вимагає від вихователя вдумливого і творчого ставлення до навчального процесу з урахуванням рівня розвитку дітей, а також природних особливостей своєї місцевості. Систематичні спостереження в природі вчать дітей бути уважними, бережно ставитися до неї і її мешканцям.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Миколаєва С. Н. Методика екологічного виховання в дитячому садку. М.: «Просвіта» 1999.
2. Масленнікова О. М., Филлипенко А. А. Екологічні проекти в дитячому саду. Волгоград: Учитель, 2009.
3. Горькова Л. Р. Сценарії занять по екологічному вихованню дошкільників. М.: ВАКО, 2005.
4. Іванова А. В. Методика організації екологічних спостережень і експериментів у дитячому садку. М.: ТЦ Сфера, 2004.
5. Іванова А. В. екологічні спостереження та експерименти в дитячому саду - світ рослин. М.: ТЦ Сфера, 2005.
6. Потапова Т. Ст. Дитячий садок - еталон екологічної культури. -1 Ч.. Рекомендації щодо екологізації діяльності дошкільних закладів. М.: ЦС СООП, 2000.