Консультації для вихователів.

«Виховання толерантності у дітей старшого дошкільного віку в умовах багатоетнічного оточення»

Консультація для педагогів і батьків .

Автор: Шалабода Ірина Миколаївна, вихователь МАДОУ д/з N 55 р. Калінінград.

Формування толерантних відносин дошкільників до однолітків - багатоаспектна проблема, що включає вирішення таких питань, як становлення і розвиток міжособистісних відносин дошкільнят, їх взаємовідносин і спілкування; формування толерантних відносин в умовах багатонаціонального колективу вихованців; знайомство дітей з культурою народів різних країн і розширення їх знань про навколишній світ.
Одним із чинників формування толерантності є придбання людиною соціально значущих норм і правил поведінки. Вони створені в ході історичного розвитку людини і сприяють його гармонійному і рівномірному прогресу. У всьому світі існує певна система цінностей, закріплена в більшості країн на законодавчому рівні. У неї включені такі норми як презумпція прав людини, терпимість до недоліків і помилок інших людей, цінність згоди і ненасильницького вирішення конфліктів, відповідність нормам права, співчуття, співпереживання, співчуття, цінність людського життя та відсутності фізичних страждань.
Іншим фактором формування толерантної особистості вважають прагнення людини до самосвідомості, розширення його кругозору, формування світоглядної позиції. Ці якості зміцнюють уявлення людини про самого себе. Роблять їх більш позитивними і адекватними. Сюди ж можна віднести і формування більш високого рівня самооцінки у людини. Людина з високим рівнем міжетнічної толерантності володіє характерним комплексом поведінки, що характеризується зниженою агресивністю. Він менш конфліктний. Переважає тенденція до продуктивного ведення і розв'язання конфліктів. Одночасно людина набуває позитивне ставлення до життя, що збільшує його стресостійкість і загальний життєвий тонус.
Сучасний культурний людина - це освічена людина, що володіє почуттям самоповаги і шановний оточуючими. Саме тому дуже важливо навчити підростаюче покоління будувати взаємини з оточуючими на основі співпраці і взаєморозуміння, готовність прийняти інших людей, їхні погляди, звичаї, звички такими, які вони є.
Дана проблема актуальна на сьогоднішній день, оскільки виховання толерантності у дітей має бути однією із значущих завдань в дошкільному вихованні.
Необхідність формування толерантних стосунків між дошкільниками зумовлена віковими та індивідуальними особливостями дітей. З одного боку, їм властиві активність, ініціативність, допитливість, з іншого - у них слаборозвинена довільність поведінки,
підвищена емоційність, імпульсивність. Негативні прояви у поведінці дошкільників дослідники пояснюють відсутністю соціального досвіду і обмеженими можливостями, що призводить до виникнення у них пасивності, посилення агресивності, деструктивних тенденцій у відносинах з однолітками.
Толерантність передбачає готовність прийняти інших такими, які вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди і включає в себе наступне:

• здатність розуміти і поважати відмінні від власного походження, культуру, погляди та інші прояви людської індивідуальності;
• гармонія між різними конфесіями, політичними, етнічними та іншими соціальними групами;
• повага до різноманітності різних світових культур, цивілізацій і народів;
• готовність до порозуміння і співпраці з людьми, що розрізняються по зовнішності, мови, переконань, звичаїв і вірувань;
• не поступка, поблажливість чи потурання, а насамперед, активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав та заснованих свобод людини;
• свобода дотримуватися своїх переконань і визнання такого ж права за іншими; це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим;

гуманне ставлення до оточуючих, терпіння до недоліків інших, а також визнання індивідуальності кожної людини.
Методи формування толерантних відносин в учасників педагогічного процесу сучасного дошкільного закладу в умовах багатонаціонального колективу вихованців залишаються маловивченими як в психології, так і в дошкільній педагогіці.

