Консультації для вихователів.

Розвиток просторового орієнтування засобами туризму дошкільний вік.

Автор: Липська О. В., інструктор з фізичного виховання, Муніципальне бюджетне дошкільний навчальний заклад-Центр розвитку дитини - дитячий садок N 39, р. Златоуст.

План:
Введення
1. Розвиток туристських здібностей засобами орієнтування в просторі.
2. Особливості орієнтування в просторі в різних вікових групах.
3. Розвиток просторового орієнтування засобами туризму.

Введення
Одним з необхідних умов гармонійного розвитку дитини є здатність до орієнтування в просторі. У численних філософських, психолого-педагогічних дослідженнях розкривається виняткова роль освоєння предметного і соціального простору в побудові дитиною цілісної картини світу, усвідомлення свого місця в ньому. Дошкільний вік - період інтенсивного розвитку просторових уявлень.
Сучасні умови життя та освіти висувають високі вимоги до рівня психофізичного стану дошкільників, їх загальнокультурної готовності при переході з дитячого саду в загальноосвітню школу. У зв'язку з цим активізується пошук таких підходів до оздоровлення, виховання та розвитку дітей засобами фізичної культури, які могли б не тільки підвищувати фізичну підготовленість, але і одночасно розвивати розумові, пізнавальні здібності й готувати їх до життя.

• Розвиток туристських здібностей засобами орієнтування в просторі

    
Проблема орієнтації людини у просторі досить багатогранна. Вона включає як уявлення про розміри, форму предметів, так і здатність розрізняти розташування предметів у просторі, розуміння різних просторових відносин.
Просторові уявлення, хоча і виникають дуже рано, є більш складним процесом, ніж уміння розрізняти якості предмета. У формуванні просторових уявлень і способів орієнтації в просторі беруть участь різні аналізатори (кінестетичний, дотиковий, зоровий, слуховий, нюховий). У маленьких дітей особлива роль належить кинестетическому та зоровому аналізаторах.
Просторова орієнтування здійснюється на основі безпосереднього сприйняття простору та словесного позначення просторових категорій (місцеположення, віддаленість, просторових відносин між предметами). У поняття просторової орієнтації входить оцінка відстаней, розмірів, форми, взаємного положення предметів і їх положення щодо орієнтується.
У більш вузькому значенні вираз «просторова орієнтація» має на увазі орієнтування на місцевості. У цьому сенсі під орієнтуванням у просторі мислиться:
а) визначення «точки стояння», тобто місцезнаходження суб'єкта по відношенню до оточуючих його об'єктів, наприклад: «Я перебуваю праворуч від будинку» і т. п.;
б) визначення місцезнаходження об'єктів щодо людини, що орієнтується в просторі, наприклад: «Шафа знаходиться праворуч, а двері ліворуч від мене»;
в) визначення просторового розташування предметів відносно один одного, тобто просторові відношення між ними, наприклад: «Праворуч від ляльки сидить мишко, а зліва від неї лежить м'яч».
При пересуванні людини просторова орієнтація відбувається постійно, включаючи рішення наступних завдань: постановку мети та вибір маршруту руху (вибір напряму); збереження напрямку руху і досягнення мети.
Значення своєчасного розвитку у дітей просторових уявлень та уміння орієнтуватися в предметно-просторовому оточенні розглядаються в психолого-педагогічній літературі в двох аспектах.

• Общеразвивающий аспект пов'язаний з особливою роллю просторових сприймань, уявлень та уміння орієнтуватися в просторі в розвитку пізнавальної діяльності дитини, вдосконалення його сенсорних, інтелектуальних, творчих здібностей. Формування у дитини просторових уявлень підвищує результативність і якість його діяльності (продуктивно-творчої, пізнавальної, трудової).
• Математичний аспект пов'язаний з розвитком у дітей здібності володіння різними способами просторової орієнтації («за схемою тіла», «за схемою предметів», за напрямами простору «від себе» і зі зміною точки відліку), що служить основою успішного засвоєння відповідних математичних розділів в школі.

