Консультації для вихователів.

Казка як засіб духовно-морального виховання дошкільнят.

Автор: Габитова Інна Юріївна, вихователь, Муніципальне автономне дошкільна освітнє установа дитячий сад загальнорозвиваючого виду N48.

«Казка - це зернятко,
з якого проростає
емоційна оцінка
життєвих явищ».

Духовно-моральне виховання - це формування ціннісного ставлення до життя, забезпечує стійке, гармонійний розвиток людини, що включає в себе виховання почуття обов'язку, справедливості, відповідальності та інших якостей, здатних надати високий сенс справах і думках людини. Будь-яке суспільство зацікавлене у збереженні і передачі накопиченого досвіду, інакше неможливо не тільки його розвиток, але й саме існування. Збереження цього досвіду багато в чому залежить від системи виховання і освіти, яка, у свою чергу, формується з урахуванням особливостей світогляду і соціально-культурного розвитку суспільства. Духовно-моральне становлення нового покоління, підготовка дітей і молоді до самостійного життя - найважливіша умова розвитку Росії.
Проблема духовно-морального виховання в умовах сучасного російського суспільства набула в останні роки особливе значення. Це пов'язано насамперед із його глибинними змінами, які поступово призвели до усвідомлення науковою, педагогічною громадськістю та відповідними державними службами необхідності корінного перегляду не стільки змісту, форм і методів освіти, скільки існуючих засобів і методів духовно-морального виховання підростаючого покоління в усьому освітньому просторі Росії.
Зниження культурного та інтелектуального рівня нації вимагають відродження традиційної духовно-моральної ієрархії цінностей. Різко посилилася майнова диференціація і боротьба за елементарний рівень існування створили передумови для стихійного формування звичаїв, що базуються на егоїзм, прагматизм та індивідуалізм. Втрата моральних орієнтирів, знецінення таких категорій, як Совість, Честь, Обов'язок призвели до негативних наслідків в суспільстві: до соціального сирітства, посилення криміногенності серед підлітків, бродяжництва, токсикоманії та наркоманії серед неповнолітніх, втрати інтересу до навчання та самовдосконалення у великого шару асоціальної молоді, а також до батьківської безвідповідальності та байдужості до виховання підростаючого покоління не лише у батьків з важких сімей, але і у тих, хто зайнятий своєю кар'єрою і не має ні часу, ні бажання присвятити свої сили вихованню своїх власних дітей. Саме бездуховність і лежить в основі таких негативних явищ у нашому суспільстві.
Суспільство починає чітко розуміти, що духовність і моральність нерозривно пов'язані з соціальною відповідальністю, яка не може затверджуватися без засобів забезпечують духовний і моральний розвиток людини. При цьому гідна духовно-моральна позиція особистості не може бути вибірковою, обмеженою однією чи декількома сферами, вона повинна проявлятися завжди і скрізь. Інакше кажучи, про проблеми і завдання виховання духовності й моральності як масове явище не можна говорити безвідносно до конкретних соціальних умов, що склалися в суспільстві.
Дати новий імпульс на шляху до настільки бажаним змінам і як можна швидше закріпити їх у суспільстві допоможе розробка нових технологій духовно-морального виховання. У цьому ряду справді інноваційною технологією є технологія духовно-морального виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, з інтегрованими в неї питаннями змісту, форм, засобів і методів використання авторської дидактичної казки як методологічного засобу комплексного виховання дітей, системно розкриває роль педагога, сім'ї, конкретного батьків і суспільства (з усіма вхідними сюди явищами) у складному і тривалому процесі духовно-морального розвитку особистості дитини.
Загальновідомо, що вік від трьох до шести - це вік " чомучок". Сьогодні ж багато вчених і педагогіки-практики дотримуються думки, що, якщо до настання цього віку навчити дітей читати, то вони будуть читати в книгах відповіді на питання, що цікавлять їх і не навчаться їх задавати. У дитини, яка навчилася читати раніше, ніж думати, мислення формалізується. Він буде поглинати з книг готову інформацію, а не знання. В наш час в гонитві за розвитком інтелекту береться виховання душі, моральний і духовний розвиток дитини, без яких всі накопичені знання можуть виявитися марними.
У дошкільному віці починає формуватися почуття патріотизму: любов і прив'язаність до Батьківщини. Відданість їй, відповідальність за неї, бажання трудитися на її благо, берегти й множити багатства. Духовно-моральне виховання дошкільнят включає в себе передачу їм знань, формування на їх основі відносини та організацію доступною віком діяльності.
Центральною ідеєю виховання любові до батьківщини у російських педагогів була ідея народності. Так, К. Д. Ушинський наголошував, що «виховання, якщо воно не хоче бути безсилим, має бути народним». Саме він ввів термін «народна педагогіка», поєднуючи фольклор блискучим засобом розкриття національної самобутності та формування патріотичних почуттів.
В. А . Сухомлинський стверджував, що дитинство - щоденне відкриття світу і тому треба зробити так, щоб воно стало, насамперед, пізнанням людини і Вітчизни, їх краси і величі.

