Казки, пісеньки, віршики.

Аліса на Півночі.

Автор: вихователь Іваненко К. В., МДОУ N46 "Центр розвитку дитини - дитячий садок "Надія", р. Норильськ.

Жив був Цар, і була у нього дружина Королева і дочка Аліса, яка була страшною ледаркою. Пішов якось Король зі своєю сім'єю гуляти по двору і раптом налетів сильний вітер, дощ і блискавка. Підхопило Алісу і віднесло на Північ.
Потрапила Аліса в чум до ненцам. Страшно стало дівчинці, поруч ні мами, ні тата, а тільки люди в дивних шатах. Вибігла Аліса чума, а кругом сніг і олені в упряжках. Побігла вона, куди очі дивляться, довго бігала, металася, але дороги додому не знайшла. Замерзла Аліса, лягла в сніг і заснула.
Ненці, до яких потрапила Аліса, поїхали її шукати, бо знали, який мороз на вулиці. Знайшли дівчинку, привезли назад в чум, відігріли її біля багаття, загорнули оленів шкуркою і спати залишили.
Аліса прокинулася вранці і каже: <Де мій сніданок?> А ненці-то не знали мови, на якій вона говорить, але приблизно зрозуміли, що Аліса їсти хоче. Вони стали пояснювати їй і показувати, що треба спочатку піти на полювання, добути звіра, розвести вогонь і посмажити м'ясо. Аліса теж мови їх не знала, але здогадалася, що доведеться потрудитися. А трудитися Аліса зовсім не любила, тому сказала ненцам: <Принесіть мені все самі!> По міміці і жестам дівчинки ненці здогадалися, що вона примхлива і лінива. Поїхали вони самі на полювання, здобули звіра, засмажили, м'ясо з'їли, Алісі кісточки голі віддали. Кісточки дівчинка є не стала, а на наступний ранок лінь свою пересилила і поїхала з ненцами на полювання. Добре полювання пройшла, всі наїлися, а Аліса після їжі помитися захотіла і знову наказувати стала: <Воду подайте мені!> А ненці дали їй казанок і пояснили, що треба в казанок набрати снігу, на вогні розтопити і цією водою помитися. Не захотіла цього робити Аліса і лягла спати брудна, а на ранок ніхто з нею не спілкувався, тому що замурзана вона була. Довелося тоді Алісі взяти казанок і за снігом сходити, і помитися.
Король з Королевою в цей час тисячі воїнів послали на пошуки своєї дочки, але ніхто її знайти не зміг. Не знали вони, що все це створила чаклунка Брунгільда, яка не любила ледарів і відправляла їх завжди на різні кінці світу, щоб навчити працювати. Так і з Алісою було.
Коли у ненців Аліса навчилася за собою доглядати і допомагати іншим, чаклунка підняла заметіль на Півночі і повернула дівчинку додому.
Зраділи Король з Королевою, що донька повернулася додому, так хазяєчкою такою стала, що всіх слуг довелося звільнити. Аліса сама все робила!