Робота з формування просторових уявлень у дітей включає орієнтування в тривимірному (основних просторових напрямках) і двомірному (на аркуші паперу) просторі. Головним тут є проведення ретельно підібраних, що поступово ускладнюються вправ, завдань-доручень, завдань-ігор з предметами і без них.
Питаннями формування у дітей уявлень про простір займався цілий ряд як вітчизняних, так і зарубіжних вчених і практиків. (Л. А. Венгер, Р. К. Говорова, А. Н.Давидчук, О. М. Дяченко, Т. В. Єрофєєва, Ст. Каразану, Т. В. Лаврентьєва, А. М. Леушина, Т. Мусейбова, В. П. Новікова, А. А. Столяр, М. А. Фідлер та ін)
В якості основних методичних прийомів, що ними рекомендуються спостереження і пояснення розташування предметів один відносно одного, словесне і графічне позначення напрямків та орієнтування в просторі, вправи, дидактичні та рухливі ігри.
Як показує аналіз публікацій і практики роботи з дітьми, найбільш сприятливі умови створюються в спеціально організованих іграх-заняттях, в дидактичних іграх і вправах.
Роль гри в житті дитини важко переоцінити, її включення в педагогічний процес є одним із шляхів організації особистого взаємодії дорослого з дитиною. Для формування просторової орієнтування у дошкільнят, педагог повинен будувати свою методичну роботу з урахуванням вікових і психологічних особливостей дітей на кожному віковому етапі. Крім цього, процес навчання має сприяти самостійному виявлення дітьми основних властивостей і відносин, розвитку пізнавальних здібностей дітей.

• Особливості орієнтування в просторі в різних вікових групах.

Однією з найважливіших людських здібностей є здібність до наочного моделювання просторових відносин. Її розвиток в першу чергу пов'язано з виділенням напрямків простору і просторових відносин між предметами, з їх відокремленням від різних властивостей самого предмета. Розуміння і використання дітьми планів різних просторових ситуацій призводить до формування здібностей до наочного моделювання просторових відносин. У своїй роботі ми спираємося на програму «Розвиток» (Л. А. Венгера), яка розрахована на три роки навчання: середня, старша і підготовча групи.

