Консультації для вихователів.

Проблеми взаємодії сім'ї та ДНЗ та шляхи їх вирішення.

Автор: Кособокова Любов Геннадіївна, старший вихователь, Муніципальне бюджетне дошкільна освітнє установа дитсадок комбінованого виду N278, Нижній Новгород.

Дошкільними установами накопичено значний досвід організації співпраці з батьками з метою підвищення ефективності морального, трудового, розумового, фізичного, художнього виховання і розвитку дітей. Спільна робота вихователів та батьків щодо формування особистості дитини з перших років його життя має не лише педагогічне, ні і глибоко суспільний, соціально-педагогічне значення. Адже мова йде про те, щоб вирішити завдання всебічного розвитку дошкільників об'єднаними зусиллями педагогів і батьків вихованців дитячого садка. Дуже важливим для формування особистості дитини є суспільні переконання дорослих членів сім'ї, відносини дружби і взаємоповаги між ними, вміння батьків організувати змістовне життя і діяльність дітей. На цій основі створюється педагогічно цінне спілкування дорослих і дітей. Саме в сім'ї діти отримують перші уроки моральності, формується їх характер; в родині закладаються життєві позиції. Тому вкрай важливо, щоб основною складовою частиною роботи дошкільних установ була пропаганда педагогічних знань серед батьків.
У сучасній дошкільній педагогіці, практиці дошкільної освіти взаємодія педагогів і батьків є однією з найбільш актуальних і гострих проблем. В даний час прийнято говорити про нову філософію взаємодії сім'ї та дошкільного закладу, в основі якої лежить ідея про те, що за виховання та освіту дітей несуть відповідальність саме батьки, а всі інші соціальні інститути визнані підтримати, направити, доповнити їх виховну діяльність. Визнання пріоритету сімейного виховання вимагає і інших ліній відносин сім'ї і дошкільного закладу, які визначаються як співробітництво, взаємодія.
Узгоджуючи свої дії з сім'єю, дитячий сад намагається доповнити домашнє виховання. Так само дуже важливо, щоб умови в сім'ї і в дитячому садку не відрізнялися один від одного. Щоб і вдома і в дошкільному закладі дитина не стикався з насильством, в тому числі і виховно-педагогічним.
Дуже важливо навчити дітей спілкуванню один з одним, навчити виявляти співчуття, терпимість, взаємодопомога. І це не можливо без активної участі сім'ї.
Сучасна ситуація, в якій опинилося наше суспільство, вимагало нової моделі суспільного виховання особистості і більш тісного контакту громадськості та сім'ї, які здійснюються за допомогою педагогів і психологів.
Допомога потрібна саме батькам у виконанні ними батьківських функцій. Батьківство - дуже важлива частина самореалізації дорослої людини. Батьки вбачають у дітях своє продовження. Батьків теж треба формувати, виховувати, але з урахуванням їх вікового та життєвого досвіду. Навчати дорослих часом набагато складніше, ніж дітей, а ступінь такту, чуйності, терпіння і професіоналізму повинна бути та ж сама.
Сучасні батьки - це батьки, виховані поколінням, коли вітчизняна педагогіка робила ставку на пізнавальне, а не емоційний розвиток, не на розвиток внутрішнього світу почуттів і переживань. Педагоги зараз стикаються з низькою компетентністю батьківської поведінки. Якщо мама стверджує що дитина «важкий» в першу чергу тому, що вона глуха до його віковим і специфічних потреб. Між дитиною і батьками складаються непродуктивні типи прихильностей ( емоційно відкидають, жорстоко агресивні).
Роль накопиченого багажу знань в перші роки життя дитини набагато значніше, ніж можна собі уявити. Якщо батьки це розуміють, вони набагато уважніше ставляться до зв'язку між тим, що роблять для дитини вони самі і педагоги, і тією величезною роботою, яку дитина здійснює самостійно, намагаючись чому-небудь навчитися. В силу незнання багато батьки не сприймають свою дитину як особистість до тих пір, поки він не піде в школу, а деякі - і до відходу його з сім'ї. Безліч сімейних проблем - прямий результат батьківського невігластва і нерозуміння.

