Консультації для вихователів

Профілактика та корекція негативних проявів у поведінці дітей 2-3 років через прищеплення почуття доброти.

Досвід роботи з реалізації проекту «Посмішка дитини - щастя дорослих»

Автор: Полякова Юлія Олександрівна, заступник завідувача з навчально-методичної роботи, Муніципальне дошкільний навчальний заклад «Дитячий садок N 41» р. Черемховому.

Добрим бути зовсім, зовсім не просто,
Не залежить доброта від зросту,
Не залежить доброта від кольору.
Доброта не пряник, не цукерка.
Доброта з роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє,
Треба тільки бути добрим
І в біді одне одного не забути.
Якщо доброта, як сонце, світить,
Радіють дорослі і діти!
 
Педагогічні і психологічні дослідження і спостереження останніх років показують, що у більшості сучасних дітей все частіше зустрічаються різного роду проблеми і труднощі, серед яких порушення поведінки займають одне з провідних місць.
Дорослі до кінця не усвідомлюють, в якому постійному потужному потоці, воздействующем на свідомість і почуття, знаходиться дитина. Маючи різні поведінкові проблеми, діти часто виявляються замкнутими в колі стереотипних реакцій з боку дорослих, як батьків, так і педагогів, які зводяться до основним заборонам на небажану поведінку. У результаті дитина перестає замислюватися над вибором вчинків і реакцій, а з почуття протесту прагне домогтися свого звичними для нього способами. Зрештою, негативний прояв закріплюється і стає рисою характеру, доставляє багато клопоту.
В даний час створено досить багато програм розвитку і виховання дітей дошкільного віку. Всі вони носять виховно-освітній і розвиваючий характер. Однак віковий мінімум дітей, заявлений в більшості програмно-нормативних документів - з 3 до 7 років. Подібні програми для дітей ясельного віку є, але на сьогоднішній день їх недостатньо. Діти третього року життя характеризуються:
початком вікової кризи (проявом впертості і негативізму, частими спалахами агресивності);
проявом форм мовного спілкування;
ситуативно-діловою формою спілкування з дорослим (центром будь-якої ситуації є дорослий і спільна з ними діяльність);
емоційно-практичною формою спілкування з однолітками;
ізольованістю ігрової діяльності з поступовим переходом до паралельної і спільній грі;
слабким усвідомленням власних особистісних якостей, неможливістю правильно оцінити свою поведінку;
характерними психофізіологічними особливостями, до основних з яких відноситься швидка стомлюваність, мимовільність пізнавальних процесів, неврівноваженість, непослідовність поведінки.
Перераховані вище особливості потребують особливої уваги з боку батьків і педагогів саме в цьому віковому періоді розвитку дитини, визначають зміст і організацію процесу нівелювання кризових проявів, в тому числі і засобами прищеплення почуттів доброти, співчуття, любові до окружаещему світу.
Стикаючись з реальними проблемами в поведінці дітей, колектив нашого дитячого садка вважав за необхідне створити умови для емоційно-позитивного клімату вихованців в дитячому саду і будинку. Головні лінії реалізації проекту - підвищення психолого-педагогічної компетенції батьків, соціальна адаптація дітей, які мають проблеми у спілкуванні з однолітками і дорослими, профілактика негативних проявів у поведінці дітей і мотивація педагогів і батьків на ефективне співробітництво у формуванні психологічного здоров'я дітей.
Для початкового аналізу нами було використано лонгітюдне дослідження, спрямоване на тривале вивчення деяких змінних психологічного клімату в дитячому колективі. Методика такого дослідження («Кліматична хмара»), запропонована А. Н. Лутошкиным, адаптована і апробована автором до дитячої групи, є компактною і нескладною процедурою. При роботі за даною методикою ми визначили для себе кілька характеристик для спостереження виходячи з параметрів за шкалою оцінок. У первинному дослідженні спостерігалося мінімальна активність (54%), відхід від контактів (45%), виникнення конфліктів (27%). Відношення з оточуючими носило пасивно-негативний характер (32%). Більшість вихованців не ухилялося від діяльності, але і не прагнуло брати в ній участь за власною ініціативою (54%). Результати діяльності частіше середні (32%). Відзначалася втрата інтересу до діяльності, грі, апатія (67%).

Для визначення загального психічного стану дитячого колективу, безпосередніми компонентами якого є загальна емоційна атмосфера, переважаючий настрій і рівень активності вихованців нами були підраховані середні значення за формулою КСр = [Р, (+) + Р2 (-)] : п,
де Кср - середнє значення одного з параметрів психологічного клімату; Р - сума всіх позитивних оцінок за цим параметром; Р2 - сума негативних оцінок; п - число обстежуваних вихованців.
Згідно середнім розрахунків видно, що основна частина хмари знаходиться в зонах тривожності, песимізму і зневіри.

