Консультації для вихователів

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Автор: Єрмілова Тетяна Олександрівна, вихователь, МДОУ «Дитячий сад N125 комбінованого виду р. Магнітогорська.

У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних психологів переконливо показано, що найважливіше значення для розвитку дітей має їх практична діяльність. У зв'язку з цим особливий інтерес представляє вивчення дитячого експериментування.

Потреба дитини в нових враженнях лежить в основі виникнення і розвитку невичерпною дослідної (пошукової) діяльності, спрямованої на пізнання навколишнього світу. Чим різноманітніше і інтенсивніше пошукова діяльність, тим більше нової інформації отримує дитина, тим швидше і повноцінніше він розвивається. Всі дослідники експериментування в тій чи іншій формі виділяють основну особливість цієї пізнавальної діяльності: дитина пізнає об'єкт в ході практичної діяльності з ним.

Здійснювані дитиною практичні дії виконують пізнавальну, орієнтовно-дослідницьку функцію, створюючи умови, в яких розкривається зміст даного об'єкту.

Проведення дослідів і експериментів - один з ефективних шляхів виховання екологічної культури дошкільників. Дослідницька діяльність викликає величезний інтерес у дітей. Діти дуже люблять експериментувати. Це пояснюється тим, що їм властиве наочно-дієве і наочно-образне мислення. Досліди - немов фокуси. Тільки загадка фокусів так і залишається нерозгаданою, а ось все, що виходить в результаті дослідів, можна пояснити і зрозуміти. Досліди допомагають розвивати мислення, логіку, творчість дитини, наочно показати зв'язки між живим і неживим в природі. Дослідження надають дитині можливість самому знайти відповіді на питання «як?» і «чому?».

Важливо, щоб дитина проводив власні досліди. Дитина повинен робити все сам, а не бути в ролі спостерігача. Якими б цікавими не були дії педагога, дитина швидко втомлюється спостерігати за ними. Тому під час проведення досвіду важливо залучати дитину до будь-якої посильної діяльності йому, дати повну свободу дій, якщо дитина може виконати дію самостійно. Адже у дітей п'ятого року життя з'являються перші спроби працювати самостійно.

Безпосередню участь дорослих у роботі вже не так важливо, якщо, звичайно, процедури прості і не небезпечні. Однак візуальний контроль з боку дорослого поки необхідний не лише для забезпечення безпеки експериментування, але і для моральної підтримки, так як без постійного заохочення й вираження схвалення діяльність чотирьох-п'ятирічної дитини згасає.

У дитячому садку не повинно бути чіткої межі між буденним життям і експериментуванням, між життям і навчанням. Експерименти - не самоціль, а лише засіб ознайомлення дітей із світом. Важливо не лише провести досліди, але і зв'язати результати з повсякденним життям, спостереженнями вдома і на вулиці.

Для реалізації дослідно-експериментального напрямку в екологічному вихованні в нашій групі були створені умови для проведення самостійного експериментування дітей. В екологічному куточку ми поставили окрему тумбу і створили невелику лабораторію, яка постійно поповнюється матеріалом і обладнанням у відповідності з віком дітей, кількістю проведених дослідів.

Форма проведених дослідів розвивається, ускладнюється та удосконалюється.

Освоєні форми наповнюються новим, більш складним змістом. Освоєні форми продовжують використовуватися дітьми, виникають їх різноманітні модифікації.

Тому педагог повинен працювати як би на двох рівнях: проводить експерименти, які відповідають досягнутим можливостям дітей і одночасно поволі готує їх до освоєння нових, більш складних форм діяльності. Отже, у кожної форми існує нижній віковий межа її використання, але не існує верхньої межі. Завдяки накопичення особистого досвіду, дії дитини стають більш цілеспрямованими і обдуманими. У кожного складається свій стиль у роботі. У середній групі вперше починають проводитися експерименти по з'ясуванню причин окремих явищ, наприклад: «Чому цей камінчик нагрівся сильніше?» - «Тому що він має чорний колір»; «Цю хустинку висох швидше. Чому?» - «Тому що ми його повісили на батарею».

Перші експерименти проводилися з водою і повітрям: діти знайомилися з властивостями води (рідка, не має форми, приймає форму того предмета, в якому знаходиться; вода має температуру - буває теплою, гарячої, холодної; прозорою, не має смаку і т. д., що повітря невидиме, прозоре; має вагу і т. д.).

Поступово наш куточок-лабораторія поповнюється різними матеріалами: піском, глиною, землею, паличками, камінчиками, дощечками, різними за формою судинами, стаканчиками, лійками. Не тільки діти, але й батьки настільки захопилися створенням лабораторії, що намагаються постійно поповнювати її необхідними матеріалами.

