Консультації для вихователів.

Культурологічний підхід до роботи з книгою в дошкільному закладі.

Автор: Зотова Любов В'ячеславівна, вихователь МБДОУ дитячий сад комбінованого виду "Еврика", р. Тамбова.

В. А. Сухомлинський говорив: «Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в світ книг».

В кожній віковій групі дитячого саду влаштовуються своєрідні інформаційні центри - куточки книг. На спеціальних легких і красивих вітринах, на поличках або в шафках виставляються книги, рекомендовані дітям даного віку «Програмою виховання в дитячому саду», близькі і доступні за тематикою. Книги повинні бути багато ілюстровані, в хорошому стані. У преддошкольный період діти узагальнюють уявлення про основних напрямах кола дитячого читання. В 6-7 років дошкільнята ознайомлені з веселою дитячою книгою, наповненої гумористичними віршами та оповіданнями. Більшу частину дитячого читання становить казкова література. Певне місце повинно бути відведено нравоописательным розповідями. Неодмінно в коло дитячого читання повинні входити міфологія і усна народна творчість. Улюбленими стають книги-твори, у яких герої переживають ряд подій, тим більше пригодницького характеру, казкові повісті, цикли віршів та оповідань про одного героя: А. Толстой, Д. Родарі, А. Волков, Н. Носов, С. Михалков, Р. Погодін, Ст. Драгунський, Т. Александрова, Е. Успенський, З Козлов, Б. Заходер, В. Токмакова та інші.
Склад книг в групових библиотечках час від часу оновлюється або повністю, або частково не тільки тому, що книги зношуються, але й тому, що сам процес виховання вимагає їх постійного ідейно-тематичного оновлення. Бібліотечка оновлюється і за рахунок придбання нових виданих книг.
Діти беруть книги з бібліотеки за своїм бажанням і смаком, але потім обов'язково ставлять на місце. У підготовчій групі повинно бути організовано чергування вихованців, які видають і отримують книги, відповідають за їх збереження. У групах необхідно організувати майстерні по ремонту книг. Діти самі підбирають необхідні матеріали - папір за кольором і товщині, клей і т. п. Під час спільної праці вони згадують зміст книг, діляться своїми враженнями про вчинки героїв.
Дітей сьомого року вчать розуміти мотиви вчинків героїв, позицію автора та його ставлення до своїх героїв. Дошкільнята отримують більш глибокі знання про те, як створюється книга, скільки людей працює над тим, щоб вона дійшла до читача.
Після того як діти познайомляться з процесом створення книги, вони починають розуміти: книги треба берегти - адже це праця багатьох людей. Дуже подобаються дітям екскурсії до шкільної бібліотеки. Вихователь звертає їх увагу на те, що тут багато різних цікавих книг, які можна брати додому і читати.
При роботі з дітьми підготовчої групи звертаємо особливу увагу на зміст книжкового куточка, в якому розміщуються: книги, рекомендовані програмою; набори листівок, пов'язаних за змістом з тематикою казок, літературних творів, мультфільмів; ігри для розвитку мовлення: «Закінчи казку», «Впізнай героя», «Підбери картинки»; портрети письменників і поетів; малюнки дітей за мотивами улюблених творів; виготовлені дошкільниками книжки-малятка.
Часто необхідно складати книги з розповідей дітей. Періодично оформляти тематичні виставки «Веселі книжки», «Книги про нашій країні» і т. д. В їх організації беруть участь і діти.
Бесіди зі старшими дошкільниками необхідно намагатися поєднувати з показом ілюстрацій, повторним читанням, з організацією ігор-драматизаций, частим поверненням до раніше прочитаним книгам, адже з віком діти сприймають їх інакше, більш усвідомлено.
Герої книг оживають в малюнках і ліпленні дошкільнят. З кращих малюнків ми складаємо альбоми, готуємо виставки поробок для книжкового куточка.
