Консультації для вихователів.

Моральне виховання дитини через гру.

Особливості та види гри у дошкільників.

Автор: Ібрагімова Ельвіра Гависовна, вихователь, Муніципальне-бюджетне дошкільна освітнє установа дитсадок комбінованого виду N46 «Суничка», Республіка Татарстан, місто Набережні Челни.

Для дітей від 1 до 7 років гра - важливий чинник пізнання навколишнього світу, засвоєння рольових функцій, психічного розвитку особистості, її соціалізації та підготовки до майбутнього. Гра - один із видів людської діяльності. Як складне і цікаве життєве явище, вона привертала і привертає увагу людей найрізноманітніших професій: педагогів і психологів, письменників і артистів, фізіологів і філософів, математиків і т. д. У багатьох наукових трактатах на різноманітні теми, в художніх творах зустрічаються спостереження над іграми дітей і дорослих або судження про них. Чудові, психологічно тонкі картини дитячої гри намалювали Ст. Гюго, Л. Толстой. Свідченням живої історії нашої країни є ігри радянських дітей, описані А. Гайдаром, А. Барто, С. Михалковим та ін. Глибокі судження про природу дитячих ігор, про право дітей на гру належать Олексію Максимовичу Горькому. В особливостях дитячої психіки шукав причину дитячої гри В. М. Сєченов. Щирість і безпосередність почуттів дітей у грі помітив К. С. Станіславський.
Прийнято називати гру «супутником дитинства». У дітей дошкільного віку вона становить основний зміст життя, виступає як провідна діяльність, тісно переплітаючись із працею й навчанням. Багато серйозні справи у дитини набувають форму гри. В неї втягуються всі сторони особистості: дитина рухається, говорить, сприймає, думає; у процесі гри активно працює його уяву, пам'ять, посилюються емоційні та вольові прояви. За твердженням К. Д. Ушинського, у грі дитина живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя...». В силу цього гра виступає як могутній засіб виховання. Створення педагогічної теорії гри можливе лише на основі глибокого проникнення в сутність гри та її особливості. Гра спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності та її пізнання. Вона є соціальною діяльністю і за своїм походженням, і за спрямованістю, так і за змістом.
Гра-це вид діяльності дитини. В силу цього їй притаманні риси, характерні для будь-якої діяльності: наявність мети, мотивів, засобів реалізації, планомірних дій, результату.
Різноманітні за змістом і формою ігри вводять дитину в коло реальних життєвих явищі, забезпечуючи ненавмисне освоєння соціального досвіду дорослих: знанні, умінь і навичок, способів дії, моральних норм і правил поведінки, оцінок і суджень. В грі формується стиль відносини, спілкування дитини з однолітками і дорослими, виховуються почуття і смаки (Л. с. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв, Б. Р. Ананьєв, А. Ц. Вусів і ін).
Ігри дітей відрізняються великою різноманітністю. Вони різні за змістом і організації, правилам, характером прояву дітей, по впливу на дитину, за видами використовуваних предметів, походженням і т. д. Все це надзвичайно ускладнює класифікацію дитячих ігор, однак для правильного керівництва іграми групування їх необхідна. Найбільше поширення в педагогіці має поділ ігор на дві великі групи: творчі ігри та ігри з правилами. Зміст творчих ігор діти вигадують самі, відображаючи в них свої враження, своє розуміння навколишнього і ставлення до нього.
Ігри з правилами створюються і вносяться в життя дітей дорослими. В залежності від складності змісту і правил вони призначені для дітей різного віку. Серед ігор за готовими правилами велику групу становлять народні ігри, багато з яких переходять від покоління до покоління.
У свою чергу, обидві групи ігор мають свої різновиди. Групу творчих ігор складають сюжетно-рольові ігри (це основний вид творчих ігор), будівельно-конструктивні, в яких діти специфічним чином відображають свої враження про навколишнє життя, гри-драматизації, в яких діти творчо відтворюють зміст літературних творів, та ін.

Ігри з готовим змістом і правилами щодо свого виховного впливу умовно поділяються на дидактичні ігри, в яких насамперед розвивається розумова діяльність дітей, поглиблюються і розширюються їхні знання; рухливі ігри, в яких удосконалюються різні рухи; музичні ігри, що розвивають музичні здібності, і т. д.
Розрізняють також ігри-розваги, ігри-забави. Поняття «творча гра» охоплює сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, будівельно-конструктивні ігри. У творчих іграх відображаються враження дітей про навколишнє життя, глибина розуміння ними тих чи інших життєвих явищ. Кожному виду гри властиві свої специфічні риси, однак гра в цілому має ряд загальних особливостей.
В іграх різного виду правила різні. У творчих рольових іграх правила полягають в самому змісті гри - в ролі, в сюжеті. Взявши на себе роль дорослого, дитина діє у відповідності з логікою його поведінки в тих чи інших обставин (наприклад, лікар оглядає хвору доньку, яку мама принесла на прийом; шофер в машині відвозить їх додому). Найбільш загальним правилом для дітей у колективній творчій грі є визнання всіма граючими умовного значення предметів, прийнятих ролей і дій. Без цього гра не може відбутися.

