Конспекти занять з дітьми.

Комплексне заняття з пізнавального розвитку.

Старший дошкільний вік.

Підготувала: Мерзлікіна Тетяна Миколаївна, вихователь МДОУ д/с N 23г. Бєлгорода.

Тема: «Білгородський рідний край».

Мета: розширювати знання дітей про рідний край, його історію, освіту, народних традиціях, обрядах, що склалися у зв'язку з православними святами; виховувати любов до рідних місць Білгородщини, бажання якомога більше дізнатися про Бєлгородському краї.
         Матеріал: ілюстрації, книги про Бєлгороді, корисні копалини, російські народні костюми, грамзапис: «Пісня про рідний край», «Порушка - Параня».
         Хід заняття:
Бесіда з дітьми про рідне місто. Діти розповідають про сучасному місті, краї. Чим багатий наш край?
- Але не завжди наше місто було таким великим і прекрасним. У бєлгородській землі сувора і славна історія. Тут, біля вікового лісу та прозорою лісовий води здавна жили східні слов'яни. Білгородська фортеця була збудована на високій Білій (крейдяний) горі біля Сіверського Дінця в той час многоводного і судноплавного.
Білгород. Сиве крейдяні кручі, піднялися над Сіверським Дінцем, розсунулися тут, немов поступаючись місцем місту. Білі гори подарували йому ім'я.
«Застукали сокири у горючої Бел-гори,
У горючої Бел-гори, застукали сокири.
Плотнички - работнічкі божі, веселі,
Ходіть молодики по містах і селах.
Велика Рассеюшка, велика свята.
У царя Рассеюшка, ох, рука, крута!
Наказав державний місто ставити славний,
Місто ставити Білий з сосни та крейди!
Застукали сокири у горючої Бел-гори
І вознісся над Дінцем, наче лебідь гордий,
Повернувшись в степ особою
Місто - фортеця, Білий місто!
Часті набіги кочівників і татар приносили народу незліченні біди. Для міста - фортеці вибирали піднесене, захищене течіями річок (північний берег річки Везелицы, Сіверський Донець) і крутими схилами. Фортеця була оточена високими стінами, ровами і земельними валами. На високих курганах, розміщених у степу, перебували сторожа. Побачивши ворога, вони розпалювали багаття і давали знати про загрозливу небезпеку.
З появою Бєлгородської риси життя значно покращилася. До цього населення було вкрай рідкісним і займалося полюванням і рибальством. В захищеній від ворога зоні стали процвітати землеробство і скотарство. Край ряснів природними багатствами: чорноземи незаймані плугом, дрімучі ліси, рибні річки.
Незважаючи на це народу жилося дуже важко. Вони повністю залежали від сваволі поміщиків, воєвод, чиновників.
Йшли роки. Місто будувалось, розширювалось, змінювався і ріс. Зараз Білгород - обласний центр з розвиненою промисловістю: абразивний завод, Енергомаш, меблева фабрика, «Росіянка» - швейна фабрика, завод «ЗБК» і т. д., університети, коледжі, ліцеї.
Білогір'я. Поле отче.
По над лугом білий дим,
Трав густих сяйво соковите
На укосах крейдяним.
Змійка кучерявого вересу
Рожевіє під горою
І зовсім не видно берега
За травою береговий.
Зірок полночных три крапки
Хмар рух юрбою.
Білогір'я. Поле отче,
Що покликом своєю долею.
Діти в російських народних костюмах читають вірші про Бєлгороді.
Зорька ніжна, безмежна даль
Бєлгородський рідний край,
Через синь морів гуси-лебеді
До нас летять весною.

Немає землі ріднею,
Немає річки світліше,
Де з тобою ми росли,
Де серед людей,
Ми долю свою,
Щастя ми знайшли.

Немов маяки
Стали рудники
Багато сміливих
Тут сердець.
Ой, ти річенька,
Річка російська
Сіверський Донець.
        
Край мій улюблений. Білі гори,
Вітер століть віє в обличчя.
Молодий і древній, милий мій місто,
Як ти прекрасний над Синім Дінцем!

Перший салют і вогні феєрверку
У серці навіки залишитися повинні,
У мирі та щасті йди через роки,
Найрідніша мені з усіх міст!
Славою твоєю пишаються народи
До подвигів ти, як і раніше готовий!
        
Діти виконують пісню: «Пісня про Білгород».
Здавна на Русі народ славився своїми звичаями, традиціями, обрядами. Гучними гуляннями, піснями, танцями, хороводами святкувалися православні свята. Ось і зараз ми з вами, хлопці та гостями пройдемо в кабінет народного мистецтва і приймемо участь в одному з таких свят (вербна). Звучить музика «Пісня про рідний край» у виконанні бєлгородського народного хору. Зустрічає гостей господиня хати в російській народному костюмі і розповідає про звичаї, ритуали Бєлгородщини.
Свято закінчується танцем «Порушка - Параня».