Художня література і фольклор - важливі засоби формування особистості дитини і розвитку мовлення, засіб естетичного і морального виховання дітей. Література і фольклор впливають на формування моральних почуттів і оцінок, норм поведінки, на виховання естетичного сприйняття і естетичних почуттів. Твори літератури і фольклор сприяють розвитку мовлення, дають зразки російської літературної мови, збагачують словниковий запас новими словами, поетичною лексикою, образними виразами. Література допомагає дитині викласти своє ставлення до прослуханого, використовуючи готові мовні форми.
У підготовчій групі перед педагогом стоїть завдання виховувати у дітей любов до книги, до художньої літератури, здатність відчувати художній образ; розвивати поетичний слух (здатність вловлювати звучність, музикальність, ритмічність поетичної мови), інтонаційну виразність мовлення: виховувати здатність відчувати і розуміти образну мову казок, оповідань, віршів.
Читання літературних творів розкриває перед дітьми все невичерпне багатство російської мови, сприяє тому, що вони починають користуватися цим багатством в повсякденному мовному спілкуванні і в самостійному словесному творчості.

Дитяча книга сприймається дошкільниками як комплекс мистецтв, які синтезуються, якщо вихователь регулярно пояснює юному книголюбу сенс появи в книзі різноманітних образотворчих деталей, кольору, ліній, знаків-символів. Вихователь звертає увагу дітей на знаки серії, на особливості оформлення книги.
Основне завдання читання дошкільнятам полягає в тому, щоб навчити їх слухати і чути, тобто правильно сприймати мова. Картинка-ілюстрація, що поміщається в дитячій книжці, допомагає вихователю повніше піднести дитині читаний текст, але вона може і зашкодити сприйняттю, якщо показати її не вчасно.
Досвід роботи підказує, що на заняттях при знайомстві з новою книжкою доцільно спочатку прочитати дітям текст, а потім розглянути з ними разом ілюстрації. Треба, щоб картинка йшла за словом, а не навпаки: інакше яскрава картинка може захопити хлопців настільки, що вони будуть тільки її і уявляти собі подумки, зоровий образ не зіллється зі словесним, тому що вони «не почують» слів, не зацікавляться висловленим у них. Виняток становить барвиста обкладинка книги, викликає природний інтерес, цікавість дітей до цієї книжці, настроює на сюжет в цілому.
Після того як книжка прочитана, увагу дітей зафіксовано на її утриманні, вихователь повинен показати ілюстрації до неї. Діти побачать і дізнаються героїв, речі, події, про які йшла мова в тексті. При повторному читанні книжки після розглядання ілюстрацій словниковий матеріал засвоюється дітьми дуже інтенсивно.
Само собою зрозуміло, можуть бути й винятки з цього правила. У тих випадках, коли в книжці йдеться про речі, невідомих дітям, т. е. зустрічаються незнайомі і незрозумілі слова, доцільно до читання при поясненні цих слів показати відповідні картинки. Наприклад, перед читанням «Казки про рибака і рибку» А. С. Пушкіна потрібно показати зображення землянки, неводи, а міським дітям - навіть корита і т. п.
Книги для дітей-дошкільнят завжди видаються з безліччю барвистих і чорно-білих ілюстрацій, виконаних художниками. Багато хто з художників по праву можуть вважатися співавторами тих письменників, чиї твори ілюструють. Завжди викличуть і добру посмішку, і радісний сміх дітей ілюстрації Ст. Конашевича до казок К. Чуковського; не залишать байдужими яскраві ілюстрації Ю. Васнецове до народних казок; змусять дитину задуматися проникливі замальовки Е. Черушина; малюнки Ст. Горяєва сприяють сприйняттю віршів А. Барто: ілюстрації Ф. Лемкуля допомагають дітям уточнити словесні образи творів С. Михалкова.
В залежності від віку дітей вихователь змінює прийоми розглядання художніх ілюстрацій до книжок. Так, у підготовчій групі прийоми розглядання мають метою порівняння ілюстрацій різних художників до одного і того ж твору. Словесний коментар вихователя при порівнянні ілюстрацій різних художників - це прийом, який допомагає викликати дітей на розмову. Вихователь повинен реагувати на кожне зауваження, заохочувати висловлювання, допомагатиме оформляти думки. Саме викликати дітей на розмову - мета розглядання ілюстрацій.
