Консультації для вихователів.

Використання дидактичних і народних ігор у морально-патріотичному вихованні дітей дошкільного віку.

Автор: Василенко Юлія Юріївна, вчитель-логопед, Муніципальне казенне дошкільна освітнє установа дитсадок загальнорозвиваючого виду з пріоритетним здійсненням діяльності з фізичного розвитку дітей N28, Свердловська область, місто Ревда.

Гармонійний розвиток дитини - основа формування майбутньої особистості. Воно залежить від успішного вирішення багатьох завдань, серед яких особливе місце займають питання морального і патріотичного виховання.
Моральне виховання передбачає виховання дружніх взаємин між дітьми, звичку грати, працювати, займатися спільно; формування умінь домовлятися, допомагати один одному; прагнення радувати старших добрими вчинками. Сюди ж ми відносимо виховання шанобливого ставлення до оточуючих людей; дбайливого ставлення до дітям, літнім людям; вміння допомагати їм.
Розвиток вольових якостей, таких як уміння обмежувати свої бажання, долати перешкоди, підкорятися вимогам дорослих і виконувати встановлені норми поведінки, у своїх вчинках наслідувати позитивний приклад. Формування самооцінки своїх вчинків, доброзичлива оцінка вчинків інших людей, вміння спокійно відстоювати свою думку, збагачення словника формулами словесної ввічливості, бажання пізнавати культуру свого народу і дбайливого ставлення до неї, а так само виховання шанобливого ставлення до культури інших народів - це теж критерії морального виховання.
Почуття патріотизму так багатогранно за своїм змістом, що не може бути визначено кількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, і відчуття своєї нерозривності з усім оточуючим. Любов маленької дитини - дошкільника до Батьківщини починається з відношення до найближчих людей - батька і матері, любові до свого будинку, вулиці, дитячому садку, місту.
Діти повинні зрозуміти, що їх місто, ліс, річка, поле - частинка Батьківщини. Дошкільнятам треба знати, які заводи є в місті; про кращих людей міста. Знайомлячи дітей з рідним містом потрібно звернути увагу на пам'ятки, пам'ятники, музеї; слід підкреслити, що люди з інших міст і сіл приїжджають, щоб побувати в музеї, побачити історичні місця. Думка, що рідне місто цікавий усім, спонукає гордість за рідний край.
Важливим засобом патріотичного виховання є прилучення дітей до традицій народу.
З дитинства дитина чує рідну мову. Пісні матері, казки відкривають йому вікно у світ, емоційно забарвлюють справжнє, вселяють надію і віру в добро. Слухаючи казку, дитина починає любити те, що любить його народ, і ненавидіти те, що ненавидить народ. Казки, прислів'я, приказки, народні ігри формують початок любові до свого народу, до своєї країни.
Гра природний супутник життя дитини, джерело радісних емоцій, що володіє великою виховною силою. Тому в своїй роботі ми завжди звертаємося до гри: як дидактичної, так і до народної.
У грі дитина активно переосмислює накопичений моральний досвід, у грі кожному доводиться добровільно відмовитися від своїх бажань, узгоджувати свої задуми, домовлятися про спільні дії, підкорятися правилам гри, стримувати свої емоції, долати труднощі. Гра вчить справедливо оцінювати власні результати і результати товаришів.
Народні ігри є невід'ємною частиною морально-патріотичного виховання дошкільнят. В них відбивається образ життя людей, їх працю, побут, національні звичаї, уявлення про честь, сміливість, мужність, бажання володіти силою, спритністю, витривалістю, проявляти кмітливість, витримку, винахідливість. Радість руху поєднується з духовним збагаченням дітей. Особливість народних ігор у тому, що вони, маючи моральну основу, вчать малюка знаходити гармонію з навколишнім світом. У малюків формується стійке, зацікавлена, шанобливе ставлення до культури рідної країни, створюється емоційно позитивна основа для розвитку патріотичних почуттів. За змістом народні ігри лаконічні, виразні і доступні дитині. Вони викликають активну роботу думки, сприяють розширенню кругозору, уточненню уявлень про навколишній світ. Наприкінці гри слід позитивно оцінити вчинки тих дітей, хто проявив сміливість, спритність, витримку і взаємодопомога.

Народні ігри в комплексі з іншими виховними засобами являють собою основу формування гармонійно розвиненої, активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство і фізична досконалість. Перед грою розповідаємо про культуру і побут того чи іншого народу (російські народні ігри «Гуси-лебеді», «У ведмедя у бору» і т. д.)
Несправедливо буде, якщо не відзначити значення дидактичних ігор в формуванні морально-патріотичних якостей дошкільника. У дидактичних іграх розвивається кмітливість, вміння самостійно вирішувати поставлену задачу, узгоджувати свої дії з діями ведучого та інших учасників гри. В іграх виявляються і розвиваються необхідні до школі якості: довільна поведінка, образне і логічне мислення, уяву, пізнавальна активність.
Цикл дидактичних ігор по рідному місту «Узори рідного міста», «Не помились», «чи Знаєш ти?» (знаменитості міста), «Подорож по місту», «Де знаходиться пам'ятник?», «Птахи нашого міста», «Збери ціле», «Загадки про місто», «Так буває чи ні?» допомагають у розвитку любові до рідної землі, гордості приналежністю до цього народу.
Багато словесних ігор використовуємо при вихованні моральних почуттів. Наприклад, гра «Смачні слова» (дитина з закритими очима визначає, хто сказав ввічливе слово), «Квітка красивих слів» (діти вставляють свої пелюстки вимовляючи чарівне слово), «Річка ввічливості» (діти парами будуються один за одним, дитина без пари стає попереду, він вимовляючи чарівне слово вибирає собі пару), «Хто більше скаже?» (чарівних слів), «Поділися усмішкою», «Міняємося місцями» (ті, хто любить маму; хто допомагає бабусі і т. д.), «Похвали сусіда», «Моя іграшка розповідає про мене», «Люблю своїх близьких» (дитина тільки рухами показує, як любить своїх близьких).
Ігри, спрямовані на доброзичливе ставлення до сверстнику, гуманне ставлення до людей «Життя в лісі», «Добрі ельфи», «Пташенята», «Мурашки» і т. п.
Гра для розвитку дошкільників має вирішальне значення, саме вона є провідною діяльністю в дошкільному віці. Важливо через гру формувати у дітей не тільки уявлення про належному поведінці або комунікативні навички, а насамперед моральні почуття. Тільки в цьому випадку дитину можна навчити почуття спільності, здатності розуміти іншого, порівнювати себе з іншими, прислухатися до себе і оточуючих. На цьому фундаменті будується моральне ставлення до оточуючих людей: співчуття, співпереживання, терпимість, сприяння.
Взаємозв'язок моральної свідомості і поведінки встановлюється тоді, коли дитину упражняют у моральних вчинках, ставлять у ситуацію морального вибору, коли він сам вирішує, як вчинити, знайти вихід. Роблячи вибір на користь дотримання норми, долаючи миттєві бажання і поступаючись власними інтересами на користь іншої, щоб порадувати його, дитина отримує задоволення від того, що вчинив правильно. Поступово така поведінка стає звичкою і з'являється потреба дотримуватися норму.