З метою навчання початковим основ орієнтування на місцевості на підготовчому етапі рекомендується організовувати ігрові заняття з ліплення з пластиліну реальних основ (пагорбів і впадин), малювання окремих дерев, лісу, річки.
У середній групі передбачається послідовне ускладнення завдань - перехід від «іграшкового» простору лялькової кімнати до часткового простору (а потім усією) груповий кімнати, де діти символічними знаками навчаються позначати предмети (квадратами, кружками, прямокутниками, трикутниками), до простору декількох приміщень дитячого садка, відкритого простору - це територія дитячого садка, де в ігровій формі діти виконують завдання (подорожі, пошуки секретів, хованки), а також невеликі (недалекі ) екскурсії в парк, до джерела, де діти знайомляться з оточуючими їх околицями.
Щоб процес підготовки приносила дітям задоволення, важливо здійснювати його через цікаву, спільну діяльність. Це може бути вільна бесіда, в ході якої діти обмінюються наявним досвідом сімейних походів, поїздок, діляться отриманими враженнями. Незвичність і новизна повідомлюваних педагогом фактів, супроводжуваних розгляданням ілюстрацій, слайдів, предметів туристичного спорядження, читанням художньої, енциклопедичної літератури, викликає яскраві, емоційні реакції дітей, збуджує уяву, спонукає до мислення, сприяє пошуку нових знань, бажанням оволодіти туристськими вміннями.
Починаючи зі старшої групи, програма дещо ускладнюється за рахунок збільшення кількості завдань з подальшою орієнтуванням за ним в просторі (спочатку обмеженому, потім відкритому). Діти старшої групи легко оволодівають найпростішими топографічними знаками: графічними зображеннями доріжок, стежок, споруд, окремо стоячих дерев і чагарників. Раніше це була ділянка дитячого саду, тепер вулиця, парк, мікрорайон. На цьому етапі доцільно познайомити і по можливості навчити дітей користуватися компасом, розповісти про вплив сторін світу на природні явища (з якого боку росте мох у дерев, чому і де сходить і заходить сонце, з якого боку у дерев більше гілок).
У підготовчій групі ми закріплюємо уявлення про орієнтування в просторі. Діти орієнтуються в плані, схемі рідного міста - діти повинні вміти відшукувати основні магістралі міста, його центру, розташування свого дитячого садка, місце власного будинку, деяких пам'яток міста. Хороший освітній і виховний ефект дають спеціально підібрані дидактичні ігри, розвивальні вправи, загадки, спрямовані на засвоєння правил безпечної поведінки в природі під час руху вулицями міста, способів орієнтування. Тематичні рухливі ігри з елементами туристської техніки: «Переправа через болото», «Спритний турист», «Збери рюкзак до походу», переконують дітей в необхідності правильно і швидко виконати рухові завдання, удосконалювати техніку подолання перешкод, відпрацьовувати тактику спільних з партнерами дій. Спеціально підібрані ігри з орієнтування: «Слідопити», «Лисиця і мисливці», «Точний окомір» і т. д., розвивають у дітей увагу, пам'ять, аналітичне мислення, мова, швидкість реакції, формують уміння бути зібраними, організованими, самостійними.

3. Розвиток просторового орієнтування засобами туризму.
Доступні форми туризму використовуються в дитячих садках в основному в пізнавальних та виховних цілях. Питання активізації рухового режиму з використанням засобів туризму, що дозволяють не тільки вдосконалювати рухову сферу дитини, але і формувати його особистісні якості.
У фізкультурно-оздоровчу роботу кошти туризму включаються в ранкові і вечірні прогулянки не менше двох разів на тиждень і представлені топографічними прогулянками, рухливими іграми з включенням пошукових ситуацій.
Кошти туризму дозволили урізноманітнити активний відпочинок дітей. Фізкультурні розваги з туристської спрямованістю і туристські свята організовуються у формі ігрових комплексів і прогулянок-походів.
Відомо, що туризм, як засіб фізичного виховання включає різноманітні за формою і змістом рухові дії. Характеризуючи туризм як засіб фізичного виховання, слід підкреслити, що завдання фізичного вдосконалення можуть вирішуватися лише в сукупності з іншими засобами фізичного виховання - іграми, спортивними вправами, гімнастикою. Виходячи із змісту всіх видів туристської підготовки до основних засобів туризму в роботі з дошкільниками ми відносимо:

• фізичні вправи з максимальним використанням природного та соціального оточення, спрямовані на розвиток фізичних якостей, координаційних здібностей, раціональне подолання природних перешкод та оволодіння технікою руху в пішохідних та лижних прогулянках;
• спеціальні рухові завдання для розвитку просторових орієнтувань;
• рухливі ігри з пошуковими ситуаціями в приміщенні та на місцевості;
• доступні для дошкільнят туристські вправи прикладного багатоборства (в'язання вузлів, укладка рюкзачка тощо);
• до засобів туризму відноситься і сама туристська діяльність, через яку формуються моральні якості дитини, і пізнається навколишній світ, а змінювані туристські посади в цій діяльності є засобом пізнання самих себе.