Провідним видом діяльності при роботі з книгою стає бесіда про прочитане. Мета бесіди - уточнити розуміння змісту твору, його ідеї, усвідомлення засобів художньої виразності. Ця бесіда не повинна перерости в повчальне тлумачення змісту твору. Питання за твором повинні бути спрямовані на розвиток усіх сторін особистості дитини: увага, уява, спостережливість, мислення, чуттєву сферу, пам'ять і, звичайно ж, мова. Питання повинні стосуватися як змісту, так і форми.
Про теми та проблеми: про що цей твір? Чому воно так називається? Які у вас виникли питання? Чому ви здивувалися, слухаючи розповідь?
Про сюжет: де відбуваються події? Коли? З чого почалося? Що було далі? Яка подія головне? Чим все закінчилося?
Про образах: що чи кого представили? Яких героїв запам'ятали? Що вони робили? Говорили? Що відчували? Чому?
Про композиції: в якому місці найбільше хвилювалися? Яка частина здалася найцікавішою? Чому? Що перечитати?
Про жанрі: що слухали: казку чи розповідь? Вірш? Як про це здогадалися?
Про мову: які слова змусили вас посміхнутися? Посумувати? Чи помітили ви незвичайні слова? Красиві? Які з них головні?
Про ідеї: що запам'яталося у творі? Хто сподобався і не сподобався? Чому? Яку пораду дамо герою? З яким настроєм закінчили читати книгу? Які думки вона викликала?
Показником успішності літературної освіти дошкільнят може служити самостійне, добровільне звернення дитини до книги, зацікавлена слухання та участь у бесідах, а також уміння спілкуватися з дитячою книжкою «один на один», коли дитина вдивляється в її ілюстративний ряд і по пам'яті відтворює ( або припускає) зміст книги. Це вправа «Розмова дитини з книгою», виявляє звичку звернення до дитячої літератури, можна вважати виміром кінцевої мети всієї методичної роботи за даним напрямком, так як воно показує сформованість позитивного, діяльного ставлення дошкільника до тієї галузі культури, без якої не може відбутися його успішне навчання в школі.

Спілкування - основна умова розвитку дитини, найважливіший фактор формування особистості, один з головних видів діяльності людини, спрямований на пізнання та оцінку самого себе через посередництво інших людей.
Виховання правильних взаємин між дітьми, заснованих на принципах гуманізму, - особлива завдання педагога в роботі з даною віковою групою. Формування стосунків між дітьми будується на основі взаємних симпатій дітей, їх прихильності до дитячого саду, вміння оцінювати поведінку однолітків і своє.
Щоб правильно судити про характер взаємин, які складаються між дітьми у групі дитячого садка, вихователю слід постійно спостерігати за спілкуванням дітей у грі і інші види спільної діяльності. Спостереження дозволяють їй судити про авторитетність того чи іншого дитини, виділити організаторів і малоактивних дітей, зрозуміти, на якій основі утворюються дитячі об'єднання, що спонукає дітей бути їх учасниками. Необхідно заохочувати розвиток об'єднань з гуманним і рівноправним характером відносин між дітьми і, навпаки, показувати непривабливість нерівноправних відносин.
Встановленню доброзичливих стосунків сприяє вміння дітей спілкуватися, приязно розмовляти один з одним. Визначальний вплив на дітей справляє приклад спілкування дорослих. Необхідно використовувати природно виникають ситуації, пов'язані з приходом у групу завідуючої, медсестри і їх спілкуванням з вихователем, нянею. Корисно звернути увагу дітей на те, як привітно, по-доброму розмовляють дорослі один з одним, спонукати їх так само спілкуватися між собою.
Виховуючи у дітей відносини доброзичливості один до одного, важливо під час ігор та інших видів діяльності залучати їх увагу до інтересів і потреб однолітків, які знаходяться поруч. Необхідно виховувати в дітях бажання допомогти сверстнику, поділитися з ним, відгукнутися на його прохання.