Значення і сутність гри в дошкільному віці
Багато дослідників дитячих ігор відзначають силу і справжність почуттів, пережитих дитиною в грі. Ці почуття багаті і різноманітні. У творчих рольових іграх діти переживають почуття, пов'язані з виконуваними ролями: турботу, теплоту, ніжність мами, відповідальність шофера або доктора і т. д. У колективних іграх виявляються громадські почуття дітей (дружби, товариськості). Дитині доставляють радість досягнення в грі результату, подолання труднощів. У рухливих іграх діти отримують радість від ритму рухів, їх узгодженості, від свідомості виявленою спритності, сміливості, від досягнутого успіху. В іграх, що вимагають кмітливості, винахідливості, кмітливості, радість носить інтелектуальний характер. У більшості ігор проявляються естетичні емоції, викликані привабливістю використовуваних іграшок, красою ігрових рухів, елементами художньої творчості. А. С. Макаренко писав про радості в грі як радості творчості, радості перемоги, естетичної радості, радості якості».
У грі дитина переживає не тільки позитивні емоції. Він переживає і гіркоту невдачі, поразки, незадоволення досягнутими результатами, образу і т. д. Однак, незважаючи на наявність в окремих випадках негативних емоцій і переживань, гра завжди приносить дитині радість, задоволення, насолоду. Гра без радості перестає бути грою.
Гра будь-якого виду протікає як діяльність свідома і цілеспрямована. У кожній грі є значуща для дитини мета: нагодувати доньку, полетіти в космос, заплямувати грають, ухилитися від «ловишки» і т. д. Цілі не є постійними. Н. К. Крупська указувала, що по мірі розвитку дитини змінюється характер цілей, які він ставить собі в грі: від наслідувальних цілей діти поступово переходять до обдуманим, мотивованим цілям.
Для реалізації своїх ігрових цілей дитина підбирає собі товаришів, відбирає необхідні іграшки, по ходу гри здійснює певні дії та вчинки, вступає у різноманітні стосунки з гравцями. До старшого дошкільного віку діти набувають уміння домовлятися про тему і зміст гри, розподіляти ролі, певною мірою планувати свою ігрову діяльність. У процес гри, як і в інші види діяльності, залучається вся особистість дитини: її психічні пізнавальні процеси, воля, почуття і емоції, потреби та інтереси; у грі дитина активно діє, говорить, використовує свої знання. Гра володіє специфічними рисами. Серед них основним є своєрідність мотивів. Гра-це вільна й самостійна діяльність, що виникає за особистою ініціативою дитини, яка відрізняється активним творчим характером, високою емоційною насиченістю. У міру становлення особистості дитини відбувається розвиток гри.

Воля і самостійність дитини виявляються: а) у виборі гри або її змісту, б) у добровільності об'єднання з іншими дітьми, в) свободу входження і виходу з гри і т. д. В іграх різного виду свобода і самостійність дітей проявляються по-різному. Однак для граючого вона «суб'єктивно абсолютна» і несумісна ні з якою зовнішньою необхідністю.
На самостійність дітей у грі як на специфічну особливість указував ще К. Д. Ушинський: «Гра тому і гра, що вона самостійна для дитини...». На думку К. Д. Ушинського, особливий інтерес дитини до гри, глибина її впливу на дитину пов'язані з самостійністю дитини: «Для дитини гра - дійсність, і дійсність набагато цікавіша, ніж та, яка його оточує. Цікавіше вона для дитини саме тому, що зрозуміліше, а зрозуміліше вона йому тому, що частково є його власне створення... В дійсного життя дитя не більше, як дитя, істота, що не має ще ніякої самостійності, сліпо і безтурботно увлекаемое плином життя; у грі ж дитя, вже вистигає людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж творіннями».
Для гри характерна саморегуляція дій, вчинків і поведінки гравців. Прояви граючих дітей регулюються певними вимогами та правилами, укладеними в грі. Загальні особливості гри як діяльності своєрідно проявляються в іграх різного виду, поєднуючись з особливостями, властивими даному виду гри. Велике своєрідність представляють і гри кожної дитини, оскільки на них впливає те оточення, в якому він живе (життя дорослих, дитячого колективу, ставлення дорослих до його ігор і т. д.); в них відбивається своєрідність особистості дитини, його індивідуальність (потреби, інтереси, досвід і навіть тип нервової діяльності) і т. д. Однак наявність спільних рис ігрової діяльності дозволяє визначити загальні шляхи і прийоми керівництва іграми дітей.
Гра як діяльність дитини або групи дітей не залишається незмінною. По мірі росту і розвитку діти переходять від ігор з прихованими правилами (творчих) до ігор з відкритими правилами (ігор з готовим змістом і правилами). Цей перехід від одного виду гри до іншого виявляється лише як загальна тенденція: обидва види тривало співіснують в житті дітей, змінюється лише їх співвідношення.

Література
Абрамян Л. А. Про можливості гри для розвитку та корекції соціальних емоцій дошкільнят. - Таллін, 1984.
Виноградова А. М. Виховання моральних почуттів у старших дошкільнят // Дошкільне виховання. - 2003. N4.
Виноградова Н.Ф. Вихователю про роботу з сім'єю // Дошкільне виховання. - 2003. N2.
Выготцкий Л. С. Дитяча психологія. // Собр. Соч. - М., 1982. - т. 4.
Ледньова С. Подорожуємо, граємо, пізнаємо і розвиваємо // Дошкільне виховання. - 2005. N4.
Менджерицкая Д. В. Вихователю про дитячу гру. - М., Просвітництво, 1982
Програма виховання і навчання в дитячому садку / Під ред. М. А. Васильєвої, В. о. Гербовою, Т. З. Комарової. - М: Педагогіка, 1996.
Солнцева О. Граємо в сюжетні ігри // Дошкільне виховання.2005.- N 4
Ушинський К. Д. Твори. - М. Леніздат, 1950 т. 8
Ельконін Д. Б. Психологія гри. -Психологія гри. - М: Педагогіка, 1978.