Ми припускаємо, що рівень сформованості толерантних стосунків у дітей старшого дошкільного віку сучасного дошкільного закладу підвищиться якщо:
• вихователь буде знати проблеми, які виникають у дітей старшого
дошкільного віку в цьому напрямку
• враховувати вікові та індивідуальні особливості старшого дошкільника;
• використовувати форми і методи роботи, спрямовані на вирішення проблеми толерантності.
Формування толерантності у дітей старшого дошкільного віку можливо за допомогою різних засобів. Засіб - прийом, спосіб дії для досягнення чого-небудь або впоратися з чим-небудь.
До засобів формування толерантності можна віднести:
- традиції;
- спілкування;
- художня література;
- казки;
- прислів'я і приказки;
- національні ляльки;
- рухливі ігри, з використання національних атрибутів;
- проектна діяльність;
-твори мистецтва та ін.
Традиції, одягнені у форму звичок масового характеру, що підтримуються силою громадської думки, за своєю природою наділені величезною стійкістю, об'єктивно зробила їх «свого роду зберігачами досягнень минулого». Традиції - це своєрідний спосіб накопичення соціального досвіду людей, а також умова розвитку людської культури. Традиції не автоматично переходять від одного покоління до іншого, необхідно підтримувати, співвідносити з дійсністю, тільки тоді вони перетворюються на ефективний засіб формування особистості. Вони складаються на основі лише тих форм діяльності, які неодноразово підтвердили свою суспільну та особистісну значимість.
Широко і різноманітно практичне значення ритуалів і обрядів. Вони регулюють емоційний стан людей, формують і підтримують відчуття єднання на рівні етносу, громади, сім'ї, дозволяють окремому індивіду усвідомити свою етнічну приналежність, зберігають вікові ціннісні орієнтації і т. д.
У даний час об'єктивна реальність змушує більше уваги приділяти розвитку культури міжнаціональних взаємин у дошкільників, отже, необхідна міжетнічна толерантність, тобто прийняття внутрішньої установки особистості щодо цінностей, культурних особливостей інших етнічних груп, готовність до міжетнічним контактам. Міжетнічна толерантність вважається домінантою культури міжнаціональних відносин. Розвивати її як спрямованість особистості слід у процесі освіти, створюючи умови для конструктивної взаємодії з представниками інших етносів.
Формування міжетнічної толерантності - тривалий і складний процес, що починається в дошкільні роки і протікає протягом всього життя. Цей процес відбувається під впливом безлічі факторів, і вирішальним серед них є сім'я та утворення, зокрема дошкільна освіта. Тому освіта як головний суспільний інститут, створений для формування та соціалізації особистості, передачі новим поколінням накопиченого досвіду, знань, цінностей і норм, має бути готове працювати не тільки з самою дитиною, але і з його родиною, з його найближчим оточенням.
На наш погляд, необхідно так будувати педагогічний процес, щоб діти побачили все розмаїття існуючого світу, стали приймати його багатогранність і не боялися бути відмінними від інших.
Саме в дошкільному віці у дитини яскраво проявляється емоційна чуйність, відкритість, довірливість і відсутність етнічних стереотипів, що дозволяє йому вступати у вільне спілкування з людьми різних національностей. Однак, незважаючи на значну кількість публікацій, особливо в останні роки, з виховання у дітей доброзичливого, шанобливого ставлення до представників інших етнічних колективів, практичні працівники все-таки недостатньо використовують всі шляхи, засоби і методи виховання толерантності у дітей дошкільного віку.
Роботу по вихованню толерантності педагогу необхідно проводити не тільки в співпраці з іншими фахівцями, але і в тісному контакті з батьками.
Те, наскільки буде толерантний дитина, багато в чому залежить від дорослих, від присутності толерантності у їх діях, вчинках, думках. Треба поважати в дитині людину з усім добрим і поганим, що в ньому є. Поважати - значить розуміти, підтримувати, вірити.
У роботі з дітьми допустимо використання тільки ненасильницького управління і зміна методів і прийомів виховання. Необхідно робити так, щоб дитина брала участь у справах, запропонованих вихователем не через страх бути покараним, отримати несхвалення, а через бажання досягти особистого успіху, випробувати задоволення, відчути важливість цих справ для себе.
При відборі методів і прийомів виховання важливо пам'ятати наступне:
ніколи не карати дітей, не порівнювати один з одним, не виставляти на ганьбу, не дорікати, не скаржитися на них батькам, не наглядати за ними, не ображати, хвалити від душі, домовлятися, знаходити спільну думку, щиро прощати.
Кожна дитина неповторна і тим прекрасний. Тільки неповторність допоможе дитині обрати свій життєвий шлях і пройти його. Дитина має право на власне «Я», має право бути самим собою. У вихованні не треба стає «над дитиною». Необхідно працювати з дітьми так, щоб кожен їх них навчився поважати і цінувати себе.