Наступна робота з дітьми велася за методикою «Структурализированное спостереження» А. А. Романова. При первинному спостереженні ми отримали інформацію для попереднього психологічного аналізу та виявили схильність до агресивності у вихованців. Спостереження велося під час ігрової діяльності по протоколу спостереження, що включає 4 фрагментів фіксованих форм поведінки, в даному випадку агресивного
Згідно середнім показникам дані на початок експериментальної діяльності виявилися наступними:

Негативний прояв у поведінці вихованців переважало в основному у вигляді погроз: замахов на інших дітей і фізичної спрямованості: штовхалися, вдаряли зустрічних дітей, кусалися. В однаковому процентному співвідношенні були такі показники як прихована агресія і агресія, яка проявляється у міміці (по 21%). Дані показали, що діти їли або кусали інших дітей «під тєшка» поки не бачить і не чує дорослий. У мимическом щодо діти стискали губи, «будували злі пики», стискали кулаки і т. д.
Показники реакції агресивності при спостереженні у дитини розраховувалися від 0 до 4 балів (0 - немає проявів агресивності; 1 - прояви агресивності спостерігається іноді; 2 - часто; 3 - майже завжди; 4 - безперервно). За даними на вересень 2012 року ми бачимо наступне (загальна кількість вихованців беруть участь в експерименті - 50 осіб з 2х до 3х років):

Далі на першому етапі (вересень 2012р.), як ми і планували, робота велася з батьками (законними представниками). Для батьків були запропоновані два опитувальника авторів А. А. Романова і Е. Р. Ейдеміллер, В. о. Юстицкис, а також розроблені учасниками проекту запитання для бесіди, яку проводив педагог-психолог з кількома з батьків, чиї діти викликали найбільшу тривогу в плані прояву негативних проявів у своїй поведінці.
Аналіз за опитувальником «Аналіз сімейних взаємин» Е. Р. Ейдеміллер, В. о. Юстицкис (АСВ) (діагностика типів негармонійного сімейного виховання) показав:

З таблиці видно, що переважає такий тип виховання як гипопротекция, тобто ситуація, при якій дитина виявляється на периферії уваги батьків, дитина часто випадає у них з очей. Причинами цього є в основному постійна зайнятість на роботі. Тип виховання з підвищеною моральною відповідальністю (поєднання вимог до дитини зі зниженим увагою до його потреб) також займає значне місце на початок експериментальної діяльності, що говорить про помилки батьківського виховання. Наступним у списку перебуває тип виховання - домінуюча гиперпротекция, ситуація, коли дитина в центрі уваги батьків, які віддають йому багато сил і часу, однак, у той же час, позбавляють його самостійності, ставлячи значні обмеження та заборони для дитини, що легко призводить до неправильного сприйняття навколишнього, а отже, і до негативного прояву в поведінці дітей. Вісімнадцятьма відсотками виражений такий стиль виховання як «Попелюшка» (емоційне відторгнення), основними причинами якого є виховна невпевненість батьків, нерозвиненість батьківських почуттів, невміння побудувати взаємини зі своєю дитиною, створити для нього емоційно-позитивну атмосферу.
Для визначення прояву агресивності у дитини і частоти цих проявів був використаний опитувальник А. А. Романова.

За участю 50 сімей: 26 батьків набрали від 0 до 65 балів, що говорить про те, що у дитини немає небезпеки закріплення реакцій агресії як патологічних рис характеру; він самостійно опановує власною агресивністю. Сім сімей набрали від 65 до 130 балів, що є небезпечним, відбувається закріплення ситуаційно-особистісних реакцій агресії як патологічних рис характеру; дитині потрібна допомога в оволодінні власноюповедінкою.
Сімнадцять сімей набрали від 130 до 195 балів- дітям даних сімей потрібна значна психолого-педагогічна і, можливо, медикаментозна допомога в оволодінні агресивністю як розлади поведінки та емоцій.
Згідно зі спостереженнями педагога-психолога і педагогів груп за вихованцями за методикою «Структурализированное спостереження» А. А. Романова і опитувальником А. А. Романова для батьків дані по балам значно сходяться. Батьками були дані усвідомлені відповіді на питання і вони чітко розуміли, що окремим дітям потрібна реальна допомога фахівців.
З окремими батьками (законними представниками) педагог-психолог провела бесіду за заздалегідь запланованим питань, що стосуються індивідуальних особливостей дітей, сім'ї, стилю виховання, світогляду і т. д.
На основі їх аналізу нами свідомо була побудована робота на спільній творчій діяльності всіх учасників проекту.
Останнім напрямком діяльності на першому етапі була робота з педагогами, яка укладала в себе розмову з питань, розробленим авторами Лаврентьевой Р. П., Титаренко Т. М.
Педагогам груп було запропоновано 20 критеріїв оцінки агресивності дітей. Було виявлено кількість вихованців з високою (15-20 балів), середній (7 - 14 балів) і низькою (1 - 6 балів) агресивністю.

