Консультації для вихователів.

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Автор: Рязанцева І. Н., вихователь, МБДОУ «Дитячий садок N 62 «Чомучка», Красноярський край, р. Норильськ.

В даний час перед освітою постає завдання виховати не тільки творчої, всебічно розвиненої людини, але і гнучко орієнтується в постійно мінливій дійсності, готового освоювати принципово нові галузі і види діяльності. У зв'язку з цим особливе місце займає проблема вивчення і розвитку пізнавальної активності.
Активність - це динамізм особистості, ініціатива, гнучкість, чуйне розуміння ситуації, конструктивність дій перетворює початок життєдіяльності людини. Відомо, що пізнавальна активність розвивається потреби в нових враженнях, яка притаманна кожній людині від народження. У дошкільному віці на основі цієї потреби, у процесі розвитку орієнтовно-дослідницької діяльності, у дитини формується прагнення дізнатися і відкрити для себе якомога більше нового.
Проблема розвитку пізнавальної активності дошкільнят - одна з найбільш актуальних, оскільки взаємодія людини з навколишнім світом можливо завдяки його активності та діяльності, а ще й тому, що активність є неодмінною передумовою формування розумових якостей особистості, її самостійності та ініціативності. Сучасні програми передбачають формування у дошкільнят не окремих фрагментарних «полегшених» знань про навколишній, а цілком достовірних елементарних систем уявлень про різні властивості та відносини предметів і явищ. Один з провідних фахівців в області розумового виховання дошкільнят, Н.Н. Поддьяков так само справедливо підкреслює, що на сучасному етапі треба давати дітям ключ до пізнання дійсності, а не прагнути до вичерпної сумі знань. Проблеми пізнавальної активності, способів і методів активізації навчальної діяльності були присвячені дослідження Л. с. Виготського, А. Н. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна.
Розумовий підйом в дитячі роки найбільш перспективний саме в тих випадках, коли йому супроводжує захопленість чимось, тяжіння до яких-небудь певним видам занять та прагнення до найбільш повного пізнання предметів і явищ навколишнього світу.
У роботі з дітьми при їх навчанні застосовую різноманітні методи організації навчально-розвивальної діяльності. Методи при необхідності поєднуються, зумовлюють один одного. Особливо ефективними на практиці виявилися активні методи навчання.
Активні методи - це методи, які спонукають дітей до активної розумової й практичної діяльності в процесі пізнання навколишнього. Активне навчання передбачає побудову такої системи , яка спрямована головним чином не на виклад готових знань, їх запам'ятовування та відтворення, а на самостійне оволодіння дітьми знаннями та вміннями у процесі активної розумової і практичної діяльності. Особливості активних методів навчання полягають у тому, що в їх основі закладено спонукання до практичної та розумової діяльності, без якої немає руху вперед в оволодінні знаннями. Застосування активних методів дозволяють дати дітям не лише знання, а й забезпечують формування пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь і навичок самостійної розумової праці.
А. Вербицький інтерпретує сутність поняття активних методів навчання наступним чином: «Активне навчання знаменує собою перехід від переважно регламентують, алгоритмизированных, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих, проблемних, дослідницьких, пошукових, що забезпечує народження пізнавальних мотивів та інтересів, умов для творчості в навчанні».
В моїй практичній діяльності найбільш ефективними стали цілеспрямовано створені ігрові проблемні ситуації. У них ігровий персонаж потрапляє в скрутне становище і дає можливість педагогу поставити дитину в позицію суб'єкта пізнавальної діяльності. Несподіванка проблемної ситуації, ведення діалогу від імені іграшки, спеціальний дидактичний матеріал викликає в дітей емоційний відгук і тим самим підвищується пізнавальну активність. Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження навколишнього світу, організує його увага на досліджуваних об'єктах досить довго, поки не вичерпується інтерес. Часто інтерес дітей до досліджуваного об'єкта то згасає , то виникає на протязі дня.

