Консультації для вихователів.

Поради для вихователів та батьків щодо розвитку мовлення дошкільників.

Автор: Негуляєва Наталія Володимирівна, Муніципальне бюджетне дошкільна освітнє установа Дитячий садок N 234 міста Челябінська.

Мова - це великий дар природи, завдяки якому люди отримують широкі можливості спілкування один з одним.

Мова об'єднує людей у їх діяльності, допомагає зрозуміти, формує погляди і переконання. Мова надає величезну послугу людині у пізнанні світу. Однак на появу і становлення мови природа відводить людині дуже мало часу: ранній і дошкільний вік.

Значення мови у вихованні дітей важко переоцінити: це і зразок для дітей, ще тільки усваивающих рідну мову, і засіб впливом навколишнього середо- вія на них. Завдання батьків і вихователів допомогти дитині оволодіти необхідними знаннями. Пам'ятаючи про це, вихователі та батьки повинні вважати своїм обов'язком безперервне вдосконалення своєї мови. Мова, що відповідає нормам літературної мови, служить зразком для наслідування, а наслідування - рушійна сила в розвитку дитини.

Норми російської літературної мови охоплюють і словник, і грама- тичний лад, і вимова.

У промові ми висловлюємо не тільки думки, але й своє ставлення: схвалення осуд, ласку, укоризну. Емоційне ставлення ми виявляємо відповідною інтонацією, підбором емоційно забарвлених слів. Наприклад: милий, жаданий, ненаглядний, голубонько, голубчику, мазун, вередник та ін.

У російській мові виняткове багатство зменшувально- пестливих суфіксів. Особливо багаті пестливих суфікса- мі імена людей: Ваня, Ванюша, Іванку, Ванюшечка, Іванко, Ванюшка; Катя, Катя, Катюша, Катюшенька, Катюшка, Катюня, Катеринушка.

Для вираження осуду, сумління, несхвалення - великий вибір слів: сластьона, ласун, тараторка, нечупара, рева, замазура, злюка, роззява, болтунишка, плакса, пустун, забіяка, непосида, ледар, крикун, Вихователям і батькам необхідно використовувати скарбницю рідного слова, особливо багату і характерну в усному творчості народу. Відомий знавець української народної мови в. І. Чернишов писав: « У народу є відоме - і дуже почесне і високе - моральне світогляд, що ввійшло в його мову й звичаї, вкладене в його прислів'я, вислови, пісні, казки, перекази, ходячі життєві розповіді. Це коло навчає і виховує весь народ від дитячого до старечого віку».

Емоційна лексика порівняння, різноманітність зменшування, пестливих та інших суфіксів, які надають емоційну забарвлення мови, стійкі поєднання, прислів'я та приказки - все це збагачує нашу мову.
У прислів'ях і приказках можна висловити свої погляди на життя, на відносини людей, на поведінку людини в побуті, в суспільному життя, виразити в відточеною, мальовничій формі. Прислів'я та приказки вихователь, а також батьки можуть застосовувати для пожвавлення своєї мови в різних випадках: і в іграх, і під час їжі, і при порушенні дітьми порядку, і на прогулянці.

У спілкуванні з дітьми дошкільного віку необхідно враховувати їх вікові особливості. Говорити з дітьми треба так, щоб їм було все зрозуміло, щоб мова дорослих доходила до їх свідомості, викликала яскраві образи і діяла на почуття.

Варто звернути увагу на деякі недоліки мовлення і вихователів і батьків.

Солодкуватість і сюсюкання.

Бажаючи бути ближче до дітей, дорослі всі називають зменшувальними словами: ручки, шийка, тарілочка, постільна білизна. При такому непомірному користуванні зменшувальними словами емоційний відтінок слова вже втрачається( робить догану, а називає ласкаво; говорить про предмет великого розміру, а називає його зменшувальним словом).

Вихователь дитячого садка не повинен бути «педагогічним сухарем», але її емоційність не повинна бути сентиментальною або солодкавої. У деяких випадках мовчання або виразний погляд може бути красномовніше захоплених слів. Не варто наслідувати дитячої мови у вимові, ні в використання так званих дитячих слів, наприклад кицька, бяка.

До числа недоліків слід віднести і м н о г о с л о в і є.

