Консультації для вихователів.

ДОПОВІДЬ: СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ В УМОВАХ ДОПОЛНИТЕЛЬНРОГО ОСВІТИ.

Автор: Максимкина Н.Р., педагог додаткової освіти МБОУ ДОД Центр дитячої творчості р. Озеры.

«Дитяче серце чутливо до заклику творити красу...
важливо тільки, щоб за закликом слідував праця»
В. А. Сухомлинський
В даний час процес соціалізації є предметом дослідження фахівців багатьох галузей наукового знання. Психологи, філософи, соціологи, педагоги, соціальні психологи розкривають різні аспекти цього процесу, досліджують механізми, етапи, стадії і фактори соціалізації. Однак проблеми соціалізації інвалідів, особливо дітей-інвалідів, у вітчизняній науці все ще не є предметом спеціального дослідження, хоча дана проблема дуже актуальна і в теоретичному, і в практичному відношенні.
Головна проблема дітей-інвалідів полягає в порушенні їх зв'язки зі світом, в обмеженій мобільності, бідності контактів з однолітками та дорослими, в обмеженому спілкуванні з природою, недоступності низки культурних цінностей, а іноді і освіти. Ця проблема є слідством не тільки суб'єктивного чинника, яким є стан фізичного і психічного здоров'я дитини, але і наслідком соціальної політики та сформованого суспільної свідомості, які санкціонують існування недостатньо доступною для інваліда архітектурного середовища, громадського транспорту, соціальних служб. Наслідком цих обмежень є відчуття дітьми невпевненості в собі, страху перед життєдіяльністю в суспільстві здорових людей.
Серед численних проблем, з якими стикаються діти-інваліди та їх батьки, на перший план виступають дві найбільш значимі. Перша і основна - ставлення оточуючих: у більшості, як дитячої, так і дорослої частини населення не сформовано сприйняття інвалідів як повноцінних членів суспільства, що мають інший, ніж у здорової людини, шлях розвитку. Друга ж є і державної, і суспільною проблемою - неможливість отримати необхідну освіту дітьми-інвалідами.
Діти, які мають інвалідність, можуть бути також здібні й талановиті, як і їх однолітки, що не мають проблем зі здоров'ям, але виявити свої дарування, розвинути їх, приносити з їх допомогою користь суспільству їм заважає нерівність можливостей. Діти-інваліди не пасивні об'єкти соціальної допомоги, а розвиваються особи, які мають право на задоволення різнобічних соціальних потреб у пізнанні, спілкуванні, творчості.
Інвалідність у дітей означає суттєве обмеження життєдіяльності, вона сприяє соціальній дезадаптації, яка обумовлена порушеннями у розвитку, труднощами у самообслуговуванні, спілкуванні, навчанні, оволодінні в майбутньому професійними навичками. Засвоєння дітьми-інвалідами соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відношень потребує від суспільства певних додаткових заходів, засобів та зусиль (це можуть бути спеціальні програми, спеціальні центри по реабілітації, спеціальні навчальні заклади тощо).
І додаткова освіта дітей є невід'ємною частиною загальної освіти, яка виходить за рамки державних освітніх стандартів, і передбачає вільний вибір дитиною сфер і видів діяльності, орієнтованих на розвиток в процесі практико-орієнтованих занять таких його особистісних якостей, здібностей, інтересів, які ведуть до соціальної та культурної самореалізації, до саморозвитку і самовиховання з кожною дитиною і навіть інвалідом.
Основним призначенням додаткової освіти є розкриття індивідуальних здібностей дітей, розвиток творчих здібностей, профілактика протиправних дій, вирішення проблеми зайнятості дітей.

Завдання додаткової освіти:
Сприяти розвитку:
індивідуальних творчих здібностей особистості, формування прагнення дитини в напрямку «я - хочу» і «я - можу».
основ творчого мислення та уяви.
механізмів самостійної творчості.
системи трудових навичок, оволодіння елементарними професійними вміннями та ознайомлення з професіями.
сприяти вихованню патріотизму, працьовитості, колективізму, доброчесності і милосердя, відповідальності.
соціальна адаптація учнів з обмеженими можливостями здоров'я.
Величезна увага приділяється роботі з дітьми інвалідами і до кожної дитини педагог намагається знайти індивідуальний підхід, враховуючи особливості фізичного і розумового здоров'я.
Центр дитячої творчості - багатопрофільний заклад додаткової освіти, має спрямованості:
1. Художньо - естетичне
2. Спортивно - оздоровчий
3. Еколого - біологічне
4. Соціально - педагогічна
5. Науково - технічна спрямованість
ЦДТ організовує роботу з дітьми протягом усього календарного року. Протягом навчального року реалізуються додаткові освітні програми, дозвіллєві програми. У канікулярний час змінюється форма роботи з учнями в залежності від поставлених завдань (організація виставок, фестивалів, концертів, ігрових програм, спільна робота з батьками тощо).
Режим роботи ЦДТ щодня з 8 - 00 до 20 - 00 годину, включаючи вихідні дні. Розклад занять об'єднань складається для створення найбільш сприятливого режиму праці і відпочинку дітей за поданням педагогічних працівників з урахуванням гігієнічних норм.
Тривалість занять в об'єднаннях - 40 хвилин, у дошкільних об'єднаннях - 30 хвилин.
Учасники освітнього процесу в ЦДТ є діти віком від 4 до 18 років, педагогічні працівники, батьки.
ЦДТ розробляє програму своєї діяльності з урахуванням запитів дітей, потреб сім'ї, освітніх установ, дитячих і юнацьких громадських об'єднань і організацій, особливостей соціально - економічного розвитку регіону і національно - культурних традицій.
Я, методист, з педагогами розробляли робочі програми з об'єднанням. Цього року в Центрі дитячої творчості стали відвідувати діти - інваліди, тому були розроблені програми «Розвиток пізнавальних здібностей дітей» для дітей 5 - 7 років, «Образотворча діяльність» 7-15 років, «Ударні установки» 10-18 років, ці програми які коригуються з урахуванням віку, підготовки, психологічних та індивідуальних можливостей дітей.
Діти виступають на районних семінарах, творчих звітах за півріччя та за рік, беруть участь у виставках. Педагоги додаткової освіти Центру дитячої творчості намагаються захопити дітей - інвалідів на своїх заняттях, використовуючи різні методи і прийоми роботи.