Консультації для вихователів

"Корекція порушень емоційно-особистісного розвитку".

Батьківські збори у формі семінару-практикуму.

Автор: Кисельова Марія Ахнефовна, вихователь, Муніципальне бюджетне загальноосвітній установа «Середня загальноосвітня школа N6» Ханти-Мансійський Автономний округ, Тюменська область місто Югорск.

Вступна частина:

• Вітальне слово.

Добрий вечір, шановні батьки! Ми раді бачити Вас на першому батьківських зборах, яке ми проводимо у формі семінару-практикуму за темою: «Корекція порушень емоційно-особистісного розвитку дошкільників». Але перед тим, як ми перейдемо до хвилюючої нас теми, необхідно обрати секретаря.

• Вправа на згуртування колективу «Давайте подаруємо один одному компліменти».

Мета: створення позитивного емоційного фону.
Ми пропонуємо Вам розділитися на пари, як це зробили ми. Спочатку Вам необхідно привітати один одного, потім представитися і сказати щось приємне або подарувати комплімент. Наприклад: Добрий вечір. Мене звати Галина Іванівна. Я дуже рада Вас бачити. Після того, як Ви обменяетесь компліментами або приємними фразами, той, який Ви почули, передаєте іншому і так до тих пір, поки кожен не привітає і не подарує один одному частинку гарного настрою.
Я думаю, що ми готові працювати далі, і переходимо до наступного питання.

• Основна частина:
• Міні-лекція за темою семінару: «Корекція порушень емоційно-особистісного розвитку дошкільників».
• Останнім часом доводиться все частіше стикатися з дітьми, рухова активність яких виходить за рамки звичних уявлень. Більшість дітей дошкільного віку відрізняються рухливістю, імпульсивністю, безпосередністю й емоційністю, але при цьому вони можуть уважно вислухати дорослого і виконувати його вказівки.

Автори психологічних словників відносять до зовнішніх ознак гіперактивності: неуважність, імпульсивність, підвищену рухову активність.
Часто гіперактивності супроводжують:

• Проблеми у взаєминах з оточуючими;
• Труднощі в навчанні;
• Низька самооцінка.

При цьому рівень інтелектуального розвитку у дітей не залежить від ступеня гіперактивності і може перевищувати показники вікової норми.
Перші прояви гіперактивності спостерігаються до семи років і частіше зустрічаються у хлопчиків (у них гіперактивність часто поєднується з агресивністю і впертістю - як наслідком пригнічення фізіологічних потреб і формування психологічних захистів).

Рекомендації щодо виховання гіперактивних дітей.
При взаємодії з гіперактивними дітьми батьки відчувають багато труднощів. Одні жорстоко борються з неслухняністю, інші опускають руки, а треті, чують постійні докори, починають звинувачувати дитину в тому, що він саме такий, і впадають у депресію.

• Що ж стосується дитячих страхів - це дуже серйозна емоційна проблема, яка не проявляється нізвідки, сама по собі. Страхи часто продиктовані тими чи іншими травмуючими психіку переживання, а іноді і просто свідомо сформовані самими дорослими. З цим Вам допоможуть впоратися наступні поради, які представлені в цих пам'ятках.
• Але це не єдина проблема. Дитяче злодійство - ось це проблема. Воно відноситься до так званих «стадним» проблем. Батькам найчастіше ніяково обговорювати навіть із педагогом-психологом ситуацію, якщо їх дитина здійснив «жахливий» вчинок - вкрав гроші або привласнив чужу річ. Однак у більшості випадків все не так страшно: дошкільника можна відучити брати чуже без дозволу, достатньо провести певні корекція заходи.

На цих аркушах Вам представлені поради та рекомендації, як поводитися з такими дітьми.

• Питання, а чому діти брешуть? Обман виникає після 3,5 - 4 років, оскільки до цього віку внутрішня мова дітей ще недостатньо розвинена. Вони не вміють говорити «про себе», тому й розповідають все, що приходить в голову. З розвитком внутрішньої мови поступово з'являється і «внутрішня цензура», тобто вміння «прикинути», що варто говорити, а що ні. Діти інтуїтивно починають шукати способи обходу різних неприємних ситуацій на кшталт доган і покарань. До цього часу дитина вже встиг сформувати ставлення до дилеми «брехня-правда». А свої висновки він робить із спостережень за нами, батьками та іншими близькими людьми. Від того, на скільки щиро складаються стосунки з дорослими, буде залежати наскільки правдивий він буде.

А причинами дитячої брехні може бути наступне:
- боязнь занадто суворо покарання;
- безліч заборон і завищені вимоги до дитини;
- бажання здаватися краще, ніж він є, то є бажання самоствердитися;
- самовиправдання;
- прагнення привернути до себе увагу;
- поганий приклад оточуючих - як дітей, так і дорослих.
Що ж робити, якщо дитина обманює? Ми пропонуємо Вам наступні рекомендації.
А зараз ми пропонуємо Вам зіграти в гру, яка називається «Гуси-лебеді». Мета даної гри: знайомство з почуттям страху. Отже, для початку давайте уявимо, що ми діти, які гуляють по квітковій галявині (розглядають квіти, нюхають їх, показують один одному). За сигналом ведучого «Гуси-лебеді летять» Ви ховаєтеся за спинки стільців.

• Заключна частина:
• Фіксація батьками отриманої інформації, рефлексія.

Наш семінар-практикум підходить до свого логічного завершення. Зараз ми Вам роздамо картки із зображенням веселого і сумного чоловічка. Там де зображений сумний чоловічок, Ви пишіть, що Вам менше всього сподобалося. А там, де зображений веселий - пишіть те, що Вам сподобалося. Я зберу картки з веселими чоловічками, а Галина Іванівна з сумними. Тепер, будь ласка, встаньте в коло. Зараз я роздам Вам назад ці картки. Ваше завдання: прочитати те, що там написано.

• Вправа «Сонячні промінчики».

Встаньте в коло, простягніть руки вперед і з'єднайте їх в центрі кола. Тихо постійте, закривши очі, спробуйте відчути себе теплим сонячним промінчиком.