Дозвіл проблем морального виховання вимагає пошуку найбільш ефективних шляхів або переосмислення вже відомих. Дієвим засобом у вихованні моральних якостей особистості дошкільнят є казка.
Казки є в кожному будинку. У дошкільний період вони читаються дітям різного віку, і діти їх люблять. Ми в нашому дитячому садку знайомимо дітей з казкою крім усіма нами улюбленими і відомими мультфільмами, з допомогою прослуховування аудіокниг: Російські казки (Курочка Ряба, Колобок, Ріпка, Теремок, Три ведмедя), Російські казки 2(Смоляний бичок, Вовк і семеро козенят, Маша і ведмідь, Кіт і лисиця) і. т. д. Російські народні казки (Оленка та братик Іванко, Іван Царевич і сірий вовк, Царівна жаба, Крошечка-Хаврошечка, Сіра шийка, два морозу) і. т. д. А також проводимо багато різних заходів за допомогою презентацій (КВК «Вгадай казку» для підготовчих груп, «Що за принадність ці казки» вікторина для самих маленьких, Знайомство з художньою літературою для старших груп, «Знайомство з казками А. С. Пушкіна і т. д. ляльковий театр. З них вони черпають безліч знань: перші уявлення про час і простір, про зв'язок людини з природою, предметним світом.
Казка дозволяє маляті вперше випробувати хоробрість і стійкість, побачити добро і зло.
Російська педагогіка ще більше ста років тому говорила про казках не тільки як про виховному і освітньому матеріалі, але і як про педагогічний засіб, метод. Казки представляють багатий матеріал для морального виховання дітей. Недарма вони складають частину текстів, на яких діти осягають різноманіття світу.
Великий російський педагог К. Д. Ушинський був про казках настільки високої думки, що включив їх в свою педагогічну систему, вважаючи що простота і безпосередність народної творчості відповідає таким же властивостям дитячої психології. Ушинський детально розробив питання про педагогічному значенні казок та їх психологічному впливу на дитину.
В. А. теоретично обґрунтував і підтвердив практикою, що казка невіддільна від краси, сприяє розвиткові естетичних почуттів, без яких немислиме благородство душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але й серцем». На його думку казка благодатний і нічим не замінний джерело виховання любові до Батьківщини.
Споконвіку саме казка (слідом за колискової піснею і ласкавою пестушкой) вводила дітей у світ ідеалів та цінностей традиційної культури. Казка потрібна і малюкові, і шестилетке, і навіть підлітку. Тільки завдання казки по відношенню до кожного віку різні. Якщо самого маленького казка втішає і займає, то старшого дошкільника та молодшого школяра казка по-справжньому виховує. А підлітку може допомогти розібратися в зовсім несказочных проблеми, поміркувати про моральні закони життя та мати надію.
Р. Н. Волков аналізуючи роль казки у формуванні особистості дитини, робить висновок, «що духовний заряд, накопичений народом тисячоліттями, може служити людству ще довго. Більш того, він буде постійно зростати і стане ще більш могутнім. У цьому безсмертя людства. У цьому - вічність виховання, символізує вічність руху людства до свого духовному та моральному прогресу».