Консультації для вихователів.

«Розвиток мовлення на основі ознайомлення з творами образотворчого мистецтва»

Безпосередньо організована діяльність. Старша група.

Автор: Илатовская Тетяна Генадьевна, вихователь, Муніципального бюджетного дошкільного навчального закладу «Дитячий садок N74 «Вінні-Пух» комбінованого виду», Архангельська область, місто Северодвинск.

Мистецтво впливає на психіку й розум людини, її інтелект і почуття, тому необхідно максимально використовувати можливості дітей дошкільного віку для їх спілкування зі світом прекрасного. Мистецтво - одне з потужних засобів виховання почуттів, тому треба навчити дітей розуміти і любити твори живопису, літератури, музики, навчити розуміти, що надзвичайно важливу роль відіграють художні засоби, з допомогою яких художник створює образ. В літературі - це виразні засоби мови, в образотворчому мистецтві - лінії і фарби, в музиці - звуки, в танці - руху. Кожен вид мистецтва унікальний, але головним є художній образ, який доступний розумінню і дітей дошкільного віку. Чуттєво - образний характер дитячого мислення робить цей період розвитку особистості особливо актуальним для творчості у всіх його проявах. Ці прояви слід заохочувати і знаходити такі стимули, які спонукали б дітей «складати».
Психолого - педагогічні дослідження показали, що при цілеспрямованому навчанні дітям дошкільного віку доступне розуміння творів образотворчого мистецтва, їх змісту та засобів виразності ( Л. С. Виготський, А. В. Запорожець, Б. М. Теплов, П. М. Якобсон, Е. А. Флерина, НЛ. Сакулина, Н.А. Ветлугина та ін). Живопис як вид образотворчого мистецтва відповідає віковим особливостям дошкільнят і доступна їх сприйняттю. В образотворчій діяльності діти стикаються з подібною естетичною характеристикою предмета або явища, сприймають художній образ живописного твору і співвідносять це сприйняття з створенням словесного образу, який пропонують у своєму творі. Але не оволодівши зв'язковий образною мовою, неможливо висловити свої думки і почуття на тему твори живопису. Цьому треба вчити, як і будь-якого іншого виду діяльності. Мовленнєвий навчання будується на основі методики, розробленої в лабораторії розвитку мовлення НДІ дошкільного виховання АПН україни (нині - Інститут дошкільної освіти і сімейного виховання РАВ) під керівництвом Ф. А. Сохіна і О. С. Ушакової. Гідність методики полягає в комплексному вирішенні різних мовленнєвих завдань на одному занятті, а також у тому, що головним завданням є формування зв'язного мовлення. Навчання можна проводити як фронтально (1 -2 заняття в місяць), так і індивідуально ( по мірі необхідності по 10 -15 хвилин з однією дитиною або групою дітей).
Перший етап навчання: основним прийомом є - мистецтвознавчий розповідь педагога. Структура розповіді може бути приблизно такою: Повідомлення назви картини і прізвища художника, про що написана картина, що найголовніше в картині (виділити композиційний центр), як воно зображено (колір, будова, розташування), що зображено навколо головного у творі і як з ним з'єднані деталі, що красивого показав своїм твором художник, про що думається, що згадується, коли дивишся на цю картину. Використання такої структури розповіді можливе до тих пір, доки діти не почнуть адекватно відповідати на поставлені питання за змістом картини і набудуть навички монологічної мови при відповіді на питання, про що картина. Крім формування навику читання картини, мистецтвознавчий розповідь допомагає диференціювати у свідомості дітей такі поняття як «тема», «зміст», «виражальні засоби», розуміти естетичну цінність картини, а також сприяє формуванню образного, зв'язного мовлення дошкільнят. Відразу після мистецтвознавчого розповіді правомірно пропонувати конкретні питання, спрямовані на перерахування побаченого на картині, на детальне розглядання її, з тим, щоб підвести дітей до розуміння змісту твору. Необхідно враховувати принцип поступовості наростання складності запитань. Питання, спрямовані на прояв дітьми певних емоційних реакцій, активізацію почуттів і асоціацій задаються вже на другому етапі. Після постановки конкретних і детальних питань використовується прийом «входження в картину», він тісно пов'язаний з грою, творчою фантазією, з певного роду установками на розгорнуте виразне розповідання. Потім використовується прийом відтворення подій, наступних і попередніх твору. Крім того вміле використання музики, виразного читання посилює емоційну сприйнятливість а також різноманітних емоційних форм підведення підсумків занять з ознайомлення з живописом.