Необхідно здійснювати постійну взаємодію з батьками, і не тільки у вигляді психолого-педагогічної допомоги конкретним сім'ям, але і активного залучення батьків до життя дитячого садка, участь їх в розвиваючої освітньої роботи з дітьми. Завдання педагогів полягає в тому, щоб зацікавити батьків, пропонувати їм нові форми взаємодії.
Теоретичний аналіз підходів до реалізації взаємодії дошкільного закладу та сім'ї у роботах Бабаєвої Т. В., Березиною Т. А. та інших показав, що здійснення повноцінної взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім'ї можливо тільки при наступних умовах:
- готовність педагогів до взаємодії з батьками;
- налаштованість батьків на спільне з педагогами виховання своїх дітей;
- визначення значущих для педагогів і батьків, цілей і завдань, за якими буде здійснюватися взаємодія;
- розробки змісту цього взаємодії з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей дошкільнят.
Як ми бачимо, особливе значення для реалізації взаємодії має позиція суб'єктів взаємодії батьків і педагогів, їх готовність співпрацювати.
В даний час сім'я зазнає цілий ряд соціально-економічних, психологічних проблем, які відволікають батьків від виховання дітей. В якості найбільш гострих проблем сімейного виховання дослідники виділяють проблеми емоційного благополуччя дитини в родині. У дослідженнях соціологів, педагогів, психологів зазначається, що лише 20% сімей дошкільнят можна вважати благополучними для розвитку дітей, як в аспекті сімейних відносин, так і в аспекті матеріальної забезпеченості сім'ї, створення необхідних умов для розвитку дошкільників.
Тому діяльність педагога з сім'єю повинна включати три основних складових:
- допомога в освіті,
- психологічну допомогу,
- посередницьку.
Основною складовою соціально-педагогічної діяльності є освіта батьків. Допомога в навчанні спрямована на запобігання виникають сімейних проблем і формування педагогічної культури батьків з метою об'єднання вимог до дитини у вихованні з боку всіх членів родини.
Саме з такими цілями проводиться широке просвітництво батьків з тих чи інших питань в залежності від категорії сім'ї.
З існуючого безлічі типологій сім'ї завдань діяльності педагога відповідає наступна комплексна типологія, яка виділяє чотири категорії сімей, що розрізняються за рівнем соціальної адаптації від високого до середнього, низького та дуже низького:
- благополучні сім'ї,
- сім'ї групи ризику,
- неблагополучні сім'ї,
- асоціальні сім'ї.
Благополучні сім'ї успішно справляються зі своїми функціями, практично не потребують підтримки педагога, так як за рахунок адаптивних здібностей, які грунтуються на матеріальних, психологічних та інших внутрішніх ресурсах, швидше адаптуються до потреб своєї дитини і успішно вирішують завдання його виховання. У разі виникнення проблем, їм достатньо разової одноразової допомоги.
Сім'ї групи ризику характеризуються наявністю деякого відхилення від норми, що не дозволяє визначити їх як благополучні, наприклад, неповна сім'я, малозабезпечена сім'я, і знижує адаптивні здатності цих сімей. Вони справляються із завданнями виховання з напругою своїх сил, тому педагогу необхідно спостерігати за станом сім'ї, відстежувати, наскільки вони компенсовані іншими позитивними характеристиками. Залежно від цього педагог добирає форми і методи педагогічної освіти.
Неблагополучні сім'ї, маючи потрібний соціальний статус в якій-небудь з сфер життєдіяльності або декількох одночасно, не справляються з покладеними на них функціями. Адаптація в таких родин низька, процес сімейного виховання дитини протікає з великими труднощами, малорезультативний. Для даного типу сім'ї необхідна активна і зазвичай тривала підтримка з боку педагога.
Асоціальні сім'ї - ті, з якими взаємодія протікає найбільш трудомістким і стан яких потребує докорінних змін. У цих сім'ях, де батьки ведуть аморальний, протиправний спосіб життя, вихованням дітей ніхто не займається, діти виявляються бездоглядними, відстають у розвитку, стають жертвами насильства, як з боку батьків, так і інших громадян того ж соціального шару. Робота педагога з такими сім'ями повинна вестися в тісному контакті з правоохоронними органами.