Аналіз даних показав, що на початок експериментальної діяльності 22 вихованців мають високий і середній рівень активності, що говорить про те, що дана кількість дітей часто втрачають контроль над собою, сперечаються, сваряться з дорослими, відмовляються виконувати правила, звинувачує інших у своїх помилках, сердяться і відмовляється зробити що-небудь.
 Реалізація проекту відбувалась у конструктивному взаємодії з усіма учасниками навчально-освітнього процесу, гармонізації дитячо-батьківських відносин, а також збереження та зміцнення психологічного здоров'я вихованців. Був створений сприятливий психологічний клімат у дитячому саду і будинку, і як наслідок зниження негативних проявів у поведінці вихованців.
Реалізація проекту пройшла три етапи: підготовчий (вивчення різних джерел, аналіз умов, підготовка матеріалів до практичної діяльності), практичний (безпосередня робота за проектом) і заключний (визначення позитивних результатів роботи, продуктів діяльності).
На сьогоднішній день можна сказати, що наша спільна спроба подолати виниклі проблеми увінчалася успіхом.
Наведемо лише деякі активні форми роботи в реалізації даного проекту:

1. «Планета добрих справ»

Мета даного методу: спільно з батьками сприяти формуванню у дітей уявлення про доброту і розуміння того, що справжня доброта - у добрих справах.
Ідея: педагогічна спроба посіяти зерно доброти в дитячі душі».
У дошкільному віці дитина вже здатна до милосердного відношенню і посильної допомоги, але за прикладом дорослих і при їх активній участі. На кожній чарівної «Планеті добрих справ», яка знаходиться в кожній групі дитячого саду, існує «Посудина з добрими історіями», в який щодня дитина і батько скидають записки з добрими вчинками, скоєними ними. При спільній роботі всіх учасників виховно-освітніх відносин особливе значення приділяється моральним аспектам людських вчинків і культури людських відносин. Головною подією цього дії є, насамперед, єднання батьків і дитини, на основі загальних цінностей, співпереживанні. «Планета добрих справ» - це ще і носій корисної інформації: притчі, прислів'я, приказки про добро і зло, історії й умовиводи педагогів і батьків про негативному прояві дітей. Дані матеріали дозволяють батькам бути уважними. чуйними і природними у відносинах до своєї дитини, демонструвати свою любов, турботу. щирість, довіра, душевне тепло на прикладі відносин до інших об'єктів оточуючого нас світу.
Продукт діяльності «Планети добрих справ»: альбом «Ми разом».
Даний продукт діяльності - це якась скарбничка досвіду добрих справ: разом з іншими, на допомогу іншим, заради інших. Зміст альбому визначається як перший досвід морального становлення особистості дитини. Завдяки альбомами розпізнає і розрізняє добро і противостоящее йому зло; у неї формується здатність співпереживати. Надалі ці альбоми будуть не лише пам'яттю про тих вчинках або справах, які були здійснені дітьми, але ще й стимулом для батьків щодо зміни поведінки своїх дітей і самих себе.