На другому етапі методика навчання змінюється. Дітей навчають аналізувати зображене на полотні. На основі аналізу формують уміння сприймати цілісний, узагальнений образ картини. Насамперед, виключається мистецтвознавчий розповідь вихователя (якщо, звичайно, діти оволоділи навичками аналізу картини). Розглядання картини починається з питань більш узагальненого характеру (порівняно з 1 етапом). Питання спрямовують увагу не на перерахування зображення, а на встановлення та пояснення зв'язку між змістом і засобами виразності, наприклад: Який настрій викликає картина? Чому виникає такий настрій? Що він особливо виділив, щоб ми побачили це в картині? Такі питання сприяють розвитку уміння міркувати, доводити, аналізувати, робити висновки на рівні узагальнення. Якщо діти не можуть відповісти на питання, про що картина використовується прийом точних установок про виконання дитиною розумових дій у визначеному порядку при відповіді на питання: « Перш ніж відповісти на питання, про що картина, уважно подивися, що зображено на ній, що найголовніше, як художник показав, а потім відповідай на питання, про що картина», Цей прийом дає можливість навчити дітей логічно міркувати і відкриває шлях до самостійного пошуку відповіді на поставлене питання, полегшує шлях пізнання задуму художника. Для дітей дошкільного віку сприйняття змісту твору і його зображальних засобів представляє певну складність. Вирішенню цього завдання сприяє використання прийомів композиційних та колористичних варіантів. Педагог словесно або наочно показує, як змінюється зміст картини, почуття, настрій, виражені в ній залежно від зміни композиції (певного порядку у співвідношенні елементів твору) чи колориту (колірного поєднання) в картині. Наприклад: «Що змінилося між людьми, предметами, зображеними художником?» (При цьому педагог закриває частину композиційної побудови аркушем паперу, підібраним під загальний тон картини) «Про що розповіла нам картина, як би змінилася її назва, якщо б художник інакше написав зображених людей, предмети?» «Що б змінилося в настрої зображених людей якби художник написав картину в холодних, (теплих) тонах?».
Практика показує, що тривале використання розповіді - зразка педагога по картині може призвести до пасивного сприйняття твору. Тому на 2 етапі використовують прийоми, що активізують розумову активність дитини. Таким прийомом є конкретні питання «Що сподобалось у картині, Чим сподобалася?» Це націлює дітей на сприйняття твору як цілісного художнього образу, хоча відповідаючи на них діти часто виділяють зовнішні зв'язки, сприймаючи картину на рівні пізнавальної діяльності, без прояву емоційних почуттів. Необхідно використовувати різного роду емоційні установки: «Що тобі пригадується, коли ти дивишся на цю картину?» Так дошкільник навчається розгорнуто розповідати емоційно - особистісне ставлення до вподобаної твору.
На третьому етапі використовуються прийоми, з допомогою яких формується творче сприйняття дітьми творів живопису. До таких прийомів відносяться:
- прийом порівняння - запроваджується поступово, з ускладненнями. Спочатку дітям дають для порівняння 2 картини різних художників одного жанру, але відображають контрастне настрій. Потім картини одного художника, але різного колористичного рішення: «Золота осінь» і «Березень» Левітана. Або картини різних майстрів, але однієї тематики. Картини порівнюють за контрастом настрою, кольору, композиції, виділяючи лише одну ознаку. Коли діти навчаться визначати один контрастний ознака, при порівнянні двох картин вони зможуть назвати різні відмітні ознаки - за кольором, розташуванням, освітленості, динаміці. Навчити