З цього випливає, що робота з батьками повинна проводитись регулярно, в залежності від відмінностей у сімейному вихованні, у структурі спілкування, педагогічної і психологічної освіченості батьків необхідно застосування різних форм роботи.
Робота з батьками повинна проводитися активно, застосовуватися не в загальному, а до кожної категорії батьків окремо.
Таким чином, можна розділити батьків на дві великі групи:
Гармонійні сім'ї (талановиті, активні сім'ї, сім'ї благополучні в психіко-педагогічному відношенні)
Проблемні сім'ї (що вимагають тривалої допомоги, сім'ї груп ризику)
Сім'я сьогодні переживає величезні економічні та духовні труднощі, відчуження між батьками і дітьми зросла настільки, що стало справжньою національною проблемою. Адже далеко не всі батьки мають достатній рівень загальної культури та педагогічні знання, необхідні для виховання дитини. Ось чому головні зусилля педагогів і всього колективу дошкільних установ повинні бути спрямовані на:
- поліпшення сімейного мікроклімату;
- формування позитивних взаємин у сім'ї;
- підвищення педагогічної культури батьків шляхом їх активного освіти;
- формування спільними зусиллями повноцінної особистості дитини, підготовка його до школи.
Взаємодія дитячого садка і сім'ї, використання нових форм роботи є вирішальною умовою оновлення системи дошкільних установ.
Традиційні форми взаємодії дитячого садка і сім'ї часто не враховують тенденції розвитку освітньої системи, соціально-економічні зміни, що призводить до неправильної постановки цілей учасників взаємодії. Така взаємодія ще багато в чому спирається на авторитарну парадигму.
Організовуючи роботу з сім'єю, педагог повинен розуміти, яких результатів він хоче реально досягти в ході взаємодії з сім'єю. Результати такої взаємодії можуть виявлятися в таких аспектах, як поліпшення стосунків батьків з дитиною, їх кращому взаєморозуміння, у створенні батьками значущості своєї виховної діяльності, поява батьківської відповідальності, у більш оптимістичному погляді батьків на можливості вирішення проблем виховання дитини.
Тому в ході підготовки до взаємодії педагогам важлива, визначити, для чого їм може бути корисно співпраця з батьками в їх педагогічної діяльності. Воно може зробити результати їх праці більш ефективними, зажадає менше енергетичних і психологічних витрат для розвитку, виховання і навчання їх вихованців.
Педагогу доцільно вибирати зміст взаємодії, що значимо для нього самого і що він зможе зробити значущим для батьків.
Для ефективного вирішення завдань необхідно, щоб педагог знав особливості сімей своїх вихованців, володів методами психолого-педагогічної діагностики проблем сімейного виховання. Така діагностика дозволить побачити своєрідність сімейного виховання кожної дитини, його особливості, взаємин з близькими і, що особливо важливо, потреби педагогічної допомоги самих батьків. Результати проведеної діагностики дають можливість педагогу побачити, як ефективніше побудувати співпрацю з різними батьками.
Вивчення сім'ї вихованця дозволяє педагогу ближче познайомитися з ним, зрозуміти стиль життя сім'ї, її уклад, духовні цінності, виховні можливості, взаємини дитини з батьками.
Але слід пам'ятати, що вивчення сім'ї - справа делікатна, тонка, що вимагає від педагога прояву поваги до всіх членів сім'ї, щирості, бажання надати допомогу у вихованні дітей.
Для виявлення рівня педагогічної культури і ступеня участі батьків у вихованні дітей можна використовувати наступні методи:
Анкетування батьків
Анкетування вихователів
Тестування батьків
Індивідуальні бесіди з батьками
Індивідуальні бесіди з дітьми
Відвідування родини дитини
Вивчення тестів-малюнків дітей типу «Мій дім», «Моя сім'я»
Спостереження за дитиною в сюжетно-рольовій грі «Сім'я»
Спостереження вихователем за взаєминами батьків і дітей під час прийому та догляду дітей
Моделювання ігрових і проблемних ситуацій.
Організовуючи безпосередню взаємодію з батьками педагогу необхідно, насамперед, зацікавити їх можливостями спільного виховання своїх дітей. Для цього йому необхідно навчитися використовувати такі форми взаємодії, в яких батьки зможуть зайняти активну позицію - дискусії, круглі столи, батьківські конференції, ділові ігри.
Висновок:
Для здійснення диференційованого підходу до роботи з батьками необхідно дотримання таких загально педагогічних і специфічних умов як структура сім'ї, соціальне становище, стиль сімейних відносин.
В якості виявлення рівня педагогічної культури і ступеня участі батьків у вихованні дітей можна використовувати такі соціально-педагогічні методи:
- анкетування;
- тестування;
- індивідуальні бесіди;
- спостереження за дітьми і батьками.
Використовуються різноманітні форми впливу мають ґрунтуватися на довірі. Організація взаємодії повинна бути спрямована на здійснення педагогічного співробітництва вихователів і батьків, на підвищення професійного рівня самих вихователів по роботі з батьками, з урахуванням сучасних вимог педагогічної пропаганди.

Проблема взаємодії педагогів і батьків дуже актуальна на сьогоднішній момент, так як сучасна сім'я потребує різноманітних знаннях: медичних, педагогічних, психологічних, економічних. Тому діяльність педагогічного колективу дитячого садка не може залишатися осторонь ситуації, що змінюється в соціумі.
Нові знання вводять людину в іншу соціальну реальність: дарують нове бачення проблеми і світу. Вплив нового знання на особистість дорослого йде не просто, вимагає від нього критичної переоцінки власного досвіду. У зв'язку з цим педагог повинен бути терплячим і вкрай тактовним, здатний грамотно донести бажану інформацію, переконати співрозмовника.
Робота з сім'єю повинна враховувати сучасні підходи до цієї проблеми. Головна тенденція - навчати батьків самостійного вирішення життєвих завдань. Це передбачає зміни в системі «вихователь-батько», вимагає зусиль від педагогічного колективу ДНЗ.
Включення батьків у розвиваюче педагогічне простір як
рівноправних суб'єктів, поряд з вихователями як суб'єктами саморозвитку і професійного самовдосконалення, призводить до зміни всіх учасників педагогічного процесу: дитини, педагогічного колективу, самих батьків.
Саме тому зміст і форми роботи сім'ї в ДНЗ відрізняються різноманітністю, і не може бути єдиного стандарту: життєві завдання диктують потребу в тих чи інших знаннях. І завдання кожного педагогічного колективу - вміти бути чуйним до запитів сім'ї та компетентним у вирішенні сучасних завдань виховання і освіти.