Казки, пісеньки, віршики.

Шарль Перро

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА

В одному селі жила добра ласкава дівчинка. Мати і бабуся її дуже любили. Та й кожен, хто зустрічав дівчинку, посміхався, побачивши її привітне, гарненьке личко. До дня народження бабуся подарувала їй таку ошатну і зручну червону шапочку, що дівчинка не розлучалася з нею навіть вдома. Все так і стали називати - Червона Шапочка.

Одного разу мама напекла пиріжків і сказала:

- Піди, доню, проведай бабусю, віднеси їй пиріжків і горщечок масла. Та дізнайся, чи здорова вона?

Червона Шапочка відразу ж пустилася в дорогу.

Бабуся жила за лісом.

Пішла Червона Шапочка по зна-комою лісовій стежці і зустріла Вовка. Три дні він нічого не їв і був дуже голодний. Захотів Вовк з'їсти дівчинку, та почув, що поруч стукають сокири дроворубів, та побоявся.

- Куди ти йдеш? - запитав Вовк дівчинку.

Привітно посміхаючись, Червона Шапочка відповіла:

- Я йду до бабусі. Несу їй пиріжки і горщечок масла.

Червона Шапочка не знала, як небезпечно розмовляти в лісі з незнайомцями.

- А де живе твоя бабуся? - запитав Вовк.

- Будиночок бабусі відразу за млином, - сказала Червона Шапочка.

- Зібрала б ти для бабусі гарний букет квітів. То-то вона зрадіє! - сказав Вовк.

Поки дівчинка рвала квіти і складала їх у букет, Вовк добіг до будиночка бабусі і стукає: тук! тук! тук!

- Хто там? - запитала бабуся.

Їй було зле, і вона лежала в ліжку.

Тихим тоненьким голоском Вовк відповів:

- Це я - ваша онука. Принесла вам пиріжки і горщечок масла.

- Смикни за мотузочку - двері і відкриється! - крикнула бабуся.

Вовк так і зробив. Двері відчинилися.

Вовк тут же накинувся на бабусю і проковтнув її.

Потім він натягнув на себе бабусин халат, надів бабусин очіпок і ліг у постіль чекати Червону Шапочку.

Незабаром Червона Шапочка постукала у двері: тук! тук! тук!

- Хто там? - хрипким голосом запитав Вовк.

Червона Шапочка злякалася

було, але подумала, що у бабусі болить горло, і сказала:

- Це я, ваша онука. Принесла вам пиріжки і горщечок масла.

- Смикни за мотузочку, двері і відкриється.

Червона Шапочка відкрила двері і увійшла в будинок.

Вовк сказав їй:

- Поклади все на стіл і приляг до мене. Ти, мабуть, втомилася.

Дівчинка підійшла до ліжка і дуже здивувалася:

- Бабуся, які у вас великі руки!

- Це для того, щоб міцніше тебе обіймати, онучка!

- Бабуся, чому у вас такі великі вуха?

- Це щоб краще тебе чути, дитя моє!

- Бабуся, чому у вас такі великі очі?

- Це щоб краще бачити тебе, дитя моє!

- Бабуся, які у вас великі зуби!

- Це щоб з'їсти тебе! - сказав Вовк і широко розкрив пащу.

Побачивши страшну вовчу пащу, Червона Шапочка від жаху заплющила очі і закричала, що було сили.

На щастя, в цей час йшли повз дроворуби. Почувши крик дівчинки, вони вбігли в будиночок і вбили Вовка. Розрізали йому живіт, і звідти вийшла бабуся, страшно перелякана, але ціла і неушкоджена!