1. «Творчість аудіоказок для вихованців про добро і

злі». Сюжети казок описують позитивні і негативні моделі поведінки; моральні аспекти вчинків.
Мета: Формування у дітей уміння розбиратися в почуттях, правильно оцінювати вчинки, розвивати вміння висловлювати свої почуття, привертати увагу дітей до наслідків власної негативної поведінки.
Цінність: при запису виражені почуття і емоції героїв, основні моменти виділені інтонацією, паузою.
Результат: створення емоційно-позитивної атмосфери в групі і вдома. Завдяки аудиосказкам діти вміють висловлювати і визначати свої почуття і емоції, опановують уявленнями «що таке добре і що таке погано».
Дані інтерактивні форми і методи роботи з реалізації проекту «Посмішка дитини - щастя дорослих» дають нам підставу стверджувати, що ця діяльність активно впливає на збереження і збагачення психологічного здоров'я дитини.
Крім даних методів в роботі були використані традиційні методи з учасниками виховно-освітніх відносин: психолого - педагогічні тренінги, круглі столи для батьків, ігри, різної спрямованості (формування ідентифікації з колективом; зниження емоційного перенапруження дитини; нейтралізацію негативних переживань дитини і т. д.) Були використані в режимних моментах і протягом всього дня, аромотерапія, музикотерапія, казкотерапія, пісочна терапія та ігротерапія.
За рахунок використання перерахованих вище методів і форм роботи ми побачили динамічну картину в роботі з дітьми.
При повторному аналізі нами були використані такі методики: «Кліматична хмара» А. Н. Лутошкина. На серпень 2013р. спостерігалася підвищення відсотка дитячої активності на 22%, що склало 76%, відхід від контактів знизився на 12%, що склало 33%, після проведеної роботи ситуацій з виникненням конфліктів стало 12%, але вони стали швидко і продуктивно вирішуватися. За рахунок того, що частина вихованців не проявляють ініціативу, але виконують завдання із задоволенням характер відносин залишився пасивно-негативний, але не у всього дитячого колективу (20%). Ініціативність вихованців стала вище на 12%, що склало 67%. Результати діяльності частіше високі (65%). Втрата інтересу до діяльності, грі, апатія (12%).

На серпень 2013 року нами також були зроблені середні розрахунки за формулою. Згідно середнім розрахунків видно, що основна частина хмари знаходиться також в зонах тривожності, песимізму і зневіри, але і в зоні приємного настрою.

Згідно спостереження після проведеної роботи дані експериментальної діяльності виявилися наступними:

Негативний прояв у поведінці вихованців на серпень 2013р. у вигляді погроз склало 24%. Вихованці стали менше кусатися, замахуватися на інших дітей, штовхатися. Фізична агресія знизилася на 15%, що склало 20%. В однаковому процентному співвідношенні були такі показники як прихована агресія і агресія, яка проявляється у міміці (по 21%), але до серпня 2013р. дані розійшлися: діти не стали щипатися, у відповідності з цим відсоток прихованої агресії знизився на 12%, що склало 9%. У мимическом відношенні кількість дітей стало - 12%.
Показники реакції агресивності за даними на серпень 2013 года з (із загальної кількості вихованців беруть участь в експерименті - 50 осіб з 2х до 3х років):

Для визначення прояву агресивності у дитини і частоти цих проявів був повторно використаний опитувальник А. А. Романова.

За участю 50 сімей: 44 сім'ї набрали від 0 до 65 балів, що говорить про те, що у дитини немає небезпеки закріплення реакцій агресії як патологічних рис характеру; він самостійно опановує власною агресивністю. 6 сімей набрали від 65 до 130 балів, що є небезпечним, відбувається закріплення ситуаційно-особистісних реакцій агресії як патологічних рис характеру; дитині потрібна допомога в оволодінні власною поведінкою.
0 сімей набрали від 130 до 195 балів - дітям даних сімей потрібна значна психолого-педагогічна і, можливо, медикаментозна допомога в оволодінні агресивністю як розлади поведінки та емоцій.
Повторно була проведена робота з педагогами, з питань, розробленим авторами Лаврентьевой Р. П., Титаренко Т. М.

Аналіз даних показав, що на серпень 2013р. 7 вихованців мають високий і середній рівень активності, що говорить про зниження негативних виявів у поведінці дітей у зв'язку з комплексом заходів, проведених на практичному і заключному етапі, але нечасте прояву негативних емоцій є.
Підводячи підсумок, можна сказати, що прищеплення почуття доброти на основі прикладу дорослих і казки власного виробництва про добро і зло надають необхідну, адекватну (а тому - реальну) підтримку дитині, що зіткнулося з різними проблемами, в тому числі і регуляції власного поведінки. Грамотно надана підтримка дорослими (батьками і педагогами) зміцнює в дитині віру в себе, допомагає адекватно оцінити і проявити свої можливості, побачити навколо себе дорослих людей, дійсно зацікавлених у її долі.
Природно, що проведення роботи, що будується тільки на безпосередній взаємодії з дитиною, явно недостатньо для подолання складної проблеми поведінкових порушень. Найважливішою умовою при організації роботи є подолання батьківських і педагогічних обмежень та набуття ними нового досвіду взаємодії з дітьми допомогою практичного тренування комунікативних навичок, переосмислення їх ролі і позиції по відношенню до дітей, організації дитячо-батьківських відносин, формуванні сприятливого клімату в дитячому саду і будинку. Розвиток таких навичок і навчання конкретним прийомам може бути основним змістом роботи психолога з педагогами та батьками дітей з негативними формами поведінки в майбутньому.
Джерела