Важливо обговорювати з дітьми ті або інші факти й випадки, які мають місце в їх спілкуванні з однолітками у спільній діяльності, спонукаючи висловлювати своє ставлення до вчинків того чи іншого дитини, порівнювати свої вчинки і вчинки однолітків. Корисно поговорити про те, як поступати по відношенню один до одного і як розмовляти між собою, коли організується будь-яка спільна діяльність, наприклад, гра. Необхідно, щоб діти враховували право кожної дитини на участь у спільній грі, вміли в привітною і доброзичливою формі звернутися до одноліткам з проханням пограти разом («Прийміть мене, будь ласка», «Можна з вами пограти?»), привітно відповісти на прохання товариша прийняти його в гру. Необхідно вчити дітей бути уважним до пропозицій іншої дитини при виконанні спільної діяльності, вміти погодитися з задумом, запропонованим однолітком.
Якщо діти не вміють по-доброму, ввічливо відмовитися від участі у спільній діяльності або відхилити пропозиції іншої дитини, слід обговорити з ними форму відмови, навчити висловлювати незгоду тактовно («Давай спочатку дорогу побудуємо, а потім міст. Домовилися?»), ввічливо відповісти на відмову («Не хочеш грати в магазин? Може бути пограємо в лікарню?»).
Корисно обговорювати з дітьми, чи справедливо вони розподілили предмети і матеріали для спільної діяльності, похвалити тих, які враховували при цьому інтереси і бажання інших дітей. Вчити дітей умінню з'ясувати, задоволений чи інший отриманими матеріалами та іграшками, використовуючи при цьому такі вирази: «Ти згоден?», «Задоволений?», «Домовилися?». Спонукати дітей при зверненні до сверстнику з подібними питаннями подивитися на нього, назвати по імені, уважно вислухати відповідь. Важливо показати, як непривабливо виглядає дитина, який ображає іншого, бере собі все найкраще.
Вихователь звертає увагу дітей на неприпустимість грубих, різких звернень і відповідей, в яких виявляється зневажливе ставлення до інтересів і бажань однолітка.
Крім розмов з дітьми, потрібно обов'язково показати їм конкретні ситуації, помічені вихователем в їх спілкуванні один з одним, наприклад, під час чергування, одягання на прогулянку, в іграх, щоб дати дітям можливість побачити себе зі сторони і засвоїти зразки доброзичливого спілкування.
Вихователь може використовувати для цього ляльковий, тіньовий театр, театр іграшок. Персонажі вистав допомагають дітям засвоїти необхідні правила ввічливості при спілкуванні.
У тих випадках, коли вихователь стикається з прагненням дитини до гри поодинці (що свідчить про недостатньо розвиненою потреби у спілкуванні), не слід прагнути до налагодження його контактів з багатьма однолітками: гучні ігри швидко стомлюють дітей. Має сенс спочатку підібрати для такої дитини лише одного партнера, до якого він ставився з симпатією, і тільки згодом обережно розширювати коло його спілкування.
При переважанні у дитини потреби в авторитарному керівництві грою доцільно використовувати в якості одного з педагогічних прийомів систематичні тривалі доручення йому завдань, що мають суспільну спрямованість: допомога колективу, захист молодших товаришів, допомога їм і т. п. При цьому важливо враховувати його інтереси і можливості. Успішне виконання завдання необхідно заохотити позитивною оцінкою в присутності однолітків, підкреслюючи при цьому суспільно корисний характер виконаної роботи: «Своєю роботою ти допоміг всій групі». В таких умовах первісне прагнення дитини лише до позитивної оцінки поступово може змінитися потребою добре потрудитися для колективу. Якщо труднощі у відносинах дитини з однолітками викликано переважанням у нього інтересів, не пов'язаних з грою, їх придушувати недоцільно: за такими інтересами і прагненнями зазвичай лежать здібності до іншої діяльності, які при несприятливих умовах не буде розвиватися. Потрібно підтримати ці прагнення дітей, максимально реалізувати свої здібності, організувати цю діяльність і привернути увагу однолітків до успіхів цих дітей.