Перераховані кошти туризму можуть включатися не тільки у фізкультурно-оздоровчу роботу та відпочинок дітей, але і в навчальну роботу з фізичного виховання дошкільнят
В основу планування процесу фізичного виховання з елементами туризму покладений принцип циклічності. Побудова циклів базується на особливостях туристської діяльності, яка включає три безперервних взаємопов'язаних етапи: підготовку, проведення та підбиття її підсумків. Основу кожного циклу становлять "виходи" дітей як природну, так і в соціальну сферу. Повторне звернення до різних циклах до одним і тим же соціальним об'єктам з поступовим ускладненням рухового і пізнавального навчального матеріалу дозволяє поглиблювати знання про навколишній світ і удосконалювати рухові вміння та навички дитини.
Наш дитячий садок тісно співпрацює з Центром Юних Техніків (ЦЮТ). В ньому функціонує туристичний гурток. Керівником нашого туристичного гуртка є Самойлова Олена Олександрівна. Заняття проходять один раз на тиждень. В ході занять з туризму, діти набувають величезні знання не тільки туристичної спрямованості, але і про рідний край. Завдяки знань, умінь, творчого потенціалу, доступного пояснення Олени Олександрівни діти не боятися долати важкі перешкоди, проходити різні «маршрути» у скельній кімнаті. Дітям подобається займатися у тренажерному залі, де кожна дитина розвиває свої фізичні здібності. Спільні походи, екскурсії допомагають дітям застосовувати свої знання і вміння на практиці.
Виявлення особливостей розвитку просторової орієнтування у дошкільників має велике практичне значення, так як важко назвати хоча б одну область діяльності людини, де б уміння орієнтуватися в просторі не грало істотної ролі. Дане уміння є необхідною умовою соціального буття людини, формою відображення навколишнього світу, умовою успішного пізнання і активного перетворення дійсності.

Рис. 2. Класифікація форм роботи з фізичного виховання з використанням засобів туризму з дошкільниками 6-7 років
Один із шляхів вдосконалення виховно-освітньої роботи дитячого саду (за рахунок тісної взаємодії з ближнім природним і соціальним оточенням і засобів туристичної діяльності), заснований на розвитку співробітництва дитини з дорослим і націлює на послідовне введення дитини в соціальний світ.

• Прихильність до свого рідного краю;
• Відданість своїй "малій Батьківщині", відповідальності за неї;
• Виховання у дитини любові до своєї сім'ї, дому, дитячого садка, вулиці, місту;
• Розширення уявлень про містах Росії;
• Розвиток інтересу до національних традицій і промислів;
• Знайомство дітей з державною символікою;
• Величезне значення для виховання інтересу і любові до рідного краю має всі його найближче оточення. Поступово дитина знайомиться з дитячим садом, рідною вулицею, містом, а потім уже зі своєю країною, її столицею і символами. Таким чином, система і послідовність роботи може бути представлена наступним чином:

 В нашому дитячому садку розвиток просторового орієнтування закріплюється через систему роботи з туристичної діяльності.

 

Література
1. Бочарова Н.І. Туристичні прогулянки в дитячому саду: Посібник для практичних працівників дошкільних освітніх установ.-М.: АРКТИ, 2004.-116 с. (Розвиток і виховання дошкільника).
2. Скориніна Р. Юний турист //Дошкільне виховання. 1999, N 6, с. 61-64.
3. Програма нового покоління для дошкільних освітніх установ. Середня група./Під ред. О. М. Дяченко.-М.: «ГНОМ-ПРЕС», 1999.-72 с.
4. Програма нового покоління для дошкільних освітніх установ. Старша група./Під ред. О. М. Дяченко.-М.: «ГНОМ-ПРЕС», 2000.-96 с.
5. Програма нового покоління для дошкільних освітніх установ. Підготовча група./Під ред. О. М. Дяченко.-М.: «ГНОМ-ПРЕС», 2002.-96 с.
6.Шарманова С. Б., Федоров А. І. Розвиток пізнавальних здібностей дітей дошкільного віку в процесі фізичного виховання //Фізична культура: виховання, освіту, тренування. 1998, N 1, с. 50-54.