Не вміючи просто і зрозуміло викласти свою думку, вихователька довго пояснює дітям завдання, і врешті-решт діти все-таки не роблять те, що потрібно, так як вони за кількістю слів не вловили думки.

Під час бесіди інша вихователька так багато говорить, що не всі діти встигають висловитися. Вона повторює все, що кажуть де- ти, непомірковано хвалить кожного, без потреби по кілька разів повторя- ет питання або дає розлогі пояснення до питання. У цьому потоці слів втрачається те, що діти повинні засвоїти, сприйняти, тобто головне, істотне.

Шкідлива і надмірна л а к о н і ч н і с т ь мови, коли діти чув- шат тільки короткі розпорядження, зауваження з приводу дисципліни- і більше нічого. Ясно, що у такий виховательки дітей нічому буде навчитися щодо рідної мови.

С к о р о г о в і р к а, к р и к л і в і с т ь, недоліки звукопроиз- носіння ( шепелявість, гугнявість) абсолютно неприпустимі в промові вихователя. Наполегливою роботою над собою від цих недоліків можна і потрібно позбавлятися.

Б е д н і с т ь я з и к а (обмежений запас слів, однообраз- ві звороти, невиразність і сухість ) ще один з недос- залишків як вихователів, так і батьків, що є поганим прикладом для дітей. Вони мало просунутися в розвитку мови, крім того погана мова виховательки залишить дітей байдужими до її зі- триманню, навіть більше: вона викликає нудьгу.

Великою помилкою є використання спеціальних педаго- гічних термінів у розмові з дітьми, наприклад: декоративне рі- встромляння, дидактична гра, ліплення на тему.

Вся ця термінологія має вузьке коло застосування в середовищі дош- кольних працівників; вона, як і будь-яка інша професійна лексика, не входить до складу общелитературного мови, отже, не треба вводити ці слова в мову дітей.

Великим недоліком слід вважати засміченість мови жаргонными слівцями, які вважаються модними ( наприклад: кльово, світової, залізно) ,а також вживання таких слів , як вмивалка, їдальня, гра і т . п. Потрібно пам'ятати що просторечная лексика, жаргонні, вульгарні слова знаходяться за межами лексі- ки літературної мови.

Для виховання маленьких дітей велике значення має пра- вильное вимову. Для того, щоб оволодіти правильним вироб- носінням необхідно вслухатися в мову людей, у яких чисте
і правильну вимову. Потрібно розвивати здатність чути особливості вимови звуків і слів як у інших людей, так і у себе, домагатися правильної вимови під контролем слуху.

У вихователя повинна бути гарна дикція, тобто ясне і звіт- ливое вимова звуків і слів. Можна правильно говорити , але дуже нечітко, невиразно, так що така мова буде важко сприймають йматися. В іншому випадку мова може звучати виразно, але слова вимовляються неправильно.

Мова виховательки повинна бути виразною і з боку звучання. Ніщо так неиспортит усне мовлення, як монотонність. Монотонна мова не доходить до слухачів, не викликає у них ні думок, ні почуттів.

Інтонаційна виразність залежить від емоціональної насиченості мови. Коли людина говорить про те, що його хвилює, чим він живе, то його мова робиться більш яскравою, виразною.

Завдання дитячого саду полягає в тому, щоб діти оволоділи правильною російською мовою, тому важливо, щоб прикладом для наслідування у них був літературний російську мову.

В першу чергу вихователь повинен давати дітям такий зразок. Але у вихованні дітей величезну роль відіграє сім'я. На поведінку- ня, на мова дітей впливає мова батьків, близьких, рідних. Часто нестримані дорослі допускають різке, подразник-
ний тон, крик і брутальні слова в поводженні з дітьми. Одні батьки часто відштовхують дітей, коли ті звертаються до них з питаннями, інші заохочують порожню балаканину, вбачаючи в балакучості ознака розвитку.

Все це від нестачі педагогічних знань батьків або від недооцінки ролі виховання дітей в дошкільному віці.
Одним із завдань дитячого саду є пропаганда педагогічних знань серед батьків, допомагати розкривати значення мови в розумовому та моральному вихованні дітей, значення прикладу дорослих, радити, як домагатися того, щоб діти говорили ввічливо, правильно і чисто, рекомендувати, про що і як разговари- ти з маленькою дитиною.
Сподіваємося, що ці поради допоможуть вихователям і батькам у овла-
затвердження правильної промовою.