порівнювати картини за контрастом можна прийомом класифікації картин по темі, загальним колірним рішенням, настрою, жанру. Цей прийом використовується таким чином: на стіні розташовують різні репродукції картин, вихователь пропонує дітям відібрати ті з них, в яких розповідається про один пори року. В іншому випадку вихователь пропонує відібрати репродукції картин попарно: спокій і рух, веселощі, радість і задума, смуток, а також картини, виконані кольоровими плямами і яскравим, соковитим, локальним кольором. Ознайомлення з твором живопису через порівняння дозволяє дошкільнику глибше вникнути в зміст раніше сприйнятих творів, по новому побачити їх. Повернення до знайомих картин на рівні класифікації та порівняння призводить до розвитку у дітей стійкого інтересу до живопису, впливає на становлення їхнього естетичного смаку.
- прийом уявного створення власної картини за назвою, даною художником. Цей прийом цікавий тим, що як би ставить дитину в позицію «співтворчості» З художником. Створюючи подумки картину, ідентичну назві твору художника, діти вчаться самостійно творчо мислити, розуміти залежність між змістом і формою твори, робити свої висновки, набуває вміння виношувати задум, потреба виразити його у власній творчій діяльності. Щоб дитина міг оволодіти цим прийомом, необхідно збагачувати мовлення дітей епітетами, образними порівнянь у словесних іграх і вправах; на заняттях з розвитку мовлення навчає їх правильній побудові речень, логічного викладу думок, формує вміння точно оперувати образотворчими термінами (колір, світлотінь, ритм, кольорові плями, побудова картини, план картини і т. д.)
-прийом точних установок використовувався на 2 етапі, однак тепер вихователь дещо ускладнює питання, щоб не тільки вчити дітей висловлювати свої думки в певній послідовності, але і формувати у них вміння подумки створювати картину за законами малярства, готувати їх до самостійної творчої образотворчої і словесній діяльності, а також розвивати такі розумові дії, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Щоб підвищити пізнавальну активність, інтерес до мистецтва дітей вчать ставити запитання. Ефективною буде робота, якщо діти ставлять запитання один одному про твір. Можна провести конкурс на найцікавіший питання або на більшу кількість, оригінальність, питання ніким ще не заданий. Спонукають дітей до постановки питань ігрові елементи: гра на кореспондентів, екскурсоводів. Запитання можна умовно об'єднати в групи:
1 Про засоби виразності (Як художник намалював світлий день, а сонця немає?)
2 Про норми поведінки людей
3 Про діяльність самого художника (Як вийшли у художника такі світлові плями?)
4 Про події, що передують картині і наступних.
5 Про навколишньої дійсності (Чому золота осінь називається золотий)
Укладанням кожного етапу навчання може бути проведення виставки картин: осінній, зимовий, весняний вернісаж. Кожен вернісаж вихователь може відкривати читанням віршів або прози, використовувати музичний супровід. Необхідно організовувати відвідування виставок, галерей, музеїв. Екскурсії доцільно проводити на певні теми.
Саме в такому комплексі вирішуються наступні завдання:
Навчити дітей при описі картини бачити художній образ твору;
Сформувати вміння висловлюватися на тему твору;
Розвивати вміння висловлюватися на тему твори живопису;
Розвинути вміння створювати творчий розповідь на тему картини, структурно оформлений і виразний.
Використовувана література:
«Розвиток мовлення і творчості дошкільнят» під редакцією О. С. Ушакової.
«Дошкільникам про живопису» Р. М. Чумічева.
«Ознайомлення дошкільників з графікою і живописом» А. А. Грибовська.