1. Абрамова, Р. С. Вікова психологія / Р. С. Абрамова. - Єкатеринбург, 1999. - 384 с.
2. Алексєєва, Р. М. Проблема подолання поведінкових порушень у дітей дошкільного віку / Р. М. Алексєєва // Питання психології. - 2001. С. 33-36.
3. Алексєєва Е. Психологічні проблеми дітей дошкільного віку. Як допомогти дитині?. - М.: Сфера, 2012. - 288с.
4. Алямовская, В. Р. Програма «Здоров'я» / В. Р. Алямовская //Дошкільне виховання. - 1993. - N 11-12. - С. 4-8.
5. Божович Л. В. Особистість і її формування в дитячому віці / Л. В. Божович. - М: Просвітництво, 1968. - 464 с.
6. Божович, К. І. Проблеми формування особистості / Л. В. Божович. - М: Видавництво «Інститут практичної психології», Воронеж: НВО «МОДЕК», 1997. - 285 с.
7. Бреслав Р. Психологічна корекція дитячої і підліткової агресивності. - М., 2006. - 144 с.
8. Венгер Л. А. Психологія / Л. А. Венгер, В. С. Мухіна. - М: Просвітництво, 1988. - 245 с.
9. Виготський Л. С. Питання дитячої психології / Л. с. Виготський. - М.: «Союз», 1997. - 354 с.
10. Виготський Л. С. Педагогічна психологія / Л. с. Виготський. - М: Педагогіка, 1991. - 431 с.
11. Гіппенрейтер Ю Спілкуватися з дитиною. Як?. - М: АСТ, 2011.
12. Епанчинцева О., Роль пісочної терапії в розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку. - М.: Дитинство-Прес, 2010. - 80с.
13. Журнал "Дошкільна освіта", N11, 2011р.
14. Захаров, А. І. Як попередити відхилення в поведінці дитини /А. В. Захаров. - М: Просвітництво, 1993. - 265 с.
15. Зедгенидзе Ст. Попередження та вирішення конфліктів у дошкільнят. - М., 2009. - 112с.
16. Змановский, Ю. Ф. Програма «Здоровий дошкільник» / Ю. Ф. Змановский // Дошкільне виховання. - 1994. - N 6. - С. 11-18.
17. Корнієнко А. Дитяча агресія. Прості способи корекції небажаної поведінки дитини. - Спб.: Рама Паблішинг, 2012. - 200с.
18. Куликовська Т. Тренінги з казок для дітей дошкільного віку 2012р. - 80с.
19. Мосіна Е. Чому хмари перетворюються в хмари? Казкотерапія для дітей і батьків 2012р. - 160с.
20. Мухіна, В. С. Психологія дитинства і отроцтва. Підручник для студентів психолого-педагогічних факультетів вузів / В. С. Мухіна. - М: Інститут практичної психології, 1998. - 356 с
21. Обухова Л. Ф. Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми / Л. Ф. Обухова. - М.: Тривола, 1995. - 310 с.
22. Обухова Л. Ф. Вікова психологія / Л. Ф. Обухова . - М.: Роспедагенство, 1996 - 340 с.
23. Романів, А. А. Спрямована ігротерапія агресивності у дітей / А. А. Романів. - М: Видавництво, 2001. - 30 с.
24. Свистунова Е., Горбунова Е., Мільке Е., Нестерова Е., шумилова С. Різнобарвне дитинство. Ігротерапія, казкотерапія, ізотерапія, музикотерапія. - Спб.: Форум, 2012. - 192с.
25. Стожарова М. Ю. Формування психологічного здоров'я дошкільнят. - М., 2007. - 208с.
26. Співаковська, А. С. Профілактика дитячих неврозів / А. С. Співаковська. - М, 1988. - 120с.
27. Субботский Е. В. Дитина відкриває світ / Е. В. Субботский. - М:, 1991. - 90 с.
28. Уайлд Дж. Терапія гніву, тривоги і депресії у дітей та підлітків. Когнітивно - біхевіоральний підхід. - М.: МОДЕК, 2013. - 192 с.
29. Фобер А., Мазлиш Е. Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили Ексмо 2013. - 336с.
30. Холмогорова Ст., Смирнова Е. Конфліктні діти. - Спб.: Эксмо, 2009. - 176 с.
31. Шиманська А. Казки на піску. Практика пісочної терапії. - Спб.: Мова, 2010. - 224с.
32. Ельконін Д. Б. До проблеми періодизації психічного розвитку в дитячому віці. Психологія особистості. Тексти / Д. Б. Ельконін. - М: Книга, 1982. - 336 с.