Всі досліди проводяться від імені ігрового персонажа - Капітошки. Для дітей середньої групи ще складно самим ставити мету досвіду та алгоритм його проведення. Тому на першому етапі ігровий персонаж моделювали проблемні ситуації, що діти вирішували в процесі спільної діяльності під керівництвом вихователя. Потім діти навчаються самостійно ставити мету, висувати гіпотезу, продумувати способи її перевірки, вибирати самостійно готувати необхідне обладнання, здійснювати практичні дії, робити висновки.

При фіксації спостережень найчастіше застосовуються готові форми, але в наприкінці року поступово застосовуються малюнки, які дорослі роблять на очах у дітей, а також перші схематичні малюнки тих дітей, у яких технічні навички розвинуті досить добре.

Певні ускладнення зазнають і останні етапи експериментування: даючи словесний звіт про побачене, діти не обмежуються окремими фразами, сказаними в відповідь на питання педагога, а вимовляють декілька пропозицій, які хоч і не є розгорнутою розповіддю, але вже наближаються до нього по об'єму. Вихователь своїми навідними питаннями вчить виділяти головне, порівнювати два об'єкта або два стану одного і того ж об'єкта та знаходити між ними різницю - поки тільки різницю.

Іноді ми застосовуємо і інший метод фіксації дослідів і їх результатів. Кожне покрокове дію досвіду і його результат фотографується. Готові фотографії розміщуються у файлах і поміщаються в папку за розділами. Дитина в будь-який момент може відкрити папку і переглянути будь-який з проведених дослідів, згадати алгоритм проведення і отриманий результат. На нашу думку для дітей середньої групи це найбільш простий спосіб запам'ятовування. На основі фотографій ми створюємо презентації по дослідам. Для підсумкового заняття, наприклад, з властивостями води, створили на комп'ютері презентацію, де кожен слайд відображав одне з властивостей води, і дитина по картинці або фотографії легко розповідав нам про будь-якому з властивостей. Адже ці накопичені знання знадобляться нам для наступних дослідів.

Дитяче експериментування тісно пов'язане з такими видами діяльності як: спостереження, праця, розвиток мовлення, образотворча діяльність, формування математичних уявлень. Розвиток мовлення добре простежується на всіх етапах експерименту - при формуванні мети, під час обговорення методики і ходу досвіду, при підведенні підсумків і словесному звіті про побачене.

Чим сильніше розвинені образотворчі здібності дитини, тим точніше буде результат експерименту, т. к. дитина точніше передасть його деталі під час образотворчої діяльності. Зв'язок експериментування з формуванням математичних уявлень виявляється у тому, що виникає необхідність вважати, вимірювати, порівнювати, визначати форму і розміри і т. д.

Відомо, що ні одну виховну або освітню завдання не можна вирішити без контакту з сім'єю і повного взаєморозуміння між батьками і педагогами. І батьки повинні усвідомлювати, що вони виховують своїх дітей власним прикладом. Кожна хвилина спілкування з дитиною збагачує його, формує його особистість. В індивідуальних бесідах, консультаціях на батьківських зборах, через наочну агітацію батьки переконуються в необхідності повсякденного уваги до дитячих радощів і засмученням, розуміють, наскільки мають рацію ті, хто будує своє спілкування з дитиною як з рівним, визнаючи за ним право на власну точку зору, хто підтримує пізнавальний інтерес дітей, їх прагнення довідатися нове, самостійно з'ясувати незрозуміле, вникнути в сутність предметів, явищ дійсності. Спільна робота з батьками дала позитивні результати: батьки стали по-іншому ставитися до дітей-спокійніше, терпиміше, намагаються відповідати на будь-які дитячі запитання, заохочують спроби самостійної діяльності дітей. Якщо батьки щось не знають, за допомогою звертаються до нас-вихователям.

Опановуючи знання про зв'язки в природі, нормах і правилах поведінки у світі і відношення до нього, дитина поступово долучається до духовного багатства людського суспільства, що дозволяє йому зробити вибір на користь гуманного способу поведінки в тій чи іншій ситуаціях.

Література:
1. В. Е. Куликовська «Дитяче експериментування»
2. Р. М. Бондаренко « Екологічні заняття з дітьми»
3. О. В. Дибіна « Незвідане поруч»
4. Н. Рижова « природа Наш дім»
5. А. В. Іванова « Дитяче експериментування-як метод навчання»
6. Л. Н. Прохорова, Н.В. Кузнєцова та ін «Екологічне виховання дошкільників»: Практичний посібник.-М.:Аркти,2003.