Ігрову ситуацію конструюю з трьох частин. У першій частині створюється зав'язка ігрового сюжету. У другій - демонструється предмет, виокремлюється його будова, зв'язується з призначенням. Дидактичний матеріал у якого відсутні ті чи інші частини, дуже наочно показує значимість цих частин, неможливість використовувати ту чи іншу річ за призначенням. Заміна матеріалу і його сенсорне обстеження призводять до усвідомлення властивостей матеріалу. Третя частина - вибір предмета усіма дітьми на основі отриманих знань та мотивуючи причини свого вибору. У старшому дошкільному віці можливо створення предмета, який відповідає пропонованим вимогам.
При організації пізнавальної діяльності відносини «дитина-дорослий» будую на співучасті в діяльності. Веду дошкільника до такого співучасті поступово: від спостережень за діяльністю дорослого до епізодичної участі в ній, потім партнерства і, нарешті, до співпраці.
Рішення пізнавальних завдань разом з дорослими і однолітками - шлях до розвитку здатності сумніватися, критично мислити. У педагогічній літературі такий шлях називається проблемним навчанням.
Суть проблемного навчання полягає в тому, що вихователь створює пізнавальну задачу, ситуацію і надає дітям можливість вишукувати засоби її вирішення, використовуючи раніше засвоєні знання і вміння. Проблемне навчання активізує думку дітей, надає їй критичність, привчає до самостійності в процесі пізнання.
Кожне нове знання відкриває дитині маловідомі сторони пізнаваного об'єкта, порушує питання, здогадки.
Щоб розвивати у дітей здатність сумніватися, критично мислити, віддаю перевагу груповим формам роботи. Дитині легше проявити критичність по відношенню до однолітків, ніж по відношенню до дорослого. Сумнів, здогад, припущення виникає у нього при зіставленні своєї точки зору з думкою іншої людини. Спілкування і спільна діяльність із дорослими розвивають у дитини вміння ставити мету, діяти, наслідуючи його. А у спільній діяльності з однолітками дитина починає використовувати форми поведінки дорослих: контролювати, оцінювати, не погоджуватися, сперечатися. Так зароджується необхідність координувати свої дії з діями партнерів, брати їх точку зору. Тому пізнавальна діяльність організовується у формі діалогу дитини з вихователем та іншими дітьми в групі. Показники такого діалогу - простота спілкування, демократичність відносин.
Постановка проблемної задачі і процес розв'язання її відбувається у спільній діяльності вихователя і дітей. Я увлекаю вихованців у спільний розумовий пошук, надаючи їм допомогу у формі роз'яснень, питань. Пізнавальна діяльність супроводжується евристичною бесідою. Я задаю питання, які спонукають дітей на основі спостережень, раніше придбаних знань порівнювати, зіставляти окремі факти, а потім шляхом міркувань приходити до висновків. Діти вільно висловлюють свої думки, сумніви, стежать за відповідями товаришів, погоджуються або сперечаються.
Часто використовую питання, які спонукають дітей до порівняння, до встановлення подібності і відмінності. І це цілком закономірно: все в світі людина дізнається через порівняння. Завдяки порівняно дитина краще пізнає навколишню природу, виділяє в предметі нові якості, властивості, що дає можливість по-новому поглянути на те, що здавалося звичайним, добре знайомим.

Питання для порівняння підбираю так, щоб діти послідовно спочатку виділяли ознаки відмінності, потім - подібності.
Серед питань особливе місце займають ті, які спонукають розкрити протиріччя між сформованим досвідом і знову отриманими знаннями. Для цього діти повинні переглянути свої колишні уявлення, перебудувати їх на новий лад. Можна іноді й помилитись - нехай діти помітять помилки, поправлять. Важливо виховувати у дітей інтерес до чужої думки.
Дитину потрібно навчити сумніватися в істинності знань як таких, у засобах їх добування. Дитина може почути і запам'ятати, а може і поспостерігати, порівняти, запитати про незрозуміле, висловити пропозицію.
Сумнів - це шлях до творчості, самостійності, незалежності в думках, почуттях, вчинках. Пора забути звичне: «Малий ще зі мною сперечатися!». Слід, навпаки, заохочувати дітей до спору, сумніву (якщо це не небезпечно для життя і здоров'я), допитливості.
Людство зробило крок далеко по шляху пізнання. Але шлях цей важкий, і до кінця ще дуже далеко. Щоб просуватися вперед, потрібні допитливі люди з невтомною спрагою знань і відкриттів.

Література:
1.Як організувати пізнавальну діяльність дітей. «Дитина в дитячому саду» - 2005. - N 1.
2. Гризик Т. В. Пізнавально-мовленнєвий розвиток «Дошкільне виховання» - 2005. - N 9.
3. М. В. Крулехт Дошкільник і рукотворний світ. - СПб.: «Дитинство-Прес», 2002-160с.
4. Вербицький А. А., Ларіонов О. Р. Особистісний та компетентнісний підходи в освіті: проблеми інтеграції. - М.: «Логос», 2011 - 336 с.